Реформування армії за стандартами НАТО - для України тема дуже популярна, а сьогодні, в умовах війни - популярна подвійно. Кожен раз, коли про неї починають говорити, питань виникає набагато більше, ніж результатів на виході.
Що таке НАТО сьогодні? Чому ми повинні слідувати стандартам Альянсу? Як сьогодні в Україні переходять на стандарти НАТО і які перспективи створення у нас армії натовського зразка? Спробуємо в цьому розібратися ...
Переваги та ризики
Для уніфікації збройних сил всіх 28-и країн-членів Альянсу там прийняті т.зв. стандартизаційних угоди (англ. StandardizationAgreement - STANAG), які дозволяють найбільш ефективно здійснювати спільне управління силами і засобами збройних сил, проведення спільних операцій та місій, бойову підготовку, технічне оснащення армій, розробку і виробництво озброєння і військової техніки. На сьогодні таких стандартів існує більш тисячі ...
Звичайно, для України ідеальним варіантом було б реформування армії за натовськими стандартами і швидкий вступ до саму організацію. Але сьогодні по ряду причин (насамперед, політичним), євроатлантична інтеграція України в найближчій перспективі неможлива. З військової точки зору наша держава цікаво для НАТО, тільки якщо додасть безпеки його учасників, а не вимагатиме від них захисту ...
В таких умовах виникає логічне запитання: а чи варто братися за глибокі військові реформи, розуміючи при цьому, що перспектива стати членом НАТО сьогодні досить примарна. Відповідь тут ствердну, адже реформування армії за стандартами НАТО - це процес, в результаті якого буде зростати боєздатність наших збройних сил, а з ним і обороноздатність всієї країни, як би багаторазово і банально це не звучало.
Впровадження в Україні стандартів, які використовують США, Німеччина, Великобританія та ін. Спричинить позитивні зміни не лише безпосередньо в збройних силах. Всупереч міфам, які поширюють противники НАТО (наприклад, про загибель української оборонки в разі її перекладу на «натовські рейки»), стандарти Альянсу для української оборонної промисловості відкриють нові можливості по розробці, виробництву і реалізації озброєння та військової техніки (ОВТ). Впровадження стандартів відкриє для вітчизняних виробників нові напрямки кооперації із західними партнерами. Зокрема, можуть бути організовані спільні підприємства і виробництва, створені привабливі інвестиційні та офсетні умови, організовані передача на територію України технологій виробництва вузлів і агрегатів для комплектації систем озброєнь для національних ЗС, а також спільне виробництво ОВТ для виходу на ринки третіх країн.
Впровадження стандартів НАТО в бойову підготовку військ, а також підготовку офіцерського та сержантського складу, дасть можливість суттєво підняти рівень боєготовності української армії. Крім того, це дозволить не тільки перейняти колосальний досвід кращих армій світу, а й досягти сумісності з ними.
Реформування системи управління збройними силами за стандартами НАТО дозволить мати оптимальну структуру, яка при мінімально необхідних для цього ресурсах буде ефективно виконувати поставлені перед нею завдання. В умовах бойових дій це означає краще володіння обстановкою, підвищення гнучкості управління силами і засобами, швидке прийняття рішень, мінімізація втрат в силах і засобах.
Також слід зазначити, що перехід на стандарти НАТО дасть, нарешті, можливість відійти від радянського мислення у всіх сферах життєдіяльності ЗС, зокрема, від такого явища, як солдафонщіна. Натовські стандарти передбачають такі реалії армійського життя, в яких відсутня суттєва різниця між тим, хто і яке звання має і яку посаду займає. Рядовий ти або ж генерал - не має значення, оскільки і перший і другий поважають один одного.
В цілому, реформування ЗС за натовськими стандартами прискорить створення в Україні справжньою професійної армії. Саме професійної, а не армії контрактників, яку сьогодні будують в Україні і намагаються піднести, як професійну. Насправді, власне наявність великої кількості контрактників (як це хочуть зробити у нас) на рівень професіоналізму і боєздатності збройних сил впливає дуже опосередковано. В арміях країн НАТО (безвідносно системи призову), військовослужбовець - це, перш за все, професіонал, який щодня займається бойовою підготовкою, експлуатує сучасне ОВТ, а не думає про те, як прогодувати свою сім'ю і де знайти для неї житло.
Переклад на «натовські рейки»: нинішні реалії України
З офіційних заяв вищого політичного і військового керівництва країни можна зробити висновок, що сьогодні Україна активно впроваджує стандарти НАТО, і незабаром ми побачимо нову модель військового устрою держави. Наприклад, відносно недавно Міністр оборони С.Полторак відрапортував, що в ЗСУ вже впроваджені 115 стандартів НАТО, ще 402 стандарту вимагають першочергового введення і що в цілому в Альянсі задоволені за недостатністю майна підтримують процес реформ, який здійснює Міноборони.
В реальності ж ситуація не настільки райдужна. В ході бойових реформ можна спостерігати сильний опір старої системи, яка звикла нічого не робити, ні за що не відповідати і лише проїдати бюджетні кошти. Стара система, яка звикла перебувати в створеній нею ж зоні комфорту, сьогодні намагається максимально гальмувати реформи в армії, зокрема, перехід на стандарти НАТО.
Наприклад, уряд прийняв Річну програму співпраці Україна-НАТО та звертається до Альянсу за допомогою в реформуванні сектора безпеки і оборони. Тим часом реалізація ряду важливих рішень (наприклад, щодо цільових трастових фондів) гальмується через традиційну бюрократичну тяганину. Практично не ведеться робота в рамках трастового фонду з перепоховання радіоактивних відходів. Через відсутність українського координуючого органу зупинено функціонування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки і охорони навколишнього середовища ...
Показово складається ситуація з реформуванням українських ВМС. Ряд експертів, як з країн НАТО, так і України, спільно прописали основні ідеї реформування самого малого і самого зруйнованого виду ЗСУ на підставі стандартів НАТО, з урахуванням нинішніх військових загроз України та її фінансових можливостей. Так, найбільш підходящою для реформування ВМС України була обрана шведська модель побудови флоту. Однак на флоті почався відвертий саботаж цих ідей. Спочатку командування ВМС відмовилося від візиту в штаб ВМФ Швеції, по суті, відмовившись від обговорення практичної реалізації розробленої моделі. Одночасно від роботи над проектом були відсунуті офіцери з принциповою позицією, а вести його було доручено більш «слухняним». Перспективні ідеї навмисно ігнорувалися, важливі поняття майбутньої реформи були спотворені і замінювалися старими радянськими підходами. «Кількість» знову перемогло «якість». Замість раціонального побудови сил ВМС, був обраний шлях роздування існуючої пострадянської структури з непідйомними для країни витратами. І сьогодні, незважаючи на всі раціональні думки і заклики звернутися до ефективної натовської моделі, в протистоянні по лінії «що потрібно державі - що потрібно командуванню ВМСУ», на жаль, схоже, перемагає друге.
Не можна також не згадати епопею зі створенням в Україні Сил спеціальних операцій (ССО), коли не без допомоги Генерального штабу ЗСУ гальмувалося одне з найбільш пріоритетних напрямків програми співпраці по лінії Україна - НАТО. Для допомоги Україні в питанні створення повноцінних ССО за натовським зразком, в структурі місії НАТО в Україні був навіть створений спеціальний трастовий фонд, а країни-донори вже перерахували в нього початкове фінансування. З української ж сторони замість того, щоб скористатися такою допомогою, робота управління спеціальних операцій Генштабу була паралізована, а кошти трастового фонду залишалися невитраченими.
Ще один приклад гальмування впровадження стандартів НАТО в українській армії - перехід її управлінської структури, починаючи з Генштабу, на прийняту в НАТО т.зв. «J-структуру». Справа в тому, що в НАТО існує оптимальна для управління військами структура штабів, тоді як у нас - громіздка, неповоротка і неефективна пострадянська система. Перехід на натовські стандарти дозволив би не тільки підвищити рівень управління збройними силами, а й забезпечити в майбутньому їх взаємодія з військами Альянсу. Також, перехід на «J-структуру» означав би серйозну оптимізацію, вичищення структур-паразитів, скорочення кількості баласту (включаючи кількість заступників начальників) та інше. Зрозуміло, що така перспектива приваблює далеко не всіх в цих структурах і тому на цьому напрямку реформ присутній тотальний саботаж. І, на жаль, навіть майже два роки війни, не можуть змінити ситуацію.
Радники Альянсу продовжують спостерігати атавістичний страх пострадянського чиновника перед іноземцем. Вони відкрито відзначають бюрократичну тяганину, низьку ініціативність, повільне виконання затверджених програм, обмежений доступ до департаментам Міноборони і Генштабу, а також проблеми з налагодженням контактів з партнерами і отриманням необхідної інформації.
Перехід на стандарти НАТО не є панацеєю від усіх проблем, які накопичилися в армії за час її існування. Але при розумному їх впровадженні, з використанням досвіду і допомоги Альянсу, вони однозначно допоможуть створити в Україні справді боєздатні Збройні Сили, здатні захистити свою країну.
Ігор Федик, експерт з питань міжнародної безпеки,
Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння
Володимир Солов'ян: «Захід навряд чи піде на загострення протистояння з Росією і надасть конкретні гарантії Україні щодо членства в НАТО»: