буркотун буркотун бризкати, бурчати, словін. břãždžic "бушувати". Родинно літ. briauzgiù, briaũgzti "базікати нісенітницю", briauzgà "базіка", bruzgù, bruzgėti "шарудіти", але не з грец. βρῡχά̄ομαι "реву, вою", яке я відношу до βρύχω "скрегочучи (зубами)"; см. гризу. Пор. знач. рос. огризатися. У всякому разі, первонач. звуконаслідування; см. Бугу, РФВ 70, 102; Бернекер 1, 96; Траутман, BSW 38; Голуб 21; Маценауер, LF 7, 16.
Етимологічний словник російської мови. - М. Прогрес. М. Р. Фасмер. 1964-1973.
Дивитися що таке "буркотун" в інших словниках:
буркотун - буркотун, буркухи, буркухи, буркотун, буркотун, буркотун, буркотуна, буркотун, буркотуном, буркотун, буркотун, буркотун, буркотун (Джерело: «Повна акцентуйовані парадигма по А. А. Залізняку») ... Форми слів
Буркотун - буркотун, буркухи, чоловік. і дружин. (Неод.). Той, хто постійно бурчить. Тлумачний словник Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 ... Тлумачний словник Ушакова
буркотун - і; м. і ж. Той, хто має звичку бурчати; буркотун ... Енциклопедичний словник
буркотун - буркотун, і, м і ж Про людину, яка має звичай набридливо бурчати, сердито бурмотіти л .; Сін. буркотун. Я стаю буркотуном, ти помічаєш? (Ю. Сем.) ... Тлумачний словник російських іменників
буркотун - і, м. і ж. Той, хто має звичку бурчати; буркотун. У мене нестерпний характер. До старості я буркотуном став. Чехов, Нудьга життя ... Малий академічний словник