Виявлення та оцінка помилок, що допускаються
при вирішенні завдань, що ставляться перед судовим
А.Ю. Бутиріна (Російський федеральний центр судової експертизи)
Експертні помилки, на відміну від явної помилковості висновку, - це результат добросовісної помилки, вони виражаються в неправильному виборі і використанні досвідченим особою наукових положень, методичних підходів, логічних побудов, методів, прийомів і засобів. Експертні помилки в теорії судової експертизи підрозділяються, зокрема, на гносеологічні (пізнавальні) і діяльні (операційні).
Гносеологічні помилки включають в себе логічні і фактичні (предметні). Л о г і ч е с к и ї пов'язані з порушенням в змістовних розумових актах законів і правил логіки, а також некоректним застосуванням логічних прийомів і операцій. Вони підрозділяються на помилки щодо доказуваного положення і помилки в аргументації, типовими з яких є, наприклад, змішання причинного зв'язку з простою послідовністю в часі або обгрунтування доказуваного положення аргументами, які самі по собі є вірними, але з яких доказувана положення не випливає. Ф а к т и ч е с к и ї помилки - спотворені уявлення про відносини між предметами об'єктивного світу. В експертній практиці це «випадки необґрунтованого використання для обґрунтування експертного висновку ознак« нейтральних »для вирішення поставленого завдання» [1]. Наприклад, при встановленні «ланцюжка» подій, причинно пов'язаних між собою і обумовлених відступами від вимог спеціальних правил, що регламентують процес ведення будівництва, включаються події (дії, явища), також обумовлені вказаними відступами, але причинно не зв'язані з розслідуваною подією.
Помилки в діях (операційні) пов'язані з порушеннями запропонованої послідовності дій, спрямованих на рішення експертної завдання, обумовлені відступами від методики їх здійснення, неправильним використанням коштів дослідження (обладнання, інструментів) або використанням неналежних засобів і т.п. [2]
Причини експертних помилок поділяються на об'єктивні і суб'єктивні.
К о б ь е к т і в н и м відносяться:
відсутність розробленої методики експертного дослідження даного роду, виду об'єктів;
недосконалість використовуваної експертної методики;
застосування помилково рекомендованих методів;
відсутність повних даних, що характеризують цінність ознак, стійкість їх відображення в слідах;
використання приладів та інструментів, несправних або котрі мають достатньою роздільною здатністю;
використання неадекватних математичних моделей і комп'ютерних програм.
До з у б ь е к т і в н и м о ш і б до а м відносяться:
професійна некомпетентність експерта, що виявляється, крім іншого, в його спробах вирішити питання, які стосуються тієї області спеціальних знань, якими він професійно не володіє;
професійні деформації особистості експерта: поверховість проведеного дослідження, зневага методичними рекомендаціями та т.п .;
дефекти органів почуттів експерта і його неординарні психічні стани (стрес, конфлікт в колективі, втома і т.п.);
характерологічні риси особистості експерта: невпевненість або, навпаки, перебільшена впевненість в своїх знаннях, досвіді, уміннях, підвищена сугестивність, недовірливість, конформізм і ін .;
прагнення проявити експертну ініціативу без достатніх для того підстав, затвердити свій пріоритет в застосуванні нетривіальних методів, відзначитися новизною і зухвалістю рішення, оригінальністю судження і висновків;
логічні дефекти умовиводів експерта;
дефекти в організації та плануванні експертного дослідження [3].
Існує також поділ експертних помилок на процесуально-правові, організаційно-технічні та методичні [4].
Досить поширеними на практиці є експертні дослідження, спрямовані на встановлення причинного зв'язку між відступами від вимог спеціальних правил, що регламентують питання виконання виробничих операцій, експлуатації будівель і споруд, безпеки праці в будівництві, і наслідками. У таких випадках експерт повинен спочатку встановити факт зазначених відступів, а потім його причинний зв'язок з наслідками.
Оцінюючи висновок експерта, слідчий і суд можуть не погодитися з першою частиною судження обізнаного особи, тоді і друга частина буде визнана недостовірною. Це буває у випадках, коли розслідується подія пов'язано причинно ні з відступами від вимог спеціальних правил, а з обставинами, викликаними належними діями обвинуваченого (наприклад, бездоганна у всіх відносинах розпорядження керівника будівельної організації може бути неправильно витлумачено). У таких висновках, як правило, підміняються поняття, що визначають події (дії), які можуть бути причинно пов'язані з наслідками. Замість факту відступу від вимог спеціальних правил наводяться інші факти, пов'язані з поведінкою обвинуваченого (підозрюваного, відповідача, особи, щодо якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення) та ін.
У тих випадках, коли в ув'язненні відображені хід і результати дослідження, заснованого на експериментальних даних, необхідно звернути увагу на повноту, подробиця (ступінь деталізації) опису досліджуваної події та події, що моделюється в ході проведення експерименту. Недостатня подробиця такого опису не дозволить оцінює особі судити про те, наскільки умови експерименту відповідали умовам сталася аварії (нещасного випадку), і, відповідно, може породити сумнів в достовірності висновків, що формулюються за результатами проведення такого роду експериментів. Втім, ці сумніви можуть бути розвіяні в ході допиту експерта. Інша залежить від тих випадках, коли опис, що володіє належною повнотою і детализированностью, виявляє невідповідність умов реального і моделируемого подій. Тут відсутність достовірності висновків експертів стає очевидною.
Висновок експерта, як уже зазначалося, не може бути оцінений позитивно з даного критерію в тих випадках, коли між окремими смисловими фрагментами тексту цього документа відсутня логічний взаємозв'язок. Йдеться про неправильне використання експертом логічних прийомів при побудові своїх суджень, невірних трактуваннях, неточності в побудові умовиводів, які можуть зустрічатися при вирішенні практично будь-який експертної завдання. Якщо такі недоліки в роботі експерта виявляться, висновок не буде визнано достовірним. Слід зазначити, однак, що на практиці негативні оціночні судження такого роду часто бувають помилковими. Це стосується, перш за все, здаються невідповідностей між відбитими в дослідницькій частині висновку судженнями про наявність в діях конкретних осіб відступів від вимог спеціальних правил і висновках про неможливість запобігти травматична (інше негативне) подія. Критика таких суджень може бути необґрунтованою: неналежне дію обвинуваченого (відповідача та ін.) Або (і) потерпілого можуть і не бути пов'язані з тим, що сталося, і навіть якщо б ці дії відповідали нормі, запобігти негативному подія була б неможливо. У подібних ситуаціях названі суперечності є уявними.
Дії осіб, так чи інакше пов'язані з розслідуються (розбиратися в судовому порядку) подіями, відрізняються великою різноманітністю. При проведенні експертиз у таких справах в дослідженнях обізнаного особи превалює логічна складова. Такий же характер мають носити і оціночні судження особи, що визначає достовірність висновку експерта.
Дещо інша справа в тих випадках, коли основним об'єктом експертного дослідження є повністю або частково обрушилося (пошкоджене) будівля, споруда чи будівельний об'єкт, повністю або частково втратив можливість виконувати своє функціональне призначення. Безумовно, вибір напрямку дослідження, встановлення та обґрунтування причин і умов виникнення і розвитку руйнівних процесів в будівельних об'єктах, виходу з ладу їх інженерних систем не можуть не ґрунтуватися на законах логіки, проте найбільш яскраво тут представлена інженерно-технічна сторона діяльності експерта-будівельника. Це не може не відбитися і на підходах до оцінки такого висновку. Малоймовірно, що визначення його достовірності може бути здійснено без допомоги відповідних фахівців. Вивчаючи висновок, слід звернути увагу на вибір методики обстеження будівельного об'єкта. У тому випадку, якщо експертом не використовувалися найбільш поширені методичні підходи, викладені в спеціальній літературі, то необхідно усвідомити, чи обумовлено це специфікою об'єкта, події (його наслідків) або необізнаністю експерта. Останнє може бути встановлено в процесі допиту експерта і послужити основою для сумнівів в достовірності висновку.
Перевірці підлягають відомості про інструменти та обладнання, використаних експертом при натурному обстеженні будівельного об'єкта і лабораторних дослідженнях. Тут слід звернути увагу на наступне:
відповідало технічне оснащення цілям дослідження (в ряді випадків при відсутності необхідного обладнання використовується наявне, що не завжди гарантує належну точність результатів);
було обладнання в належному (робочому) стані (воно повинно бути сертифіковане і періодично проходити перевірку і вивірку в порядку, встановленому стосовно кожного елементу технічного оснащення експерта) [6];
чи відповідав рівень підготовки експерта (в ряді випадків це повинно мати документальне підтвердження) вимогам, що пред'являються до осіб, які експлуатують той чи інший інструмент, певну одиницю обладнання або їх комплекс.
Кожне з наведених положень є дуже великою і дуже впливає на судження про достовірність висновку в цілому.
Ретельному вивченню підлягають опис технічних досліджень, умов їх проведення та результати. Перевірятися повинні наведені формули, їх розшифровка, точність розрахунків, а також правильність інтерпретації цього матеріалу, яка здійснюється для забезпечення розуміння викладеного неспеціалістом.
У дослідженнях, спрямованих на визначення вартості будівельного об'єкта, а також вартості робіт і матеріалів, необхідних для проведення будівельних та ремонтно-будівельних робіт, зрозуміло, превалює економічна компонента. Тут також неможливо обійтися без фахівця: тільки з його допомогою орган (особа), який призначив експертизу, зможе встановити, чи дійсно отримана в результаті розрахунків експерта сума буде достатня для того, щоб покрити витрати, пов'язані з проведенням необхідних ремонтно-відновлювальних робіт, а по визначену експертом ціною будівельного об'єкта його можна продати на відкритому ринку з дотриманням всіх умов, передбачених законом.
Отримавши висновок експерта, слідчий (суддя) в першу чергу знайомиться з його висновками. Оцінкою цієї частини документа, яка включає в себе і співвіднесення його змісту з іншими доказами у справі, закінчується і процес вивчення укладення з метою встановлення його достовірності. При цьому визначається наступне:
засновані висновки на фактах, встановлених експертом в ході проведених ним досліджень, і чи відображені вони в дослідницькій частині висновку;
чи не були упущені або змінені при формулюванні висновків будь-які смислові фрагменти, деталі, які відображені в дослідницькій частині висновку і мають значення для справи;
не змінена чи у висновках ступінь підтвердження даних, отриманих в ході дослідження.