КК РФ РФ передбачає два види необережності:
Злочин визнається вчиненим з легковажності. якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії (або бездей-наслідком), але без достатніх до того підстав самовпевнено рас-прочитував на їх запобігання (ч. 2 ст. 26 КК РФ).
Передбачення можливості настання суспільно небез-них наслідків своєї дії або бездіяльності становить ін-інтелектуальний елемент легковажності, а самовпевнений розрахунок на їх запобігання - його вольовий елемент.
Характеризуючи інтелектуальний елемент легковажності, зако-нодатель вказує тільки на можливість передбачення гро-венно небезпечних наслідків, але опускає психічне ставлення до дії чи бездіяльності. Легковажність, як правило, пов'язане з свідомим порушенням певних правил предосторож-ності, встановлених для запобігання шкоди, тому осоз-нанность поведінки робить цей вид необережної вини небезпечнішим порівняно з недбалістю.
За своїм інтелектуальним елементу легковажність має деяку схожість з непрямим умислом. Але якщо при косвен-ном намірі винний передбачає реальну (тобто для даного кон-конкретного випадку) можливість настання суспільно небез-них наслідків, то при легковажність ця можливість предв-диться як абстрактна: суб'єкт передбачає, що подібного роду дії взагалі можуть спричинити за собою суспільно небезпечні наслідки, але вважає, що в даному конкретному випадку вони не наступлять.
Основне, головна відмінність легковажності від непрямого умис-ла полягає в утриманні вольового елемента. Якщо при косвен-ном намірі винний свідомо допускає наступ загально-ного небезпечних наслідків, тобто схвально ставиться до них, то при легковажність відсутня не тільки бажання, але й свідоме допущення цих наслідків, і, навпаки, суб'єктів незалежно-єкт прагне не допустити їх настання, ставиться до них від-ріцательно
10, Відмінність злочинного легковажності від непрямого умислу
Легковажність vs. Непрямий умисел.
- Загальні риси легкодумства і непрямого - передбачення можливості настання наслідків і небажання їх настання.
- Відмінності від непрямого умислу. У легковажності -предвіденіе не реальною, а лише абстрактної можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Передбачення при легковажність відрізняється від передбачення при непрямому намірі меншим ступенем визначеності. Крім того, при легковажність особа не просто не бажає наслідків, але і розраховує на певні обставини, здатні перешкодити їх настання, т. Е. По відношенню до ненастання наслідків при легковажність більш активне ставлення в той час, як при непрямому намірі вони суб'єкту злочину байдужі.
Відмінність легковажності від непрямого умислу:
- за змістом трьох перших ознак інтелектуального критерію і по глибині їх усвідомлення і передбачення. Свідомість суспільної небезпеки і протиправності тут носить узагальнений характер: особа лише розуміє, що робить небажане для права і суспільства дію. Абстрактний характер носить і передбачення суспільно небезпечних наслідків.
- по четвертому моменту інтелектуального критерію - обставини, на які самовпевнено розраховує суб'єкт, - це завжди реальні обставини, які в минулому, можливо, неодноразово підтверджувалися, а в даній ситуації виявилися недостатніми;
- по вольовому ознакою.