Дійсних учасників цивільного судочинства по конкретній справі називають належними сторонами.
Неналежні боку - це такі особи, які спочатку передбачалися учасниками спірного матеріального правовідносини, але, як з'ясувалося згодом, такими в дійсності не були.
Від загальних умов, при яких фізична або юридична особа може бути стороною в процесі (а такими загальними умовами є зацікавленість у результаті справи і наявність цивільної процесуальної правоздатності), слід відрізняти здатність бути стороною в даному процесі.
Виниклий судовий процес буде нормально розвиватися тільки в тому випадку, якщо відповідач є належним відповідачем.
У ст. 41 ГПК передбачено правило, відповідно до якого суд при підготовці справи або під час його розгляду в суді першої інстанції може допустити за клопотанням або за згодою позивача заміну неналежного відповідача належним.
З даної правової норми випливає висновок: щоб бути належною стороною в конкретній справі, необхідно бути суб'єктом спірного матеріального правовідносини і мати зв'язок з правом вимоги і обов'язком, що випливають з даного матеріального правовідносини.
Саме належність певній особі права або зв'язок певної особи з обов'язком в спірному матеріальному правовідносинах обумовлює здатність не до процесу взагалі (що характерно для цивільної процесуальної правоздатності), а здатність бути стороною в тому чи іншому конкретному випадку.
В теорії цивільного процесуального права таку здатність особи - бути стороною в конкретній справі - називають легітимацією до даного цивільного процесу.
Юридична зв'язок особи з правом, з приводу захисту або відновлення якого виник цей процес, називається активною легітимацією. Зв'язок особи з обов'язком, що випливає зі спірного матеріального правовідносини в даному процесі, називають пасивною легітимацією.
Цивільне процесуальне законодавство покладає на позивача обов'язок встановити здатність відповідача бути стороною цього процесу.
Отже, легітимізувати себе і відповідача - значить вказати в позовній заяві всі факти, які можуть попередньо переконати суддю в тому, що позивач і відповідач є суб'єктами спірного матеріального правовідносини.
У зв'язку з тим що та чи інша особа сама легітимізує себе в якості позивача або кого-то (громадянина або організацію) в якості відповідача в конкретному процесі, легітимацію слід розглядати як суб'єктивний момент у правовідносинах. Про такому значенні легітимації говорить наявність у судовій практиці випадків, коли хто-небудь легітимізує себе в якості позивача замість іншої особи в чужому процесі.
Разом з тим зацікавлена особа, яка виступає на захист свого права, не можна ототожнювати з належною стороною. Незацікавлена в сенсі ст. 3 і 4 ЦПК особа - це той, хто пред'являє позов від свого імені в захист прав і інтересів інших осіб, не будучи уповноваженим на те законом або довіреністю. Звернення до суду особи незацікавленого тягне за собою відмову в прийнятті від нього позовної заяви відповідно до ст. 3 і п. 1 ч. 1 ст. 134 ЦПК.
Належна сторона - дійсний суб'єкт спірного матеріального правовідносини. Отже, визнання боку належної залежить від того, чи є сторона суб'єктом спірних правовідносин. Тому при подачі позовної заяви суддя не в змозі визначити, чи є відповідач належним, і не може за таким основи відмовити в прийомі позовної заяви.
У ст. 41 ГПК йдеться про те, що з'ясування судом питання, пред'явлений позов до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, відбувається при підготовці справи або під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача ускладнює процес, перешкоджає його нормальному розвитку. Правила заміни неналежного відповідача належним, встановлені ст. 41 ЦПК, відображають суб'єктивний характер легітимації.
Заміна неналежного відповідача належним. Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість заміни тільки неналежного відповідача, якого визначає позивач. Тому перш за все позивач повинен дати згоду на усунення зі справи названого їм відповідача та заміну його іншим відповідачем, у якого імовірно є зв'язок з обов'язком відповідати за даним позовом.
Тільки за згодою позивача на заміну відповідача суд виносить ухвалу, якою звільняє неналежного відповідача від обов'язку брати участь у процесі і відкладає справу для залучення в процес належного відповідача, якщо при цьому не змінюється підсудність даної справи.
Якщо позивач не погоджується на заміну відповідача, суд не вправі усунути зі справи первісного відповідача на свій розсуд і повинен розглядати і вирішувати справу за пред'явленим позовом.
Залучений за згодою позивача в процес відповідач користується всіма процесуальними правами з моменту вступу. При вступі в процес належного відповідача все, що відбувалося до його вступу для нього необов'язково, оскільки розгляд справи здійснюється судом спочатку.
Неналежний відповідач, що залишився на вимогу позивача в процесі і є суб'єктом спочатку заявленого позову, користується всіма процесуальними правами сторони з початку виникнення процесу до постановлення судового рішення.
Завантаження.