Для того щоб оцінити реальний стан сучасної Росії в системі міжнародних відносин, слід визначити її зовнішньо-політичний потенціал.
Під зовнішньополітичним потенціалом розуміють сукупність-ність факторів, які в тій чи іншій мірі сприяють досягненню цілей зовнішньої політики держави. Сутність зовнішньополітичного потенціалу виражається такими поняттями концепції політичного реалізму, як «сила держави» або «національна сила».
Як вже було сказано, родоначальник даного напрямку Г. Моргентау визначив це поняття, виходячи з восьми критеріїв.
Сьогодні ці критерії частково застаріли, в них не враховані в якості самостійних позицій і складових національної сили науч-ний, технологічний і освітній потенціали, роль яких на сучасному етапі нерідко вище, ніж, скажімо, такого фактора, як наявність тих чи інших видів природних ресурсів . Але в цілому формула Г. Моргентау дає підставу для оцінки реального внешнеполітіче-ського потенціалу будь-якої країни.
Застосовуючи цю формулу до Російської Федерації, можна помітити, що роль нашої країни на міжнародній арені не залишилася тією ж, ка-кой була в минулому у Радянського Союзу. Разом з тим економічний і військовий потенціали Росії, наявність найбагатших природних ресур-сов дозволяють їй бути самостійним центром світової політики. Для того щоб роль РФ на міжнародній арені зростала, країна потребує модернізації всіх сфер суспільного життя.
Для визначення зовнішньополітичної доктрини і зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації першорядне значення име-ет формулювання її національно-державних інтересів. Тим більше що в недавньому минулому проблема національних інтересів фак-тично повністю ігнорувалася. Зовнішньополітична лінія Горба-чева-Шеварднадзе будувалася на основі «нового політичного мислення-ня», одним із принципів якого був пріоритет «загальнолюдських інтересів». Свого часу «нове політичне мислення» зіграло по-ложітельную роль, оскільки допомогло скинути ідеологічні пута з зовнішньої політики Радянського Союзу, сприяло оздоровленню міжнародної обстановки в другій половині 1980-х років і, в конеч-ном рахунку, закінчення «холодної війни». Але теоретики і практики «но-вого мислення» обходили стороною питання про те, наскільки їх акції відповідали національно-державним інтересам СРСР, а з цього виникали і помилкові або поспішні рішення, негативні наслідки яких позначаються досі.
У формуванні національно-державних інтересів біль-ШОЕ значення має геополітичний фактор. В основі геополітики лежать об'єктивні реалії. Перш за все це - географічний фак-тор: протяжність кордонів, розташування і просторова протяжність однієї держави щодо іншого, наявність виходу до моря, народонаселення, рельєф місцевості, приналежність держави тієї чи іншої частини світу, острівне положення держави, наявність природних ресурсів і т.п. З безлічі факторів, що впливають на діяльність людей, географічний найменше піддається через трансформаційних змін. Він служить основою наступності політики государ-ства, поки його просторово-географічне положення залишається незмінним.
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок: