Сторінка 1 з 407
Проза і публіцистика Єремєєв Парнова добре відомі Новомосковськ-телям. Його науково-фантастичні і пригодницькі книги, очер-ки про країни Сходу і повести на історико-революційні теми отримали широкий відгук. Твори Є. Парнова видані у мно-гих країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америки.
У Політвидаві вийшли здобули суспільне визнання книги Є. Парнова «Боги лотоса» і «Трон Люцифера»; художні-венно-документальні повісті «Секретний в'язень» (про Е. Тельманом), «Посіви бурі» (про Я. Райніса), «Витязь честі» (про Ш. Петефі), «Під сонцем багряним» (про У. Тайлера) .
Новий роман Єремєєв Парнова «Змова проти маршалів» по-вествует про драматичні події, що передували Великій Вітчизняній війні. Йдеться про так званому «військово-фашіст- ському змові» в РККА, про процес над видатними военачаль-никами, знищеними за вказівкою Сталіна. Велику увагу приділено і фальшивку, сфабрикованої нацистської службою без-пеки, кровно зацікавленою в політичній дискредитації М. М. Тухачевського, інших радянських маршалів і командирів, ставши-ших незабаром жертвами репресій. У романі викорис-зовано численні, часом невідомі широкій суспільно-сти документи ...
Веремій Іудовіч Парнов Змова проти маршалів
Маршал Радянського Союзу Тухачевського МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ
Командарм 1-го рангу Якір ІОНА Еммануїлович
Командарм 1-го рангу Уборевича Ієронім ПЕТРОВИЧ
Комкор ПУТНА Вітовта Казимирович
Комкор ЕІДЕМАН РОБЕРТ ПЕТРОВИЧ
Комкор ПРИМАКОВ Віталій МАРКОВІЧ
Комкор ФЕЛЬДМАН БОРИС МИРОНОВИЧ
Армійський комісар 1-го рангу Гамарник ЯН БОРИСОВИЧ
Небувале в людському житті рівність думається в хирляві світлі деяких сховищ, майже надмірний в своєму режимному таїнстві. Холоне кров при одному тільки погляді на нескінченні полки і сейфи, на яруси папок незліченних. Як щільно втиснуті вони в правильний лад потойбічного воїнства, як не- рухоме-безмовні до терміну. І розписані номера, і проштемпельованих секретні грифи, і ввижається, що десь там, далеко-далеко, охряной з волоконцами дере-весіни картон обернувся сукном солдатських шинелей. Неисчислимая рать полягла в дерев'яних трунах і броньованих саркофагах задовго до першого бою.
Особиста справа, досьє, наглядове виробництво - назви, право, умовні. Матеріал, відповідно до загального розпорядку, акуратно підшивається, розмножуючись у міру потреби в машинописних копіях, і перетікає з одного відомства в інше, з папки в точно таку ж папку, як її не називай.
І ввижається в регламенті таємного перетікання упор-ве просочування ґрунтових вод. На непохитність сти-ХІІ вгадується. Невідворотність кінцевого рівняння.
Артузов піднявся в ліфті на третій поверх і пішов по довгому, яскраво освітленому коридору, вистеленому червоною доріжкою. Увійшовши в приймальню наркома, він об-ратіл увагу на незнайомого парубка за секретарським столом. Всесильний Буланов, мабуть, кудись відлучився.
Артур Християнович коротко кивнув і пря-Міком попрямував до дверей кабінету.
- Зачекайте, будь ласка, - зупинив його незна-комец з трьома шпалами на малинових петліцах.- Товариш нарком просив не турбувати.
Найближчий співробітник Дзержинського, багато років пропрацював з В'ячеславом Рудольфович Менжін-ським, Артузов вперше зловив себе на тому, що просто-напросто не здатний або, того гірше, не наважується про-думати ситуацію до логічного кінця. Першооснову-ва спалах тривоги усвідомлювалася вражаюче вірно, навіть пророче. Він саме плив за течією разом з усіма. З товаришами по роботі, з натовпом на вечір-ній вулиці, де начебто не спостерігалося жодних суще-ських змін, з усією неосяжної від краю до краю країною. Тут-то і ховалася очевидна аберації його внутрішнього бачення. Країна, її заводи і ріллі, марширують колони, що летять ескадрильї - все це відрізнялося як би окремо від похмурих лабіринт-тов, де денно і нощно кипіла потаємна робота. Він не тільки знав про неї багато більше будь-якого з тих, хто схилявся до верстата або довбав лаву, але міг охопити масштаби, передбачити замах. І дивно, це тяжке перевага нітрохи не додавало йому впевненості і прозорливості. Швидше навпаки, воно породжувало ка кую-то неспокійну суєтність. Справитися з нею уда-валось лише ціною постійної напруги, жести-чайшего самоконтролю. Варто було на секунду розслабити-ся, і він відчував себе самотнім і беззахисним. Майже нагим в продувається всіма вітрами засніженому полі. В один рік пішли і Менжинський, і Костянтинівка, відразу ла ними - Куйбишев.