Поняття зобов'язання Визначення зобов'язання закріплено в п. 1 ст. 307 ГК: «В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ».
ВАЖЛИВО! Оскільки орга-тва оформляють процес товарообміну, вони відносяться до групи майнових правовідносин. На цій посаді вони відрізняються від цивільних правовідносин немайнового характеру, які тому не можуть набувати форму зобов'язань.
Неможливо, на-приклад, поява цивільно-правового зобов'язання сина перед батьками вступити на навчання до університету, відмовитися від шкідливої звички або зобов'язання визнати честь і гідність конкретної особистості. Однак, зобов'язання може бути направлено на задовольнив ширення немайнового інтересу уповноваженої особи або мати предметом вчинення зобов'язаною особою дій немайнового характеру, якщо при цьому не втрачається зв'язок з майновим обміном (наприклад, у вигляді отримання за вчинення таких дій грошового або іншого майнового еквівалента), ніж зберігається майнових-ва природа зобов'язання.
Такі, зокрема, оплатне зобов'язання з надання культурно-видовищних, медичних, ветеринарних послуг, послуг з навчання та туристичного обслуговування.
Зобов'язання може бути направлено на організацію відносин товарообміну.
тобто містити деякі умови майбутнього переходу майнових благ. Такі, наприклад, зобов'язання учасників попереднього договору, які зобов'язуються укласти в майбутньому договір про передачу майна, виконанні робіт або наданні послуг (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором (п. 1 ст. 429 ЦК), а також зобов'язання учасників заснував- ного договору та договору простого товариства.
Але такі пред-ньо зобов'язання, в тому числі і з організаційним содер-жанием, завжди безпосередньо обслуговують майновий (то-Варна) оборот, невіддільні від нього і не мають самостійного значення.
Тому їх існування не коливає положення про иму-суспільній характер зобов'язальних відносин. Характерні особливості зобов'язання
-
- Зобов'язання - це відносне правовідношення (сторони точно визначені).
- У зобов'язанні кредитор може реалізувати своє право лише за допомогою дії боржника.
- Належне виконання зобов'язань забезпечується заходами державного примусу, що містяться в санкціях (до заходів впливу на порушника відносять стягнення збитків, неустойки. Пені, штрафу).
- Для зобов'язань характерна позовна форма захисту порушених прав (позовну захист визнають формою приведення санкцій в дію).
- У зобов'язанні кредитор може реалізувати своє право лише за допомогою дії боржника.
- Належне виконання зобов'язань забезпечується заходами державного примусу, що містяться в санкціях (до заходів впливу на порушника відносять стягнення збитків, неустойки. Пені, штрафу).
- Зобов'язання - це відносне правовідношення (сторони точно визначені).
- Для зобов'язань характерна позовна форма захисту порушених прав (позовну захист визнають формою приведення санкцій в дію).
- стан пов'язаний-ності однієї особи щодо іншої;
-
- стан пов'язаний-ності однієї особи щодо іншої;
- Обов'язок боржника до певної поведінки - кредитор має право вимагати від нього виконання під загрозою застосування заходів громадян-сько-правової (майнової) відповідальності (ст.
Об'єкт зобов'язання: Предмет зобов'язань:
- конкретні дії учасників (по передачі майна у власність або в користування земельними діл-ня, щодо виконання робіт, з надання послуг і т.д.);
- утримання від конкретних дій (зобов'язання не укладати угод певного виду, обов'язок нераз-ошення отриманої від контрагента інформації, і т.д.).
-
- конкретні дії учасників (по передачі майна у власність або в користування земельними діл-ня, щодо виконання робіт, з надання послуг і т.д.);
- утримання від конкретних дій (зобов'язання не укладати угод певного виду, обов'язок нераз-ошення отриманої від контрагента інформації, і т.д.).
Таким чином, зобов'язання являє собою оформляє акт товарообміну відносне цивільні правовідносини, в ко-тором один учасник (боржник) зобов'язаний вчинити на користь іншої навчаючи-стніка (кредитора) певну дію майнового характеру або утриматися від такої дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язки.
Суб'єкти зобов'язання: Боржник або дебітор (від лат. Debitor - боржник) - це особа, на якому лежить обов'язок вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Кредитор або довірителів (від лат.
credo - вірю) - це правомочна сторона (суб'єкт) зобов'язання, особа, яка має право вимагати від боржника вчинення або не вчинення будь-яких дій. У зобов'язанні як кожної з його сторін можуть брати участь одна або одночасно кілька осіб, причому їх кількість в кон-конкретного зобов'язанні не обмежується, що веде до появи орга-нізацією з множинністю осіб (боржників або (і) кредиторів).
У деяких зобов'язальних відносинах крім боржника і кредитора беруть участь інші суб'єкти - треті особи. У таких ситуаціях мова йде про зобов'язання за участю третіх осіб. Нарешті, в більшості випадків є можливість заміни беруть участь в конкретних зобов'язаннях боржників і кредиторів іншими суб'єктів незалежно-єктами, тобто
-
- борг - суб'єктивну обов'язок боржника по со-вершению певних дій (або утримання від будь-яких дій) в зобов'язальних правовідносинах;
- право вимоги - суб'єктивне правотребовать від боржника виконання його обов'язку.
- право вимоги - суб'єктивне правотребовать від боржника виконання його обов'язку.
- борг - суб'єктивну обов'язок боржника по со-вершению певних дій (або утримання від будь-яких дій) в зобов'язальних правовідносинах;
Борг як суб'єктивна зо-занності становить істота, специфіку зобов'язального право-відносини, але не вичерпує його.
Види зобов'язань В основі систематизації зобов'язань лежить розподіл блешні-ства зобов'язань з підстав виникнення на дві великі груп-пи:
- позадоговірні (правоохоронні).
- договірні;
У част-ності, за його рамками залишаються зобов'язання, що виникають з одно-сторонніх угод і з юридичних вчинків і подій. Логічніше тому розділяти всі зобов'язання на:
- регулятивні (договірні та інші зобов'язання правомірною спрямованості);
- охоронні (з заподіяння вре-та й з безпідставного збагачення).
1) За підставами виникнення: (пор.
п. 2 ст. 307 ГК - «з договору, внаслідок заподіяння шкоди і з інших підстав, зазначених у цьому Кодексі»):
- з договорів та інших (односторонніх) угод;
- з неправомірних дій;
- з інших юридичних фактів.
-
- з договорів та інших (односторонніх) угод;
- з неправомірних дій;
- з інших юридичних фактів.
2) В зависи-мости від особливостей цивільно-правового статусу беруть участь в них осіб:
-
- пов'язаний-ні з здійсненням їх сторонами підприємницької діяльності;
- за участю громадян-пот-ребітелей.
- за участю громадян-пот-ребітелей.
- пов'язаний-ні з здійсненням їх сторонами підприємницької діяльності;
3) По співвідношенню прав і обов'язків:
- прості (сторони пов'язані тільки одним обов'язком і одним правом, наприклад, в зобов'язанні позики або деліктному);
-
- прості (сторони пов'язані тільки одним обов'язком і одним правом, наприклад, в зобов'язанні позики або деліктному);
- складні (зв'язків більше, ніж одна, наприклад, в орга-будівництві купівлі-продажу).
- складні (зв'язків більше, ніж одна, наприклад, в орга-будівництві купівлі-продажу).
4) За визначеності предмета виконання:
- факультативні (боржник зобов'язаний зробити конкретну дію, а й управі замінити іншим, заздалегідь передбаченим предметом - ст. 308.2 ГК РФ).
-
- альтернативні (боржник зобов'язаний за своїм вибором або за вибором кредитора вдосконалення-шити одне з декількох дій - ст. 308.1 ГК РФ);
- факультативні (боржник зобов'язаний зробити конкретну дію, а й управі замінити іншим, заздалегідь передбаченим предметом - ст. 308.2 ГК РФ).
- альтернативні (боржник зобов'язаний за своїм вибором або за вибором кредитора вдосконалення-шити одне з декількох дій - ст. 308.1 ГК РФ);
5) За ступенем самостійності:
- основні (головні);
-
- основні (головні);
- до-полнітельние (залежні, забезпечують належне виконання головних зобов'язань).
- до-полнітельние (залежні, забезпечують належне виконання головних зобов'язань).
6) По суб'єкту виконання:
- орга-тва з множинністю осіб:
- часткові;
- солідарні;
- субсидіарні.
- субсидіарні.
- часткові;
- солідарні;
- зобов'язання за участю третіх осіб:
- регресні зобов'язання (по перекладання виконаного обов'язку на третю особу);
- зобов'язання на користь третьої особи (а не кредитора);
- зобов'язання, виконувані (боржників) третіми особами.
- зобов'язання на користь третьої особи (а не кредитора);
- регресні зобов'язання (по перекладання виконаного обов'язку на третю особу);
- зобов'язання, виконувані (боржників) третіми особами.
- зобов'язання зі зміною осіб:
- цесія;
- суброгация;
- переведення боргу.
- переведення боргу.
- цесія;
- суброгация;
Виконання зобов'язань: поняття, принципи виконання зобов'язання зазвичай розглядається як виконання суб'єктивної обов'язки (боргу), покладеної на боржника, тобто
со-вершать їм відповідних дій (або утримання від дій), що становлять предмет зобов'язання.
Однак іншу його частину становить суб'єктивне право кредитора, реалі-ція якого, строго кажучи, теж повинна включатися в загальну поня-тя виконання зобов'язання. Нарешті, на кредитора в зобов'язанні нерідко покладаються і особливі кредиторські обов'язки (исполне-ня яких має право вимагати боржник).
З цієї точки зору виконання зобов'язання полягає у вчиненні боржником на користь кредитора певну дію, що становить предмет зобов'язання (або в утриманні від певних зобов'язанням дій). При цьому поведінка боржника має точно відповідати всім умовам зобов'язання, передбачених договором або законом або іншим правовим актом, а при їх відсутності - звичаям ділового обо-рота або іншим звичайно ставляться (ст. 309 ЦК). Належне виконання - вироблене боржником кредитору обумовлений-ним в їх договорі, зазначеним в законі або відповідним оби-чаїв способом у встановлений термін і в належному місці, визнає-ся належним.
Належне виконання у всіх випадках звільняє боржника від його обов'язків і припиняє зобов'язання (п. 1 ст. 408 ЦК). Воно становить мета встановлення та існування всіх орга-нізацією.
Будь-яка інша виконання, яка не є належним, на-приклад часткове або прострочене, стає підставою для при-трансформаційних змін до боржника відповідних примусових заходів, включаючи і заходи цивільно-правової відповідальності. Виконання зобов'язання, що охоплює дії як боржника, так і кредитора (на якому лежать «кредиторські обов'язки» щодо прийняття исполне-ня), є формою реалізації (здійснення) прав і обов'язків, яка може мати як юридичний, так і фактичний характер.
Принципи виконання зобов'язань Виконання будь-яких зобов'язань підпорядковується деяким загальним вимогам, що становить принципи виконання зобов'язань.
- розумності;
-
- належного виконання;
- неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобо-тва;
- реального виконання;
- розумності;
- сумлінності.
- реального виконання;
- неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобо-тва;
- сумлінності.
- належного виконання;
Принцип належного виконання традиційно конкретизує-ся в понятті договірної дисципліни, дотримання якої предпола-Гаета необхідність точного і своєчасного виконання сторонами договору всіх своїх обов'язків в суворій відповідності з умови-ми їх угоди і вимогами законодавства. Принцип неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобо-тва виражається в забороні односторонньої відмови боржника від виконання наявних обов'язків, а для договірних зобов'язань - також у забороні односторонньої зміни їх умов будь-яким з учасників (ст.
310 ГК). Порушення цієї заборони розглядається як основа-ня для застосування заходів цивільно-правової відповідальності.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна їх умов дозволяється лише як виняток, прямо передбаченого законом, зокрема для зобов'язань, що випливають з фідуціарних угод, або, наприклад, в договорі банківського вкладу, де допускається одностороння зміна банком розміру відсотків, на -чісляемих за строковими вкладами (п. 2 ст. 838 ЦК). У зобов'язаннях, пов'язаний-них з здійсненням обома учасниками підприємницької діяль-ності (тобто
З цього випливає неприпустимість за загальним правилом заміни передбаченого зобов'язанням виконання грошової компенса-цією (відшкодуванням збитків).
Тому в разі неналежного виконання зобов'язання боржник не звільняється від обов'язку його подальшого виконання в натурі, якщо інше не пе-рено законом або договором (п. 1 ст. 396 ЦК). Цей принцип лежить в основі наданої кредитору неисправ-ного боржника можливості виконати зобов'язання в натурі (виготов-вить річ, виконати роботу або отримати послугу) за допомогою третьої особи або навіть самому, але за рахунок свого контрагента (ст. 397 ЦК). З тієї ж причини при невиконанні боржником зобов'язання по передачі кредитору індивідуально визначеної речі останній вправі по-вимагати відібрання цієї речі у боржника (ч.
1 ст. 398 ЦК). Зобов'язаний-ність по відшкодуванню позадоговірної шкоди також може полягати в його відшкодування в натурі (надання речі того ж роду та якост-ства, ремонт пошкодженої речі тощо) (ст. Тисяча вісімдесят дві ГК). Разом з тим у багатьох випадках практично неможливо примусити несправного боржника до виконання його зобов'язання в натурі та-ж шляхом виконання судового рішення (наприклад, при порушенні ним зобов'язань з поставки товарів, перевезення вантажів, проведення будівельних робіт). Тому за загальним (втім, диспозитивності) правилом закону боржник, виконуючий зобов'язання хоча б і Ненад-лежачим чином (наприклад, з простроченням або частково), що не освобо-ждается від обов'язку його подальшого виконання в натурі, тоді як боржник, зовсім не виконуючий своє зобов'язання, такий зобов'язаний-ності не несе, але повинен відшкодувати всі завдані цим збитки (пор.
п. 1 і 2 ст. 396 ЦК), включаючи можливе виконання цього зобов'язання за його рахунок іншою особою. Боржник також звільняється від виконання зобов'язання в натурі, якщо таке виконання внаслідок допущеної їм прострочення втратило інтерес для кредитора або по-следний погодився отримати за нього відступне (п.
3 ст. 396 ЦК). Виконання зобов'язання має також підкорятися принципам розумності і сумлінності як загальним принципам здійснення цивільних прав і виконання обов'язків (п. 3 ст. 10 ЦК). У соот-повідно до принципу розумності, наприклад:
- кредитор має право «за розумну ціну» доручити виконання зобов'язання третій особі за рахунок несправного боржника;
- кредитор повинен прийняти «розумні заходи» до зменшення збитків, завдана-них йому несправним боржником, і т.д.
- зобов'язання повинні ис-виконуватися «упродовж розумного строку» (якщо точний термін їх виконання не пре-дусмотрен і не може бути визначений за умовами конкретного зобов'язання);
На принципі сумлінності, зокрема, засновані імперативні правила виконання підрядних зобов'язань про «економному і обачливому» використанні подрядчі-ком матеріалу, наданого замовником (п. 1 ст. 713 ЦК), й щодо не-обходимо сприяння замовника підряднику у виконанні роботи (п .
1 ст. 718 ГК). При виконанні договірних зобов'язань, що виникає-щих в міжнародному комерційному обороті, обов'язковими також визнаються принципи «сумлінності і чесної ділової практики», а також взаємного співробітництва сторін.