У 1931 році в казахському степу був організований радгосп «Гігант» площею 17 тисяч гектарів. Під цією назвою з'явилося установа, яка з 1931 по 1959 роки назавжди зіпсовані долі 6 мільйонів політв'язнів, інтернованих і військовополонених. Ім'я цього кривавого чудовиська - Карлаг НКВС.
Поминальний хрест на Спаському меморіальному кладовищі табору № 99, в 25 кілометрах від Караганди, де в нелюдських умовах утримувалися політв'язні та інтерновані, а з 1941 і військовополонені. Тільки за офіційними даними понад п'ять тисяч з них назавжди залишилися в братській могилі
Тут немає місця забуттю і брехні. Тут оглушливо тихо. І дуже страшно
Казахи, німці, росіяни, румуни, угорці, поляки, білоруси, євреї, чеченці, інгуші, французи, грузини, італійці, киргизи, українці, японці, фіни, литовці, латиші, естонці - пекельні жорна НКВС перемелювали всіх, не розбираючи національностей
Зловісне мовчання зрідка порушує дзвін поминального дзвону на меморіалі
У систему Карлаг входило безліч таборів і зон особливого призначення (Особлагах). Найбільші з них Спасслаг (військовополонені), Алжир (Акмолинский табір дружин зрадників Батьківщини) Степлаг (українці, прибалти, власовці). Адміністративним центром Карлаг стало селище Долинка в 50 км від Караганди
Загальна територія Карлаг по площі порівнянна з територією Франції
Після закриття Спасслага практично всі будівлі зруйнували. А на місці табірного управління розмістили військову частину
Пам'ятник солдату військової частини
Основною діяльністю укладених був видобуток каменю для будівництва автодоріг. Всі роботи проводилися вручну. Люди гинули від холоду, голоду і фізичного виснаження. Найбільш слабких добивала охорона
Стіни ставилися на століття. Камені підігнані без єдиного просвіту і без використання будівельного розчину. Тих, хто гинув під час будівництва, просто закопували під фундамент стін і робота тривала далі
На момент створення таборів уповноважені спецчастини НКВД насильно виселили з цієї території все місцеве населення. Найчастіше з примусовим вилученням худоби. Для казахів це означало голодну смерть
Після ліквідації табору залишилися тільки розкидані по степу мотки колючого дроту. Ці «їжаки» обходять стороною навіть збирачі металобрухту
Велична будівля в стилі «сталінського ампіру». Центр пекла. Управління Карлаг в селищі Долинка
Сьогодні тут розташовується музей жертв політичних репресій
Під склом - справжні документи. Живі свідоцтва рутинної нелюдської системи, метою якої було перетворення свого народу в знеособлену рабську масу
За безпідставними обвинуваченнями в катівнях НКВС були знищені всі лідери «Алаш-Орди». Таким чином, сталінська машина розправилася з казахської інтелігенцією, яка боролася за незалежність Казахстану після революції
Охорона Карлаг набиралася з «класово близьких елементів» - людей без принципів, виконавчих і жорстоких. Для отримання позачергової премії охоронці вбивали двох ув'язнених і доповідали керівництву про припинення спроби масового втечі. За масова втеча премія була в два рази більше, ніж за одиночний
Коридор цокольного поверху. Тут розташовувалися тортур камери, карцери і розстрільна стіна
Більшість політзеків потрапляли в лапи НКВД за анонімними доносами
За цими дверима руйнувалися долі сотень невинних людей
Карцер. Укладеним дозволялося спати на крижаному підлозі 4 години на добу. В інший час він зобов'язаний був стояти. За спробу притулитися до стіни жорстоко били
Особливо незговірливих садили в яму і не давали води та їжі кілька днів
На території Карлаг діяло кілька «шарашек» - лабораторій, де ув'язнені з числа колишніх науковців працювали на благо Батьківщини
Рахунок загиблим від хвороб не вівся, а особисті справи після смерті знищувалися. Так людина зникав назавжди
У Карлаг засилали інтелігенцію Радянського Союзу, серед яких фігурували такі імена, як: найбільший біолог Чижевський, Лев Гумільов, отець Севастіян
Допити велися цілодобово. Дуже часто при цьому люди божеволіли
Для співробітників НКВС - це була буденна робота, беззаперечне виконання наказів згори
Агітаційна робота в таборах була поставлена на високий рівень
Поточні камера. Запах крові тут коштує до сих пір. Людей били, катували електрикою, розбивали молотками пальці
Учасник Кенгірського повстання Іван Іванович Карпінський був ув'язненим Степлагу. - Сам я з України. Мене заарештували за читання буржуазної літератури. Це була книга з історії України. За це мені дали 25 років таборів. А мені самому було тільки 19 ... Так я потрапив в селище Кенгір, укладені якого будували Жезказган. В основному там була молодь з України, прибалти і власовці
Охорона лютувала. Укладених вбивали без причини. На Великдень охорона обстріляла колону з зеками. На наступний день весь табір не вийшов на роботу. До нас в табір прислали урок. Кримінальників. Для того, щоб вони нас повбивали. Але ми їм цього не дали зробити. Тоді в бійні загинуло 15 осіб. Це була межа ...
- Нас повезли вбивати в вагонах для руди. Хотіли скинути в шахту. П'ятнадцять хвилин ми висіли над прірвою. Натиснули б кнопку - і 40 метрів вниз. Але в останній момент змінили рішення. І ось так я вижив ...
- Тут я зі своїми сусідами по камері в 1954 році. До сих пір важкі спогади не дають спокою, і з пам'яті не викреслити чотири роки справжнього пекла
Умови життя жінок не відрізнялися від чоловічих. Той самий бруд. Той же голод. Та ж безнадія
Було тільки одна перевага - жінок практично не розстрілювали
Поліна Петрівна Остапчук, колишня ув'язнена Карлаг. - Я з України. Після війни голодували ми сильно, і я збирала гроші на державну позику після війни. За 50 рублів. Великі гроші тоді були. Заступилася перед начальством за вдову з чотирма дітьми, щоб у неї грошей не брали. За це мені дали 10 років. Приписали мені роботу на американську розвідку. Чи не давали спати тиждень, і я все підписала
- У 1948 році мене відправили в Спаськ. Там я пробула 4 роки. Вижила завдяки диву. Потім був Актас. Влітку будівництво, взимку завод. 4 роки на відбійні молотки. А вийшла я вже в 1956, відсидівши 8 років
По молодості я була видною дівчиною, за мною почав доглядати комендант табору. Чотири місяці ходив за мною, але я на його залицяння не відповідала, тоді він пригрозив мені влаштувати "трамвай" - це коли 11 чоловіків ґвалтують, а 12 йде хворий на сифіліс. Одну дівчину так заразили і вона незабаром померла. Мені довелося погодитися, щоб зберегти життя. Так на зоні я позбулася невинності і народила першого сина.
Під час укладення Поліна Петрівна спостерігала за тим, як один художник малював картини і, спостерігаючи, вчилася малювати сама
Поліна Петрівна показує місце свого ув'язнення, намальоване по пам'яті. - помирати багато. З нашого відділення в Спаську по п'ять трун на добу вивозили. Труни були легкі - настільки люди були виснажені. І свавілля був. Жінок гвалтували, катували людей. Але, слава Богу, все це вже давно минуло
- Цю паперову ікону я пронесла з собою весь час мого ув'язнення. Після таборів я кожну хвилину життя ціную.
Жінки переживали важкі часи в розлуці з дітьми. Але і самі діти відчували на собі всю жорстокість режиму і мовчки зносили клеймо "діти ворогів народу"
Ліжечко з дитбудинку в Долинці. Як тільки дитина підростав, його забирали до дитячого будинку. Багато так більше ніколи і не побачили своїх дітей
Але вихователі нагадували дітям, хто вони є
Дітей розсилали по дитячих будинках Радянського Союзу. Найчастіше міняли ім'я і прізвище
Зоя Михайлівна Слюдова - дитина Карлаг.
- Маму вислали з Білорусії в 1939, їй було 18 років. Я народилася в 1940 році і росла в Долинці. Вихователями у нас були «дружини зрадників Батьківщини». А в 8 років нас перевели в Компанійський дитячий будинок. Вихователі у нас хліб відбирали. Взимку не топили. Дітей ми самі мертвих виносили. Багато померло. Ховали дітей в дерев'яних бочках. Трун на них не виділяли. Ми були дітьми ворогів народу, нас було не шкода ...
- А маму ніколи не бачила. За документами її десь під Красноярськом розстріляли. У 1955 ...
Діти вмирали від голоду щодня. Горе ні на секунду не покидало це прокляте місце
Тут ховали дітей, народжених і померлих в таборі. Насправді територія поховання набагато більше
Величезне, розміром в 20 стадіонів, дитяче кладовище
У цих бараках, побудованих зеками, жила табірна охорона. Частина з них зараз розібрана на цеглу. У решти живуть нащадки укладених
Сергій, глава селянського господарства. Його батько відсидів у таборах 18 років:
- В середині 70-х в радгоспі вирішили обкопати греблю. Бульдозер зняв півметра землі і зупинився. Земля була вся біла від кісток. Велика частина черепів були дитячими. Щоб не піднімати шуму, все терміново закопали назад
Лікарняний комплекс управління НКВД Долинці
Юра, сторож лікарні. Його мати - репатріювати німкеня з Поволжя. - Тут все збереглося в тому ж вигляді, як і при Карлаг
Лікарня досі працює і обслуговує місцеве населення
Коридор нагадує воєнний час
- При Карлаг тут була їдальня, - розповідає Юра. - Зараз котельня
Всі перемоги і звершення, все історичні будівництва, шахти, дороги, заводи, про які з гордістю рапортували з усіх трибун за радянських часів, були побудовані їх кров'ю і потом. Їх життями. Переламаними долями. Трагедіями цілих народів і кожної окремої людини. Ми не маємо права забувати про це.
Підпишіться на нашу сторінку в Facebook і ви завжди будете в курсі останніх новин
Підписуйтесь на наш канал в Telegram і отримуйте повідомлення про головні новини
Підписуйтесь на наш канал в Viber і отримуйте повідомлення про головні новини
Підписуйтесь на нашу сторінку в Одноклассниках і дізнавайтеся новини першими
Підписуйтесь на нашу сторінку Вконтакте і дізнавайтеся новини першими