Глава 8. Еколого-економічні проблеми землекористування
8.1. Земля як засіб виробництва і просторовий базис розвитку суспільства
На всіх етапах розвитку людського суспільства земля була, є і буде найважливішим, нічим не замінним засобом виробництва. Земля, територія - це основа, базис, фундамент життя людини, життєвий простір, на якому людство виникло, розвивається, де протікає його діяльність. Без землі, без території немає і не може бути взаємодії людей, що складають суспільство, і самого їхнього життя. Захоплення чужої землі - головна мета воєн та інших насильницьких дій, а випадки вигнання народів зі своєї землі, які знає історія, закінчувалися винищенням людей і загибеллю нації.
Земля є необхідною матеріальною передумовою процесу праці, одним з його найважливіших речових чинників, виступає головним засобом виробництва в ряді галузей народного господарства, і в першу чергу в сільському і лісовому господарстві. Особливий напрямок використання землі - експлуатація її надр. Але Земля - це і просторовий базис розміщення народногосподарських об'єктів, розселення людей. Земельні ресурси - та частина світового земельного фонду, яка придатна для господарського використання. Вони створюють основу для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, а також для міської забудови та розселення сільського населення, розміщення промислових підприємств, транспортних комунікацій і всіх інших видів наземної діяльності людини.
Із загальної площі поверхні Землі (510,2 млн. Км 2) на частку суші припадає 149,1 млн. Км 2 (29,2%), решту становлять океани і моря (70,8%). Земельні ресурси світу розташовуються на 129 млн. Км 2. в їх склад не включені крижані пустелі Антарктиди і Арктики. Найбільшими земельними Ресурсами володіють: Російська Федерація - 17,1 млн. Км 2 (13,3% світових); Канада - 10,0; Китай - 9,6; США - 9,4; Бразилія - 8,5; Австралія - 7,7 млн. Км 2. По забезпеченості на душу населення земельними ресурсами виділяються Австралія, Канада і Росія.
Оцінки світових ресурсів земельних угідь приблизні, більше третини суші строго не враховано, особливо в Азії та Африці, внаслідок слабкої вивченості земель і недосконалості системи обліку. У світових і національних порівняннях використовується такий показник, як сільськогосподарське освоєння території - відношення сільськогосподарських земель до всієї площі. Серед найбільших країн світу спостерігається значна диференціація, обумовлена великими відмінностями в природно-географічних умовах: в Росії частка сільськогосподарських угідь становить 13% від всієї площі країни, в Канаді - 7, США - 53, Франції - 63%.
Особливу цінність представляють орні землі (рілля), найбільш інтенсивно експлуатується частина земельних ресурсів, систематично обробляється і використовується під посів сільськогосподарських культур. На початок 90-х років XX ст. було розорано і оброблялося приблизно 11% світового земельного фонду, частка ріллі в загальній площі світових сільськогосподарських угідь становила 30-32%. Розораність території (відношення ріллі до загальної площі, у відсотках) сильно коливається як по великих регіонах земної кулі (Африка - 7%, Південна Азія - 45%), так і по окремих країнах світу (Росія - 8%. Україна - 59, Казахстан - 13, Молдова - 66, Канада - 5, Японія - 12, США - 21, Франція - 35, Данія - 56%).
Розорано і зайнято багаторічними насадженнями в світі майже 1,5 млрд. Га, в той же час площі земель, потенційно придатних під ріллю, оцінюються окремими вченими в 3,2 млрд. Га. Однак освоєння малопридатних земель пов'язане з великими фінансовими і матеріально-технічними витратами, складними меліоративними, іригаційними і іншими роботами. Такі землі є болота, північні і гірські тундри, полярні і високогірні пустелі, рухливі піски, солончаки; віддалені від центрів цивілізації неексплуатовані лісу, переважно в горах, а також в деяких районах Канади, Сибіру, басейнах Амазонки і Конго. Освоєння нових земель, особливо за рахунок зведення лісів, пов'язане з порушенням екологічної рівноваги, зміною водного режиму та іншими несприятливими наслідками не тільки в окремих регіонах, але і в масштабі всієї планети.
У світі відбуваються і зворотні процеси, які ведуть до скорочення орних земель. Це відведення земель для несільськогосподарських цілей - під міську забудову, промислові підприємства, транспортні магістралі і т.п. Втрачаються значні площі і внаслідок розвитку ряду природних явищ - в першу чергу, наступу пустель на родючі землі. Діюча одночасно тенденція зростання чисельності населення цілком закономірно обумовлює зниження забезпеченості ріллею в розрахунку на одного жителя планети, яка за останнє десятиліття XX в. скоротилася з 0,40 до 0,30 га. В окремих країнах вона зараз становить: в Росії - 0,90 га, Україна - 0,66, Казахстані - 2,14, США - 0,67; Китаї - 0,15, ФРН - 0,12, Англії - 0,11, Японії - 0,03 га на душу населення. Найбільш забезпечені продуктивними землями країни є основними виробниками сільськогосподарських продуктів. Разом з тим позначаються відмінності в природних умовах, якісний стан земель, рівні економічного розвитку окремих країн світу.
Земельний фонд Республіки Білорусь - це площа країни, яка становить 20 759,6 тис. Га. В Європі за цим показником Білорусь займає 12-13-е місце, отже, більшість європейських держав мають набагато меншими земельними ресурсами.
У структурі земельного фонду Білорусі (табл. 8.1) найбільшу площу займають сільськогосподарські землі - 9281,5 тис. Га (44,7%), лісові та інші лісовкриті землі - 8414,5 (40,5%), землі, що знаходяться під болотами , - 959,2 (4,6%), під водою - 476,5 (2,3%), землі населених пунктів - 372,2 (1,8%), віддані промисловості, транспорту і т.п. - 823,0 (4,0%), порушені і інші землі - 751,8 (3,6%), в тому числі колишні сільськогосподарські землі, забруднені радіонуклідами, - 265,4 тис. Га (1,3%).
Земельний фонд Республіки Білорусь (на кінець року; тис. Га)