Тема № 7. Закономірності розвитку землеустрою.
В процесі історичного розвитку землеустрою на всіх його етапах істотну роль завжди відігравала держава. Воно видає закони та інші обов'язкові для виконання норми, що регулюють земельні відносини, визначає основне з-тримання і порядок проведення землеустрою. Держава створює спеціальні органи, які здійснюють його земельну політику відповідно до чинного законодавства. Землевпорядкування тому завжди є в тій чи іншій мірі державним заходом.
На деяких етапах історичного розвитку, коли метушні-кає нагальна потреба в корінної ломки сущест-вующего земельного ладу, в перерозподілі великих масивів земель, землеустрій може набувати неуправ-ється, стихійний характер (наприклад, формування земле-користувань сільськогосподарських артілей під час коллекти-візація на початку 30-х років). Але такі періоди завжди короткочасні; як правило, зміни в землеволодінні, землекористуванні та організації території (особливо в сільському господарстві, де земля - головний засіб виробництва) відбуваються цілеспрямовано і організовано, за участю фахівців-землевпорядників і під контролем держави. При цьому будь-які перетворення здійснюються на визна-ленній теоретичної і методологічної бази, іншими словами - на науковій основі.
Узагальнюючи викладене вище, можна сформулювати слідую щие основні закономірності:
- землевпорядкування є складовою частиною суспільного способу виробництва;
- землевпорядкування має державний характер;