"Людина, якого" Шантарам "не чіпатиме до глибини душі, або не має серця, або мертвий, або те й інше одночасно.".
Джонатан Керролл
діагноз ясний, я - колода безсердечна.
Можливо, справа в тому, що я не люблю індійські фільми. Між ними і книгою багато спільного. Вона так само затягнута, ГГ, звичайно ж, шляхетний, але страждає самозамилуванням, все дуже пафосно і слезовижімательно, і совершшшшшшенно сміховинні драчки. Ну не вірю, не вірю я, що якщо людину б'ють бамбуковими палицями з розщепленим кінцем кілька годин поспіль, в кілька рук, і кілька змін б'ють (так як колишні притомились) то він може вижити і не стати навіть калікою. Потім весь в Кровяк він валявся в тюремній бруду з усіма ознаками сепсису, але все дивом пройшло коштувало йому тільки промити рани. Ну що за маячня.
Підозрюю, що в дитинстві маленького Девіда Робертса замкнули одного в кімнаті на тиждень, а з розваг залишили один тлумачний словник, що, безсумнівно, відбилося в його творчості. Він дізнався багато нових слів і вирішив обов'язково використовувати їх при нагоді. Блиснути, так би мовити, ерудицією.
Коли я поцілував її, грози, назрівали в глибині її очей, вибухнули в наших ротах, а сльози, струмує по її пахне лимоном шкірі були солодше меду, що виділяється священними бджолами в жасминове саду Храму Момбадеві.
Я міг би так і залишитися лежати обличчям в бруд з шалено колотящімся, немов передає землі свій сейсмічний жах серцем, якби не моя кінь.
Ніж, встромлений в брудне жилаве горло, як приплив в русло річки.
-Спасибі, - відповіла вона, дивлячись на мене з такою пристрасною інтенсивністю, що серце у мене стало битися об грудну клітку.
Я можу таким чином сюди полкнігі переписати. Через 30 сторінок подібного тексту я була готова ридати кривавими сльозами з жалості до себе і свого втраченого часу. Але так як книгу мені подарували, то треба було дочитати як мінімум з поваги до дарувальника.
Потім маленький Грегорі вирішив стати окулістом, щось там мабуть не склалося, але любов до очей нікуди не поділася. Це слово зустрічається по три рази на сторінці, і іноді опису очей приймають вельми химерні форми.
Мої очі вирушили у вільне плавання без керма і без вітрил по океану, мерехтливі в її незворушно твердому погляді. Її великі очі вражали своєю інтенсивної зеленню. Такими зеленими бувають дерева в яскравих живописних снах. Таким зеленим було б море, якби воно могло досягти досконалості.
Гарний, як Омар Шариф в день свого тридцятиріччя, смертельний, як підкрадається чорна пантера, з очима кольору піску на долоні за півгодини до заходу сонця.
Я вкотре спробував подумки підібрати природний еквівалент зеленого полум'я в її очах. Мені приходили на розум опали, листя і теплі морські мілини на коралових островах. Але живі смарагди її очей в золотистої сонячної оправі сяяли м'якше, набагато м'якше. Зрештою я знайшов природну зелень, ідеально відповідала кольором її прекрасних очей.
В очах його набрякли червоні прожилки, як на кулаках у боксера
Очі його були такого ж кольору, який набуває пісок у тебе на долоні за кілька хвилин до того, як сонце опуститься за морський обрій.
І нехай в своїй думці я буду так само самотня, як "моджахед на вершині гори на годинному посту в ніч перед рішучим боєм", зате чесна перед собою, як доблесний Шантарам і моя серцевий м'яз не буде турбувати мене в темний досвітній час.