В Іспанії, практично в кожному будинку, на кухні стоїть вазочка з пластиковими кришечками всіх кольорів і розмірів. Списуючи це на тихе божевілля господарів, я ніколи не питав, навіщо їм це потрібно. Але одного разу при вході в супермаркет я побачив величезну коробку, куди люди висипали свої кришечки, а поруч з нею фотографію семирічної дівчинки. Тут мені стало дуже цікаво, і я став розпитувати персонал.
Виявилося, що цій дівчинці потрібна операція на серці, яку роблять тільки в Німеччині за суму в 90 тисяч євро. Батьки дівчинки по телебаченню звернулися за допомогою, і одне з підприємств по переробці пластику запропонувало цю суму за 200 тонн пластикових кришок.
У нашій країні це вважали б за витончене іздевательсто. а в Іспанії поставили коробки в супермаркетах, спорт клубах, меріях і т. д. Потрібна кількість харчового пластику зібрали за пару днів. І досвід прижився.
Тепер фонд допомоги інвалідам, фонд по дослідженню рідкісних хвороб і інші благодійні організації мають договори з переробними компаніями. А люди продовжують збирати кришки.
Я перестав вважати це проявом європейського ідіотизму, у мене на кухні стоїть миска, повна кришок. Маленький щоденний жест, який нічого мені не варто. Але багато що змінює. А раптом коли-небудь і в Росії з'явиться щось подібне. Адже такий масовий психоз краще ніж тотальна байдужість.