Визначити фракційний склад бензину разгонкой.
Скласти звіт про роботу.
Відповісти на контрольні питання.
1.3. Теоретична частина
1.3.1. Оцінка бензину за зовнішніми ознаками
Бензини не повинні містити механічних домішок і води. Визначення їх відсутності або наявності проводиться за зовнішніми ознаками або за допомогою спеціальних приладів. Для оцінки за зовнішніми ознаками досить оглянути обра-зец бензину в скляному циліндрі. При цьому неозброєним оком не повинно бути виявлено твердих частинок як у зва-шенном стані, так і в осаді.
У невеликих кількостях (соті частки відсотка) вода спо-собнимі розчинитися в бензині, і він при цьому не втрачає прозорості-ності. Надмірне ж кількість води в бензині при перемі-Шивані викличе помутніння бензину, а при відстоюванні слідом-ствие більшу питому вагу призведе до скупчення її на дні ємності окремим шаром. Тому при оцінці бензину на наявність води досить оглянути його в скляному циліндрі і зафіксувати наявність або відсутність каламуті або окремого шару води на дні.
В процесі виробництва пально-мастильні матеріали під-Вергал обробці сірчаною кислотою (H2 S04), а потім для уда-лення цієї кислоти - лугом.
Якщо процес нейтралізації кислоти, а потім промивання продукту водою для видалення лугу проводиться недостатність-але, то в паливно-мастильних матеріалах залишаються мінеральні кислоти або лугу.
Оскільки мінеральні кислоти і луги, що знаходяться в паливно-мастильних матеріалах, є однією з причин, ви-викликають корозію деталей двигуна, а також металевої тари та ємностей, то паливно-мастильні матеріали, що містять їх, непридатні до експлуатації.
Органічні кислоти, в основному нафтенові, утримуючи-щіеся в нафти, а також в продуктах її переробки, за корозії-ційної активності слабкіше мінеральних. Крім того, органіч-ські кислоти підвищують здатність, що змазує палива і масел, чим обумовлюється їх корисність. Тому ГОСТ допу-скает наявність органічних кислот в паливах і маслах (смаз-ках) в певних кількостях.
При більшому вмісті органічних кислот, ніж зазначено в Гості 6307-75, палива і масла до експлуатації непридатні.
Кількість органічних кислот в паливі (і зокрема бензині) оцінюється «кислотністю палива».
Кислотністю палива називається кількість міліграмів їдкого калію, який пішов на нейтралізацію органічних кислот в 100 мл випробуваного палива.
При визначенні змісту водорозчинних кислот в паливах найпростішим (якісним) методом досить визна-ділене кількість палива (в даному випадку бензину) сме-шать з такою ж кількістю дистильованої води і після відстоювання водну витяжку випробувати індикаторами.
1.3.3. Вимірювання щільності бензину
Щільність належить до числа обов'язкових показників, що включаються в паспорт на палива двигунів. Вона в основному використовується при перерахунку об'ємних одиниць нафтопродуктів в масові і навпаки.
Щільність нафтопродуктів визначається за допомогою арео-метрів (нефтеденсіметров), гідростатичних ваг і пікні-метрів. Ареометром і гидростатическими вагами визначають щільність нафтопродуктів, в'язкість яких не перевищує 200 мм 2 / с при 50 ° С. Піктометром визначають щільність всіх нафтопродуктів. Найбільш простим і зручним є визна-ня щільності нафтопродуктів ареометром (ГОСТ 3900-85).
1.3.4. Визначення фракційного складу бензину разгонкой
Испаряемость - це здатність рідкого палива перехо-дить в пароподібний стан при даних умовах.
Испаряемость обумовлює ефективність смесеобразова-ня і подачі палива при пуску та експлуатації двигуна в умовах низьких і високих температур або низького тиску. Пуск двигуна, час його прогріву і прийомистість, витрата палива і знос циліндропоршневої групи в значній степу-ні залежать від випаровування палива. Процес випаровування не те-тілько передує займання і горіння, але в значитель-ної мірою визначає швидкість цих процесів, а отже, надійність і ефективність роботи двигуна. Испаряемость палива оцінюють за сукупністю двох головних показників: теплоті випаровування і фракційним складом.
Як було сказано (1.22, с. 12), фракції бензину умовно по-дразделяют на пускову, що містить самі легкоиспаряющиеся вуглеводні, що входять в перші 10% відгону; робочу, включа-ющую наступні 80% складу бензину, і кінцеву. в яку входять останні 10% бензину. Відповідно до такого Делени третьому експлуатаційні властивості бензину оцінюють за п'ятьма ха-характерних точках кривої фракційного складу: температурі початку перегонки, температурі перегонки 10%, 50%, 90% коли-пра бензину і температурі кінця перегонки (рис. 1.3, с. 12).
Температури початку перегонки (tнп) і перегонки 10% (t10%) ха-рактерізует пускові якості бензину, т. Е, здатність забезпе-чувати запуск двигуна при низьких температурах і схил-ність палива до утворення пароповітряних пробок в палив-ної системі двигуна.
Чим нижче температура навколишнього повітря при пуску дві-гатель, тим більше повинен мати бензин легких фракцій і тим нижче повинна бути їх температура кипіння. Це якість бензи-на характеризується температурами початку його перегонки і перегонки 10%.
Проте надмірно низька температура перегонки 10% при-водить до утворення в прогрітому двигуні «парових пробок» в топливопроводах і каналах карбюратора. При цьому горюча суміш значно збіднюється. Практично це призводить до того, що двигун втрачає потужність, починає «чхати» і через перебої подачі палива може зупинитися.
Температура перегонки 50% бензину (t50%) характеризує його здатність забезпечувати швидкий прогрів і прийомистість (швидкий перехід двигуна на більших обертів) двигунів.
Чим нижче температура перегонки 50% бензину, тим вище його випаровуваність, краще прийомистість і стійкість роботи двигуна на цьому бензині.
Температури перегонки 90% (t90%) і кінця перегонки (tкп) ха-рактерізует наявність в бензині важких фракцій, які ис-ширяючого в останню чергу. З підвищенням цих температур збільшується витрата бензину, так як важкі фракції не встигають згоряти. Більше бензину проникає в картер, змиваючи масло зі стінок циліндра і розріджуючи масло в картері, що веде до зносу деталей і підвищеної витрати масла.
Визначення фракційного складу бензину перегонкою осу-ється відповідно до ГОСТу 2177-82. Для цього при-змінюється апарат (ГОСТ 1393-63) для розгону нафтопродуктів (рис. 1.1).
Аналізований зразок бензину спочатку з метою зневоднений-вання піддається висушування. Осушення бензину виробляють взбал-вання його протягом 10-15 хвилин з зернового хлористим кальцієм і фільтрацією після відстою через паперовий фільтр. Потім, відмірявши 100 мл, зливають це кількість в колбу, в кото-рую вставляють термометр. Колба поміщена в жерстяній кожух, в нижній частині якого укріплена азбестова прокладка з отвер-стіем для дна колби. При перегонці бензину та інших легких палив діаметр отвору повинен бути 30 мм, а при перегонці гасу і дизельного палива - 50 мм.
Відвідної кінець трубки пропускається через холодильник і опускається в мірний циліндр. Внутрішня порожнина циліндра заповнюється сумішшю води зі снігом або шматочками льоду або підключається до проточній воді, температура якої на виході з холодильника повинна бути не вище 30 ° С.
Пальник для нагріву колби запалюють далеко від приладу, уста-новлюють висоту полум'я 50-60 мм і поміщають в спеці-ний держатель так, щоб верхівка полум'я ледь стосувалася колби (рис. 1.1).
При появі на кінці відвідної трубки першої краплі конденсату фіксують температуру початку розгону. Після па-дення першої краплі палива перегонку ведуть з рівномірною швидкістю - 4-5 мл в хвилину, що відповідає 20-25 краплях за 10 с. Порушення встановленого режиму перегонки веде до спотворення результату випробування. Так, при підвищенні скоро-сті вище встановленої чіткість поділу палива на фрак-ції погіршується і поряд з легкими фракціями перегоняются важчі. В результаті цього фракційний склад палива буде здаватися більш легким. При малій швидкості перегонки фракційний склад палива буде здаватися більш важким.
Після відгону 90% палива нагрів колби підсилюють до появ-лення синіх язичків полум'я з віконець нижній частині кожуха. При цьому ртутний стовпчик термометра спочатку почне піднімаючи-ться, а потім зупиниться і, протримавшись деякий час на цьому рівні, почне опускатися.
1.4. експериментальна частина
1.4.1. Визначення наявності механічних домішок і води (якісно)
-скляний циліндр діаметром 40-55 мм;
-зразок випробуваного бензину.
Порядок виконання роботи
1.Аналізіруемий бензин налити в скляний циліндр.
2. Визначити візуальним оглядом наявність або відсутність зважених або осіли на дно твердих частинок
3. Визначити наявність або відсутність водного шару на дні циліндра і характерною каламуті.
4.Результати оцінки записати в звіт.
1.4.2. Визначення змісту водорозчинних кислот і лугів
-циліндр мірний на 10 мл;
-фенолфталеин (1% -ний спиртовий розчин);
- метиловий оранжевий (0,02% -ний водний розчин);
Порядок виконання роботи
1. Пробу палива, підготовлену для випробування, добре перемішати трихвилинним струшуванням в склянці.
2. З перемішаної проби відміряти мірним циліндром 10 мл палива і злити в ділильну воронку.
3. Відміряти 10 мл дистильованої води і також злити в воронку.
4. Воронку делительную закрити пробкою, зняти зі штатива і вміст перемішати збовтуванням (але не надто енер-гічної) протягом 30-40 с.
5. Після збовтування воронку знову зміцнити на штативі.
6. Після відстоювання водну витяжку злити в склянку.
7. Водну витяжку з склянки налити в дві пробірки.
8. В одну з пробірок з водною витяжкою випробуваного топ-лива додати дві краплі розчину метилоранжа, а в іншу - три краплі спиртового розчину фенолфталеїну і вміст в обох пробірках добре збовтати. Зіставляючи отримані кольору індикаторів з даними табл. 1.1, зробити висновок про наявність чи відсутність у випробуваному зразку водорозчинних кислот або лугів.
Табліца1.1. Забарвлення індикаторів в різних середовищах
9. Паливо вважається таким, що витримав випробування, якщо водна витяг залишається нейтральною. В іншому випадку досвід треба повторити, попередньо ретельно вимити посуд і ополос-нуть її дистильованою водою. Якщо в результаті другого ис-вання водна витяжка виходить кислої або лужної, то паливо бракують.
10.Результат випробування записати в звіт.
1.4.3. Вимірювання щільності бензину
-скляні мірні циліндри на 250 мл;
-набір ареометрів (нефтеденсітометров);
-термометр ртутний скляний (в тому випадку, якщо арео-метр без термометра) до +50 ° С з ціною поділки в 1 ° С.
Порядок виконання роботи
1. Встановити циліндр на рівному місці і обережно налити в нього випробуваний нафтопродукт до рівня, віддаленого від верх-нього обріза циліндра на 5-6 см.
2.Видержать нафтопродукт 2-3 хвилини для того, щоб він прийняв навколишнє температуру.
3.Чістий і сухий ареометр повільно і обережно опустити в циліндр з нафтопродуктом, тримаючи його за верхній кінець.
4. Після того як ареометр встановиться і припиняться його коливання, зробити відлік по верхньому краю меніска з точ-ністю до третього знака. При цьому очей повинен перебувати на рівні, зазначеному на рис. 1.2 лінією 3. Через не менше 1 хв після занурення ареометра записати температуру палива, від-зчитуючи її з точністю до градуса по термометру. На цій опе-рації випробування закінчується.
5.Ареометр вийняти з циліндра, протерти, вкласти в фут-ляр, а нафтопродукт вилити в ту ж склянку, з якої напол-нялся циліндр.
У стандартах та інших документах щільність нафтопродук-та вказується при температурі 20 ° С (р20). У зв'язку з цим дан-ні вимірювань при іншій температурі (р) необхідно привести до температури 20 ° С за формулою
де у - залежна від величини щільності температурна по-правка, яка береться з табл. 1.2; t - температура нафтопро-продуктом при відліку щільності, ° С.
Наведену щільність слід округлити до третього знака після коми.
Таблиця 1.2.Значенія температурних поправок для визначення щільності нафтопродуктів
Щільність, р, кг / м 3
провести його заміну більш ефективним, оцінити густоту. ароматичних вуглеводнях), стійкий до кислот і лугів. окремі марки допущені до. іспитуемийобразец. нагрівається з постійною швидкістю, на глибину 1 мм. Апаратура: • прилад для випробування по.
оцінити. випробуваної. заданого. зовні. на те, що в досліджуваний зразок. лугу. на -стороже по відношенню до ознак. провести навчання по. по постановці імуноферментного аналізана. змісті противаги. едетовой кислоти - 5 г, гідрофільна водорозчинна основа.
променева енергія), хімічними (кислоти. лугу. бойові отруйні речовини, скипидар. Питання: 1. Оцініть зміни і зробіть висновки за результатами аналізів крові на перший і. системи зовнішнього дихання. Тестові завдання. 001. ЯКИЙ ІЗ ОЗНАК С.