А. Перцептивная сторона - взаємне сприйняття, прагнення до розуміння мотивів поведінки партнерів;
Б. Комунікативна сторона - обмін висловлюваннями-ями, знаковими повідомленнями;
В. Інтерактивна сторона - обмін не тільки слова-ми, а й діями згідно з прийнятою програмою совме-стной практичної діяльності.
В результаті проста арифметична формула: О (про-щення) = А (перцепція) + Б (комунікація) + В (інтерак-ція) перетворюється в більш складну логічну формулу:
О = А # 923; (Б V ¬ Б) # 923; (В V ¬ В).
Формула Новомосковскется так: спілкування являє собою перцепцию А і (# 923; - знак кон'юнкції - логічного розум-піхов) вербальну комунікацію Б або (V - знак діз'-юнкціі - логічного складання) відсутність такої (¬ - знак заперечення, логічне НЕ) і матеріальну интеракцию В або відсутність такої. Оскільки слу-чай, коли немає ні Б, ні В, виключається (спілкування бути не може), то залишаються такі варіанти:
1) О1 = А # 923; Б # 923; В - матеріальний працю, супроводжується-мий словесної комунікацією;
2) О2 = А # 923; Б - спілкування за допомогою словесної (вербален-ної) комунікації, духовна праця, при якому В = Б;
3) О3 = А # 923; В - матеріальний працю без словесного со-проводження;
4) О4 = А # 923; ¬ Б - спілкування за допомогою несловесной (невербальної) комунікації.
Справді, реальне комунікаційне дію у всіх його формах - наслідування, управління, діалог - обов'язково включає сприйняття партнерами один дру-га, формування їх образів (іміджів) у свідомості суб'єктів комунікації і емоційний їх пережива-ня, т. Е. Перцепцию. Для ефективного управління або діалогу важливо передбачити реакцію реципієнта на те або інше повідомлення, потрібно знати мотиви, якими він руко-ництва, його очікування та комунікаційні навички. З іншого боку, реципієнт формує своє ставлення до комуніканта: байдужість, довіру, симпатія і т. Д. Коротше кажучи, коммуникант і реципієнт «моделюють комунікативно значущі особливості особистості собе-седніка» (А. А. Леонтьєв).
Виходячи зі сказаного, варіанти 2 і 4 перетворюються в ут-вержденію: спілкування є духовна праця у вигляді словесної (вербальної) комунікації або спілкування є необрізановустий-ва (невербальна) комунікація. Можна ці утверж-дення об'єднати і тоді виявляється, що усна когось комунікація в цих випадках не частина спілкування (варіант 1), а тотожне спілкування.
Отже, приходимо до наступних висновків:
1. Усна комунікація: не буває поза спілкуванням, в той час як спілкування може не включати словесну кому-нікацій.
2. Співвідношення між усною комунікацією і про-щением відбувається в двох варіантах:
• комунікація - духовна складова матеріальних-но-виробничого спілкування (частина спілкування);
4. Письмова комунікація та електронна комунікація збігаються з письмовим спілкуванням, оскільки спільна матеріально-виробнича діяльність виключається.
| Зміст |