Ключові слова: земельний кодекс; сервітут; зміни в законодавстві; обмежене право; земельне право; земельне законодавство; цивільне законодавство.
Відносини в сфері розподілу, використання і розпорядження землею мають особливе значення. А серед всіх речових прав на землю найбільшої уваги вимагає право обмеженого користування чужою земельною ділянкою.
Наприклад, Копилов А. В. говорить про те, що земельний сервітут - це найстаріше і спочатку єдине право на чужу річ. І з цим важко не погодитися, адже найдавніше походження даного інституту підтверджується джерелами римського приватного права. Так, наприклад, перші згадки про сервітут можна знайти у відомого римського юриста Ульпіана, а в Законах XII таблиць були закріплені: право проходу і проїзду верхи; право прогону худоби і проїзду в легких візках; право користуватися вимощеній дорогий для перевезення важких вантажів; право провести воду через чужу землю [1, c.255].
З тих пір інститут сервітуту своєї актуальності і значення не втратив. Але з часів римського приватного права поняття сервітуту змінилося, адже римські юристи вважали предметом сервітуту не право користування чужою річчю, як прийнято зараз, а ту частину чужої речі, якою користуються.
Існує також два напрямки в теорії виникнення сервітуту, їх характеристика дана в роботі Г. Діозді. Перший напрямок говорить про те, що сервітут виник безпосередньо з права власності, а другий напрямок говорить про те, що сервітут виник як самостійне речове право.Сервітут є найдавнішим видом права, що виникли слідом за правом власності [2, c.109].
Поняття сервітуту, як такого, в земельному законодавстві не міститься, є тільки відсильна норма, яка просить нас звернутися до цивільного законодавства.
Дане поняття можна знайти в науковій літературі, наприклад, В. Нечаєв визначив сервітут як обмеження власності, яке повідомить особам, на користь яких воно встановлено, самостійні речові права користування (так звані права в чужій речі) чужим нерухомим майном, в точно визначеному розмірі [3 , c.41].
В даному випадку земельний сервітут на увазі право обмеженого користування чужою земельною ділянкою. Сервітутустанавлівается за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до закону, і підлягає реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації прав на нерухоме майно.
Таким чином, виділяються такі характерні риси сервітуту:
1) постійне і тривале користування чужим майном;
2) користування чужою річчю не в повному обсязі, а лише в якомусь певному відношенні;
3) обмеження права власника на дане майно лише в тих межах, які встановлені сервітутом.
- для використання об'єктів загального користування, які існували на момент передачі земельної ділянки у власність;
- для розміщення межових і геодезичних знаків і під'їздів до них;
- для ремонту об'єктів інфраструктури [4].
Традиційно виділяють наступні види сервітутів: приватний і публічний.
Приватний сервітут встановлюється відповідно до цивільного законодавства. В дані відносини вступають громадяни та юридичні особи, які є власниками суміжних земельних ділянок і, як правило, це відбувається шляхом угоди.
Публічний сервітут - це відносини між власником ділянки і органами державної влади. Даний вид сервітуту встановлюється законом або нормативно-правовим актом для забезпечення інтересів держави, місцевого самоврядування.
У Земельному кодексі міститься вичерпний перелік підстав для встановлення публічного сервітуту, і це:
- прохід або проїзд, в тому числі для доступу до водного об'єкту загального користування;
- використання земельної ділянки для ремонту комунальних, інженерних, електричних ліній і мереж, транспортної інфраструктури;
- розміщення межових і геодезичних знаків;
- проведення дренажних робіт;
- паркан водних ресурсів;
- сінокосіння, випас худоби;
- використання для полювання, рибальства;
- проведення вишукувальних, дослідних робіт [5, ст.23].
Наступна класифікація ділить земельні сервітути щодо терміну дії на термінові і безстрокові. Тобто на сервітути з встановленим часом дії або без його встановлення.
Що стосується публічного сервітуту, то на підставі статті 23 Кодексу було виключено положення про можливість власника земельної ділянки, в разі неможливості використання обтяженого земельної ділянки, вимагати його викупу, або надання рівноцінного відшкодування збитків.
Законодавець зберіг власникам лише можливість вимагати від органів державної влади або місцевого самоврядування відповідну плату, якщо виникли будь-які труднощі у використанні земельної ділянки після встановлення публічного сервітуту.
Більш важливим зміною з даного нами питання є введення до Земельного кодексу нової глави під назвою: «встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у державній або муніципальній власності». Зупинимося детальніше на дане нововведення.
Сервітут на землях державної або муніципальної власності встановлюється у випадках:
- розміщення лінійних об'єктів, споруд зв'язку, спеціальних інформаційних знаків і захисних споруд;
- проведення вишукувальних робіт;
- ведення робіт, пов'язаних з користуванням надрами.
Введення нової глави в Земельний кодекс, по суті, заклав новий вид земельних правовідносин, адже раннє законом не передбачалася можливість встановлення сервітуту на землях, що перебувають у державній або муніципальній власності, хоча, це і не було заборонено. Таким чином, можна зробити висновок, що дана зміна вимагає особливої уваги, так як на даному етапі розвитку земельних відносин, воно є актуальним і необхідним.
У судовій практиці спори, пов'язаніз встановленням сервітуту, зустрічаються рідко. Тому поки не представляється можливим оцінити, чи приживуться ці зміни, і чи допоможуть вони судам у врегулюванні земельних суперечок. Зрозуміло лише одне: земельне законодавство чекає ще жодне вдосконалення, адже відносини в сфері розподілу, використання і розпорядження землею активно розвиваються.
Основні терміни (генеруються автоматично). публічного сервітуту, земельної ділянки, встановлення публічного сервітуту, земельного сервітуту, користування чужою земельною, інститут сервітуту, обмеженого користування чужим, чужою земельною ділянкою, встановлення сервітуту, Земельний кодекс, інституту земельного сервітуту, області земельного сервітуту, виду публічного сервітуту, права поняття сервітуту, законодавстві інститут сервітуту, земельний сервітут, право обмеженого користування, Поняття сервітуту, кодекс Російської Федерації, випадки встановлення сервітуту.
Ключові слова
земельний кодекс; сервітут; зміни в законодавстві; обмежене право; земельне право; земельне законодавство; цивільне законодавство.