За золотом в. Підмосков'ї
Якось раз потрапило мені на очі повідомлення в газеті про існування покладів цього металу поблизу Москви. Правда, точних координат не повідомлялося. Ось тоді і майнула шалена думка: а чому б не спробувати? Адже позаду багато років роботи геологом.
Намивання золота - справа нехитра.
Для початку звернувся до відомого мінералогії та геохимику В. І. Вернадського. В одній з книг в розділі "Золото Росії" він писав: "Близько р Москви і його межах (Лосиний острів), в Дмитрівському вузлі, біля станції Икша знаходяться дуже бідні льодовикові розсипи". Підтверджувалися відомості і в книзі А. Іванова "Матеріали для мінералогічних і геологічних екскурсій під Москвою". Правда, про підмосковному золоті в ній сказано скупо, без оптимізму. То який же маршрут вибрати? Лосиний острів настільки сьогодні перекопаний і забудований, що шукати там можна хіба що золото, втрачене з сумочки. А ось Икша. За свідченням Іванова, там у великому яру щасливі добувачі намивали до 5-15 крупинок на піввідра піску.
Вибравши погожий день, ми приїхали на станцію Икша.
Вибравши погожий день, ми втрьох приїхали на станцію Икша. Справа відкривалася долина річки, зліва височіли круті пагорби. Колись їх нагромадив льодовик, що простягнувся сюди зі Скандинавії. Він-то і прихоплював на своєму довгому шляху золотоносні породи і, порядком їх перетерши, кинув тут. Добре б скористатися хоча б крихітною часткою.
Давно покинута стоянка видобувачів.
Намивання золота - справа нехитра. Зачерпує грунт, кладеш в тазик і починаєш промивати, похитуючи і потрясивая, викидаючи великі камені. Легкий матеріал несеться водою, а важкий залишиться. Врешті-решт він утворює темний дрібнозернистий шліх, в якому є сенс покопатися.
Під колодами відкрився чорний провал шурфу.
Я було поскупився, набравши повний тазик піску. Довго його місив, промивав, вигрібав великі уламки. Нарешті на дні залишився наліт чорної пилу. Сяк-так змив її на листок паперу, уважно оглянув: нічого схожого на золотники.
Озброївся збільшувальним склом. Визначилася кожна крупіночка. Красота-то какая! Блискучі, крихітні кристали кварцу, рожеві гранати (альмандини) і різна, незрозуміла, але теж гарна дрібниця. Кинулися в очі якісь підозріло жовті пилинки. Маленькі! Ні, мабуть, найбільше схожі на слюду. Але навіть якщо і золото, то в такому мікроскопічному вигляді, що витягти неможливо.
Видобуток моїх супутників була більшою. Вони помітно охололи до роботи. Але наостанок вирішили провести загальну рекогносцировку, хоча з цього треба було б починати. Піднялися наверх, до яру. Струмок тривав і там- За дерев'яним прогнилим містком почалися ями і піщані висипку. Хтось, мабуть, тут ґрунтовно покопався.
Ще ближче до верхів'їв яру на пріступочке під колодами відкрився чорний провал шурфу. Зроблено цілком професійно. Глибина не менше 3 метрів. Схоже, попрацювали ті, кого серйозно вразила "золота лихоманка". Судячи з усього, вони випробували різні піщані горизонти в надії виявити найбільш продуктивний.
Поперек яру знайшли щось подібне невеликий греблі. Тут начебто і велася активна промивка грунту.
Чим завершилися ці роботи? Можливо, комусь вдалося добути деяку дещицю золота. Так овчинка навряд чи варта була вичинки. Не виключено, правда, що здобувачам вдалося виявити і відпрацювати більш-менш бідну, але для Підмосков'я цілком пристойну розсип.
Ех, поквапилися згорнути роботи. Хоч якісь крихти, а дивись, зібрали б.
Ось скільки золота ми мріяли намить.Уви!
Почало сутеніти. Нав'ючивши рюкзаки, рушили геть. Втомилися, натомилися, а й золото бачили!
Чудове підмосковне золото сонячної осені, обсипані золото беріз.