Роздрукувати
Стародавні єгиптяни благоговійно відноси-лись до тіла померлого, вони намагалися з-зберігати його, зберегти від руйнування мож-ли довше, "щоб душа не поневірялася по світу", - таке уявлення відпо-ветствовать їх релігійних вірувань. У записках історика і етнографа графа Кайло йдеться: "Єгиптянин був би каз-нен смертю, якби він мертвому вчинив хоча б малу образу". Не тільки у егип-тян, а й у давніх персів, ассірійців, споконвічних народів Південної Америки в їх культах поклоніння предкам - знатним одноплемінникам пам'ять про них була нераз-ривна з дбайливим, любовним ставленням до їх зовнішнім виглядом. Релігійно-містичне прояв цих почуттів втілилося в искусст-ве бальзамування померлих, уявній НЕ-збагненним при відсутності у стародавніх анато-вів знань. Вражає, як народи древ-нього світу, не володіючи потрібними відомостями в галузі природничих наук, фізики і хімії, могли забальзамувати тіла покійних таким чином, що вони пролежали в кам'яних гро-бах протягом багатьох століть і збереглися до наших днів.
Першим бальзаматори, по древнеегіпет-ському переказами, був Анубіс (він же пізніше - Осіріс) - бог покровитель померлих, цар загробного світу. Його ім'я згадується у всій заупокійної єгипетської літературі, з-гласно якої однією з найважливіших функцій Анубіса була підготовка тіла покійного до бальзамування і перетворення його в му-мию. Анубісу приписується покладання на мумію рук і перетворення небіжчика за допомогою на-гою магії в ах (в "просвітленого", "блаженний-ного"), оживаючого завдяки цьому жесту.
Особливості Єгипетської культури здивуй-тельно для європейців. Навіть древнім греко-кам Єгипет здавався країною чудес з її похмурими святилищами, величезними кам'яним статуями богів, висіченими з скель, сфінксами, велетнями, величезними пірамідами, мавзолеями, гробницями, муміями.
Знаменитий російський біолог Д. Виводцев, що жив в минулому столітті зазначає, що єгиптяни артистично бальзамували тіла померлих і жоден народ світу не міг змагатися з ними в цій області. Російський учений вказує при цьому, що, незважаючи на численні дослідження, не відомі всі речовини, які застосовувалися єгиптянами для збереження тіл померлих. У своєму прагненні протистояти руйнівним силам природи вони зверталися до природних же засобам, вишукуючи все нові можливості, удосконалюючи в тече-ня довгих століть мистецтво сохране-ня нетлінними своїх дорогих спокій-ників, несвідомо прокладаючи шлях сучасної анатомічної тих-ніку і сприяючи її розвитку.
Забинтоване тіло лакували при бальзам-мування як по першій, так і по другій кате-горії (друга здійснювалася без розтину по-Лост). Для обгортання тел будинків замість шовку використовувався полотно, їх мумії закопували в пустелі без труни (саркофага). Багатих егип-тян ховали в мавзолеї або в спеціальній за-раніше приготовленої кам'яній могилі в дубо-вих або кам'яних саркофагах. Часто саркофаги вкладалися один в інший, іноді їх було до восьми. Причому для самих знатних єгиптян, для фараонів їх робили з чистого золота, прикрашений-ли коштовним камінням. Наприклад, сарко-фаг фараона Тутанхамона був золотим і важив 4,5 центнера. Саркофаги утворювали непро-ка футляр, але це було, скоріше, даниною розкоші, а не необхідністю герметизації для збереження останків. Природні умови Єгипту, з його сухими грунтами, добре вентилі-ючий, що містять мінеральні і через вестковие відкладення, сприяють муміфіка-ції. Мистецтво бальзамування виникло і розвивалося там по "підказкою" самої природи. В єгипетських пустелях, пісковиках, обвівали сухим вітром, часто спостерігалося утворення мумій природним шляхом. Так, виявляли висохлі нетлінні останки людей з караванів, які заблукали в пустелі і загиблих без їжі і води. Аскетичне життя єгипетських бідняків дозволяла після їх смерті бальзаматори менше зусиль витрачати для забезпечення збереження їх останків. Це на-мання підтверджує і такий факт, що пос-ле битви римлян з персами через багато років на поле бою знаходили мумії персів, тоді як тіла убитих римлян, більш нездержливих в їжі, огрядних, не збереглися.
Дослідники відзначали також, що в егип-ті НЕ бальзамували тіла померлих дітей, вважаючи їх безгрішними. Лише одного разу, як описує граф Кайло, була знайдена мумія маленького мемфисского принца.
Стародавні римляни залишали для оплакуючи-ня тіла померлих на 8-9 днів, натираючи їх запашними маслами і запашними бальзам-мами. У римлян був спосіб бальзамування, який археологи і біологи знаходять доста-точно досконалим, але його секрети не дійшли до наших днів.
Для древніх греків бальзамування по-койне не було характерним, проте і вони вдавалися до нього у виняткових випадках для дуже знатних людей.
Але далеко не всі народи прагнули збереженні-нитка тіла померлих, вважаючи це запорукою їх бу-дущего воскресіння. Наприклад, народи араб-ського Сходу, Середньої Азії, Індії, Кореї, Китаю, Монголії, Калмикії і ін. (Сповідую-щие іслам, буддизм, індуїзм) зовсім по-дру-гому розуміли смерть і потойбічний шлях чоло-століття. Коран і Шаріат не схвалювали бальзами-вання, вважаючи цей обряд язичницьким. Немає бальзамування і в іудейській культурі.
Зрозуміло, що через свої релігійні воз-зір такі народи не могли створити свій-його напрямки в мистецтві бальзамірова-ня. Але і ці древні народи проте в деяких випадках вдавалися до нього, про що свідчать як книги, так і археологи-етичні розкопки. У розділі 50-й книги Буття: після смерті Якова, якого нарекли Ізраїлі-лем, "І впав Йосип на лице батька свого, і пла-кал над ним, і цілував його. І звелів Йосип рабам своїм - лікарям забальзамувати батька його і лікарі забальзамували Ізраїлю. І виповнилося йому сорок днів, бо стільки дні бальзамування ". (Тут ми зустрічаємося з третьої, після Ге-родота і Діодора, біблійної версією відно-сительно термінів бальзамування). Перед смертю Яків заповів поховати його з батьками своїми в землі ханаанській. Далі в цій главі докладно описуються похорон, 70-денний оплакування в Єгипті, довгий шлях на батьківщину, прощання - як щось здивуй-тельное, особливе, незвичайне, несвойст-дарське даній культурі. Тут виявляючи-ється сильний вплив культури Єгипет-ської, яку Йосип сприйняв з юності, бу-Дучі в сімнадцять років проданим братами ізмаїльським купцям, що везе верблюжим караваном до Єгипту бальзам і ладан. У са-мом кінці 50-го розділу повідомляється, що Іо-сіф теж, як батько його, просив перед смер-тю: "Винесіть звідси кості мої". І далі: "І помер Йосип ста десяти років. І набальзамі-вали його, і був покладений у труну в Єгипті" для відправки на батьківщину.
У арабів в їх письмових джерелах, есте-ного, немає згадок про бальзамування покійних. Чи не міститься їх в медичних трактатах великого Авіценни, хоча філософ-ське обгрунтування його "Канону лікарської науки" базується на ідеях Аристотеля і частково НЕ-оплатоніков. Однак іслам в ті часи мав вже тривікову історію і визначальний вплив в Ірані і Середньої Азії. Відсутність відомостей про бальзамування в письмових ис-джерелах мусульманських народів не означає, що на практиці воно не здійснювалося. Так, в усипальниці династії Тимуридів в самарканд-ському мавзолеї Гур-Емір при розтині в 1941 році труни засновника династії Тамерлана, як свиде-ність відомий антрополог, археолог і скульптор М.М.Герасі-мов, відчувався силь-ний запах камфори, ладану , каніфолі, аро-тичних смол, кото-рий був присутній за-тим тривалий час, що безсумнівно озна-чає - проводилося бальзамування.
Могила сина Тіму-ра Шахруха знаходь-лась в такому місці мавзолею, яке двічі виявлялося водою. Незважаючи на те, що затоплення вкрай несприятливо для збереження останків, на них були виявлені навіть м'язові ткані.Ізвестно до того ж, що Шахрух помер в1447 році в Гераті. Довгий караванний шлях з Герата в Самарканд до усипальниці Тимуридів тіло покійного не витримало б без бальзамування.
Таким чином, в XIV-XV століттях у Середній Азії бальзамування тіл померлих правітлей, хоч і далеко не завжди, але все-таки проводилося. В ту пору і раніше, весь період Середньовіччя рідко здійснювалися спроби збереження останків навіть великих людей і в Європі, зокрема, відомо проводилося бальзамування тел деяких французьких королів. Бальзаматори називають цей період алхімічних, вважаючи його другим слідом за релігійно-містичним. Причому, якщо до першого вони і до цього дня ставляться з великою увагою і ува-ням вивчаючи його можливості, освоюючи в сучасній практиці все корисне, що вдається перейняти, то другий найменш інте-сен для науки і практичного застосування, так як середньовічні алхіміки шукали но-ші способи бальзамування без жодного логічного і наукового сенсу, хоча і не ща-дили для цього ні сил, ні часу, ні коштів.
З настанням XVIII століття мистецтво бальзамування міцно стає на наукову основу, спираючись ні досягнення хімії фізики, біології. В Європі в той час працювали в цьому напрямку відомі вчених-ні Понтер, Палентано, Шассе, Гоналом, Трончіні Лясковський. Досвід перших російських ана-томів Щепина, Протасова, Мухіна та інших не збережено, тому що не залишилося їх записів.
Професор М.Попов разом з відомим біологом Д.Зерновим бальзамував тіло покійного російського государя Олександра III в 1894 році. Довгий час він застосовував розчин хлористого цинку в спирті і карболову киць-лоту. Він по гідний-ству оцінив нове бальзамують засіб - формалін, відкритий Блюмом в 1893 році.
Російські анатоми нерідко працювали разом з європейськими. Так, А.Виноградов докладно описав бальзамування померлого 27 травня 1840 року геніального скрипаля Нікколо Па-Ганіна (поховання його в землі римська като-вої церква дозволила зробити лише в 1896 році, тобто через 56 років після смерті). Це показує, що більш ніж за півстоліття до відкриття формаліну, визначивши-шего на довгі роки, аж до наших днів, новий етап у розвитку анатомічної кон-Сервація, європейська медицина і, в приватно-сті, російська школа мали досить вражаючі-щие успіхи .
Великим успіхом Лабораторії є збереження тіла першого президента ДРВ Хо Ши Міна в умовах тропічного клімату в саркофазі Мавзолею в Ханої. Більше десяти років в спеціальному тимчасовому саркофазі збе-нилось тіло президента Анголи, председате-ля МПЛА партії праці А. Нето, який помер в Москві в 1979 році.