Втеча від реальності може приймати самі різні форми - це і залежності різного роду (такі як наркоманія, алкоголізм), і багатогодинне віртуальне спілкування, комп'ютерні та рольові ігри. Сюди можна віднести і більш шановану в нашому суспільстві, але не менш шкідливу форму втечі - трудоголізм і багато інших способів уникнення живого контакту з реальністю, з людьми, а головне - з собою. Багатьом людям важко переносити самотність, залишатися наодинці зі своїми страхами, болем і невизначеністю. Втеча від цього здається єдиною можливістю зберегти себе, свою цілісність і мир в душі [1].
Метою контрольної роботи є вивчення ескапізму як соціокультурного феномену.
Об'єктом контрольної роботи є ескапізм як соціокультурний феномен.
Предметом контрольної роботи є сучасні форми ескапізму.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
а) дати визначення поняттю «ескапізм»;
б) проаналізувати причини появи ескапізму;
г) розглянути сучасні форми ескапізму.
Структура контрольної роботи: складається з вступу, трьох розділів і висновку.
Ескапізм (англ. Escape - втекти, врятуватися) або Ескейпізм - прагнення людини піти від дійсності у світ ілюзій.
Уявне прагнення бігти від реальності може виникати у вигляді відповідної реакції на постійний і сильний стрес, викликаний психологічними травмами, напруженої роботою, нездатністю створити адекватні уявному цензу відносини з оточуючими суб'єктами подання, не зайнятими «напруженою роботою». Часто виникає в кризових ситуаціях саморефлексії.
Ескапізм не є хворобою і не занесений ні в які медичні довідники, хоча, будучи доведений до крайності сторонніми причинами, може стати нав'язливою манією. З іншого боку, в помірній формі ескапізм є родом рекреації, і може допомагати пережити стрес.
Письменник і літературознавець Дж. Р.Р. Толкін в своїх працях розглядав втеча від реальності у «вторинні світи», породжені уявою і літературою, як явище суто позитивне, що дає розраду і задоволення. Він вважав, що «втечі» в літературі служать щасливі фінали і несподівані порятунку героїв. У своїх книгах він втілював ці ідеї, і до цього дня багато шанувальників Толкіна (толкієністи) «переселяються» в вигаданий ним світ, ототожнюючи себе з персонажами. Друг Толкіна Клайв Льюїс, погоджуючись з ним, додавав, що «тікають» зазвичай з в'язниці, якою для людей творчих є буденність.
У сучасному світі нові технології і масова культура дають безліч способів втечі від реальності: комп'ютерні ігри, інтернет, віртуальна реальність, кіно, телебачення. Особливий інтерес психологів і соціологів викликає феномен онлайнових рольових ігор, в яких гравці повністю занурюються в вигаданий світ [2].
Для сучасного суспільства характерні низький рівень комунікативних навичок і висока невротизація, а також відсутність єдиної системи інтелектуальних і духовних цінностей. Все це породжує у людей виражене почуття самотності, нерозуміння і непотрібності найближчим людям, а головне - самим собі. Результат - хронічна незадоволеність якістю повсякденного спілкування, своєрідний комунікативний і емоційний голод. Відчуття самотності, поєднане з необхідністю виконувати рутинні обов'язки замість того, щоб слідувати своїм бажанням, здатне привести людину в стан хронічного стресу. Стрес, якщо його вчасно не подолати, є серйозною небезпекою для організму і психіки.
Інстинктивне прагнення врятуватися втечею при зустрічі з небезпекою або противником, який помітно сильніше нас, дано нам самою природою. Якщо у людини виникло прагнення втекти від навколишнього його реальності, це означає, що вона перестала бути для нього суб'єктивно безпечної і прийнятною. І слід пам'ятати, що люди, які шукають шляхи втечі від реальності, роблять це тому, що насправді гостро потребують допомоги та підтримки оточуючих.
Що стосується молодших поколінь, тих, чий підлітковий період збігся з неясними 90-ми роками - періодом руйнування колишніх моральних і духовних цінностей, - їм виявилося набагато складніше зорієнтуватися у виборі стратегій руху по життю. «Треба» і «правильно» їх батьків вже не відповідали реаліям повсякденності і не могли служити орієнтиром для вибору шляху. Система цінностей старших поколінь дискредитувала себе за роки перебудови і подальше за нею складне і неспокійний час, звідси гостра потреба багатьох молодих у власній системі духовних цінностей, в стабільної та надійної точці опори.
Такою точкою опори - надійним і безпечним простором, в якому можна бути собі господарем і діють зрозумілі і справедливі закони, - стає суб'єктивна реальність, внутрішній світ власних мрій і фантазій. Світ гри, змодельований за своїм вибором, відповідно до своїх власних бажань, представляє фізичне втілення такого простору. І чим більше людей грають в один і той же світ за одними і тими ж правилами, тим більше справжнім він здається, тим жвавіше ілюзія його об'єктивності. Для цього і створюються численні спільноти гравців в рольові ігри. Світ гри стає новою, яскравою і цікавою, межею життєвого простору гравців [3].
Крім втечі в Мережу або в рольові ігри існує інша не менш масова форма ескапізму, а саме - належність до так званим субкультур.
Чим більше субкультури вивчаються, тим менше спостерігається єдності думок. Одні дослідники міркують про «специфіку небувалих культурних утворень», застосовуючи різні підходи від ієрархічного до епідеміологічного, інші силкуються проникнути в смислові глибини приставки «суб».
Найбільш очевидним є те, що нині вУкаіни ніяких молодіжних субкультур - в науковому розумінні слова - немає. На користь цієї точки зору говорить той факт, що в наших «субкультурах» не залишилося ні стійких цінностей, ні своєрідної картини світу або ідеології, ні наступності ідеалів. Наприклад, вкрай сумнівно, що діти нинішніх панків або реперів стануть жити за тими ж канонами, що і їх батьки. В результаті найточніше українську специфіку терміна «субкультура» відображає слово «тусовка», що означає щось на кшталт добровільного гуртка за інтересами.
Процес залучення юних душ у тусовки відбувається в силу декількох природних причин. По-перше, відповідно до вікової психології, в свідомості підростаючих підлітків поступово виникає таке новоутворення, як «почуття дорослості». Завдяки цьому «почуттю» підлітки відчувають себе значно старше і солідніше. Як наслідок, в основі будь-якого підліткового «кучкованія» лежить наслідування і прагнення реалізувати просте людське бажання - бути не гірше за інших, а тусовки дозволяють кожному стати кимось, будучи в повсякденному житті ніким. По-друге, «туси» тягнуть до своїх лав у силу душевного ескапізму, що виникає, коли звичний світ в одну мить виявляється ворожим і дискомфортним [4].