Введене вираз зазвичай обчислюють або привласнюють змінної. Для виведення результату виразу використовують знак обчислення, який виглядає як знак рівності і вводиться за допомогою кнопки Evaluate Expression (Обчислити вираз) на панелі інструментів Evaluation (Обчислення).
Мал. 1. Панелі інструментів програми МаthCAD для введення формул.
Знак присвоювання зображується як «: =», а вводиться за допомогою кнопки Assign Value (Присвоїти значення) на панелі інструментів Evaluation (Обчислення). Зліва від знака присвоювання вказують ім'я змінної. Воно може містити латинські і грецькі літери, цифри, символи «¢», «_» і «¥», а також описовий індекс. Описовий індекс вводиться за допомогою символу «.» І зображується як нижній індекс, але є частиною імені змінної, наприклад Vinit. «Справжні» індекси, що визначають окремий елемент вектора або матриці, задаються по-іншому.
Змінну, якій присвоєно значення, можна використовувати далі в документі в обчислюваних виразах. Щоб дізнатися значення змінної, слід вико-ти оператор обчислення.
Приклади введення формул:
Іноді потрібно вбудувати формулу всередину текстового блоку. Для цього служить команда Insert> Math Region (Вставка> Формула).
Форматування формул і тексту
Для форматування формул і тексту в програмі MathCad використовується панель інструментів Formatting (Форматування). З її допомогою можна індивідуально відформатувати будь-яку формулу або текстовий блок, задавши гарнітуру і розмір шрифту, а також, курсивне або підкреслене накреслення символів. У текстових блоках можна також задавати тип вирівнювання і застосовувати марки-рова і нумеровані списки.
Як засоби автоматизації використовуються стилі оформлення. Вибрати стиль оформлення текстового блоку або елементу формули можна зі списку Style (Стиль) на панелі інструментів Formatting (Форматування). Для формул і текстових блоків застосовуються різні набори стилів. Щоб змінити стиль оформлення формули або створити новий стиль, використовується команда Formate Equation (Формат ^ Вираз). Зміна стандартних стилів Variables (Змінні) і Constants (Константи) впливає на відображення формул по всьому документу. Стиль оформлення імені змінної враховується при її визна-поділ. Так, змінні хіл- розглядаються як різні і не взаємозаміни-няемое. При оформленні текстових блоків можна використовувати більш широкий набір стилів. Налаштування стилів текстових блоків проводиться за допомогою команди Format> Style
(Формат> Стиль).
Робота з матрицями
Вектори і матриці розглядаються в програмі MathCad як одномірні і дво-мірні масиви даних. Число рядків і стовпців матриці задається в діалоговому вікні Insert Matrix (Вставка матриці), яке відкривають командою Insert> Matrix (Вставка> Матриця). Вектор задається як матриця, що має один стовпець.
Після клацання на кнопці ОК в формулу вставляється матриця, що містить замість елементів наповнювачі. Замість кожного заповнювача треба вставити число, пере-менную або вираз.
Для матриць визначені наступні операції: додавання, множення на число, множення і інші. Можливе використання матриць замість скалярних Вира-жений: в цьому випадку передбачається, що зазначені дії повинні бути при-менени до кожного елементу матриці, і результат також представляється у вигляді матриці. Наприклад, вираз М + 3, де М - матриця, означає, що до кожного елементу матриці додається число 3. Якщо потрібно явно вказати необхідність поелементного застосування операції до матриці, використовують знак векторизації, для введення якого служить кнопка Vectorize (Векторизация) на панелі інструментів Matrix (Матриця). наприклад:
Мал. 2 Обчислення матриць
Для роботи з елементами матриці використовують індекси елементів. Нумерація рядків і стовпців матриці починається з нуля. Індекс елемента задається числом, змінної або виразом і відображається як нижній індекс. Він вводиться після клацання на кнопці Subscript (Індекс) на панелі інструментів Matrix (Матриця). Пара індексів, що визначають елемент матриці, розділяється коми. Іноді (напри-заходів, при побудові графіків) потрібно виділити вектор, що представляє собою стовпець матриці. Номер стовпця матриці відображається як верхній індекс, заклю-чений в кутові дужки, наприклад М<0>. Для його введення використовується кнопка Matrix Column (Стовпець) на панелі інструментів Matrix (Матриця). Щоб задати загальну формулу елементів матриці, типу МІ, J: = i + j, використовують діапазони. Діапазон фактично являє собою вектор, що містить арифмет-чний прогресію, певну першим, другим і останнім елементами. Задайте фрагмент, слід вказати значення першого елемента, через кому значення другого і через крапку з комою значення останнього елемента. Крапка з комою при завданні діапазону відображається як дві точки (). Діапазон можна використовувати як значення змінної, наприклад x: = 0,0.01 1.
Якщо різниця прогресії дорівнює одиниці (тобто, елементи просто нумеруються), значення другого елементу і відповідну кому опускають. Наприклад, щоб сформувати за наведеною вище формулою матрицю розміром 6х6, перед цією формулою треба вказати
i: = 0 5 j: = 0 5. При формуванні матриці шляхом присвое-ня значення її елементів, розміри матриці можна не ставити заздалегідь. Всім невизначеним елементам автоматично присвоюються нульові значення. Наприклад, формула М5,5: = 1 створює матрицю М розміром 6х6, у якій все еле-менти, крім розташованого в правому нижньому кутку, рівні 0.
Стандартні і призначені для користувача функції
Довільні залежності між вхідними і вихідними параметрами задаються за допомогою функцій. Функції приймають набір параметрів і повертають зна-чення, скалярний або векторний (матричне). У формулах можна використовувати стан-дротяні вбудовані функції, а також функції, визначені користувачем.