Найважливішим ланкою "культурного виробництва" в сучасних суспільствах є ЗМІ.
Все, що ми знаємо про наше суспільство і навіть про світ, в якому живемо, ми дізнаємося через мас-медіа. Це відноситься не тільки до знання суспільства і історії, а й до знання природи. Ми дізнаємося про стратосфері так само, як Платон дізнавався про Атлантиду: "люди кажуть то-то і те-то". З іншого боку, про самих мас-медіа ми чули такого, що не можемо довіряти цьому джерелу. Ми опираємося їх впливу, підозрюючи, що нами маніпулюють, але по суті це нічого не змінює, тому що знання, отримані нами з мас- СМЕД, немов самі собою складаються в замкнутий каркас, елементи якого зміцнюють
Ці слова Н. Лумана сприймаються сьогодні як аксіома. Вплив ЗМІ на культуру і мислення оцінюється по-різному, але визнається всіма. Найбільш радикальна точка зору полягає в тому, що реальність, що продукуються ЗМІ, повністю підмінила і витіснила дійсну реальність.
Завдяки розвитку ЗМІ, сучасна людина живе в світі, перенасиченому різноманітною інформацією. Його кругозір значно ширше, ніж у людини "доінформаційної" епохи, менш прив'язаний до культурного контексту своєї спільності. ЗМІ відкривають для сучасної людини різноманітний світ інших культур, світ природи і людського минулого, роблять його обізнаним про те, що відбувається в інших країнах, перетворюють глядача, фактично, в очевидця, миттєво "переносячи" його в центр подій, скасовуючи простір і час в як перешкод для отримання інформації.
ЗМІ служать для сучасної людини не тільки невичерпним джерелом ніком відомостей про реальність, але і фабрикою з виробництва "кумирів", "зразків для наслідування"; джерелом ціннісних орієнтацій і переваг. Популярні телеведучі та їх співрозмовники стають джерелом "думок" і
Різноманітна інформація, яку обрушують на сучасну людину ЗМІ, часто не впорядкована, позбавлена логічної зв'язності і фрагментована. Це визначає і спосіб сприйняття світу аудиторії ЗМІ. Світогляд втрачає якість "цілісності" і перетворюється в хаос різноманітних значень і образів.
Оскільки більшу частину інформації про світ людина сьогодні отримує саме через ЗМІ, величезне значення набуває питання про те, що саме потрапить в поле зору ЗМІ і буде представлено аудиторії в якості "важливого" і "значимого". Таким чином, ЗМІ не тільки надають інформацію, а й ранжируют її. В поле зору ЗМІ рідко потрапляють новини зі світу науки і "високого мистецтва" (якщо вони не сенсаційні і не вражають уяву обивателя), майже відсутні сюжети, пов'язані з повсякденним життям і повсякденними обов'язками людини. Зате повідомлення про злочини та катастрофах з'являються регулярно. Інформаційно-новинні програми висвітлюють події, що відбуваються в ряді "провідних" країн, при цьому інші країни як би взагалі не існують для ЗМІ і, відповідно, для їх аудиторії - адже в сучасних умовах, то, що не існує в ЗМІ, як б не існує взагалі. Відбір інформації сам по собі інформативний. Він "показує" глядачеві, що важливо (варте уваги), а що - ні. Найчастіше, в якості "важливого" постає як раз те, що реального значення для людини не має. Наприклад, завжди викликає ажіотаж церемонія вручення премії "Оскар". Це "велике" подія хвилює мільйони людей, причому не тільки в США. На тлі розмов про "Оскарі" тьмяніють всі інші повідомлення та новини. Це - лише один приклад неадекватної оцінки значущості подій і явищ, пов'язаний з логікою діяльності ЗМІ, для яких важливі перш
всього "видовищність" і "сенсаційність". Але ця "перевернута" логіка часто засвоюється і аудиторією.
Набагато важливіше не настільки очевидні культурні наслідки діяльності ЗМІ.
Серед них - вже зазначені вище фрагментація реальності і ранжування інформації. Слід зазначити також зміна самого характеру інформації і способу її сприйняття. Телебачення (найпоширеніше з
сучасних ЗМІ) оперує не стільки словами, скільки зоровими образами. Сприйняття подібної інформації не вимагає роботи розуму. Людина лише пасивно засвоює, "споживає" інформацію. Задіяний не розум, не мислення, а, перш за все, емоційна сфера. У такій ситуації знижуються можливості для критичного осмислення інформації. Людина приймає на віру, то що, бачить. Спрацьовує також "ефект присутності" - людині здається, що він "на власні очі бачив" якусь подію, "своїми вухами" чув розповідь схвильованого очевидця. Тим часом, він бачив лише спеціально підібраний ряд образів, а чути міг людини, спеціально запрошеного на роль "очевидця".
Нагляднейшим чином тенденція перетворювати реальність в спектакль проявляється в політичному житті. Провідні політики сьогодні більш стурбовані створенням "іміджів" та підтриманням інтересу до своєї персони, ніж детальною розробкою політичних програм. "Вибирають серцем" сьогодні не тільки росіяни. Головним завданням політиків стає вплив на "громадську думку" в правильному руслі, а точніше - "формування громадської думки". Як відзначав Ю. Хабермас, негативним наслідком поширення ЗМІ стало зникнення простору для публічних діскус-
сій, де тільки й може сформуватися незалежна громадська думка. На сучасному етапі громадська думка часто просто відображає ідеї, озвучені ЗМІ. Величезний вплив ЗМІ на уми людей перетворює їх в "четверту владу". Проблемами формування громадської думки стурбовані не тільки політики, а й представники бізнесу, для яких ЗМІ також стає ефективним механізмом впливу на свідомість людей, формування їх переваг і споживчих ідеалів.
Наймолодшим засобом масової інформації є комп'ютерна мережа Інтернет. Інтернет дозволяє подолати багато недоліків традиційних ЗМІ - радіо і телебачення. Аудиторія телебачення і радіо - пасивна. Існує лише дві можливості проявити свою активність по відношенню до сприйнятої інформації: вимкнути телевізор або радіоприймач, або переключитися на іншу програму. Аудиторія змушена задовольнятися тією інформацією, яку для неї підібрали і скомпанован інші. Користувач глобальної мережі сам шукає і відбирає необхідну інформацію - Інтернет являє собою, фактично, невичерпне її джерело. Користувачі мережі мають можливість вступати в діалог між собою, обмінюватися думками та інформацією. Будь-який користувач може створити власний сайт - і стати творцем власного, нехай і невеликого, ЗМІ, підтримуючи при цьому активний діалог з однодумцями. У мережі відроджується то простір "публічних дискусій", про втрату якого говорив Хабермас. Інтернет дозволяє долати культурні та територіальні межі з ще більшою легкістю, ніж традиційні засоби масової інформації, при цьому користувач сам бере участь в цьому процесі, в той час як замість представника телевізійної аудиторії це проробляють інші. Віртуальний простір комп'ютерної мережі стає простором зародження нових спільнот, об'єднаних спільними переконаннями та інтересами, при цьому нові спільноти потенційно не мають кордонів і можуть включати людей, як живуть на сусідніх вулицях, так і на різних континентах. Інтернет дозволяє людям прояв-
лять себе більш вільно, ніж повсякденне спілкування, переобтяжене умовностями, рольовими очікуваннями, культурними стереотипами. У мережі кожен користувач формує власний образ за своїм бажанням, а якщо хоче - навіть кілька "образів".