Наявність макроекономічної нестабільності в країні сприяє виникненню інфляції, яка надає серйозний вплив на всі сторони життя суспільства як у сфері виробництва, так і в сфері обігу.
При інфляції ціни на різні товари і послуги зростають нерівномірно. Це створює різні норми прибутку в різних галузях економіки, сприяючи розквіту одних галузей і занепаду інших. Відповідно, економіка розвивається однобоко і неефективно.
Характерним для інфляції є перелив капіталу зі сфери виробництва в сферу обігу, де вивільнення вкладених коштів, завдяки спекулятивної торгівлі, відбувається значно швидше і, отже, вкладені у виробництво гроші не встигають знецінитися взагалі, або ж знецінюються незначно. При цьому зростання цін на товари першої необхідності спонукає спекулянтів скуповувати і накопичувати товарні запаси з метою подальшого їх перепродажу за завищеними цінами, що ще більше погіршує інфляцію. Тому інфляції, як правило, супроводжує «товарний голод».
Так як при високих темпах інфляції скорочується реальний обсяг платоспроможного попиту населення і, в першу чергу, на предмети споживання, то реалізація споживчих товарів ускладнюється, що стримує зростання їх виробництва.
Дуже характерним при гострій інфляції (гіперінфляції) є «втеча від грошей». Останнє виражається в тому, що населення прагне «отоварити» знецінюються перш ніж вони знову знеціняться. Тому воно купує все, що попало незалежно від потреби в ньому, в зв'язку з чим споживчий попит деформується.
При гострій інфляції кредиторам невигідно надавати позики, так як їх повернення здійснюється в тій же номінальній сумі, але знецінилися грошима, означаючи прямі втрати для кредитора. І навіть непомірне зростання номінального позичкового відсотка не в змозі компенсувати ці втрати. При таких умовах, практично припиняється приміщення грошей у внески і, відповідно, видачі позичок, як банківських, так і комерційних. З цього випливає, що при гострій інфляції (гіперінфляції), кредитні відносини в країні, також як і купівельний попит, деформуються.
При гострій інфляції грошова система країни приходить в глибокий розлад. Безперервно знецінюються гроші не можуть бути використані для вираження в них цін. Тому вони перестають виконувати функцію вираження товарних цін і порівняння цінових пропорцій між товарами. У цьому випадку ціни виражаються не в національній, а в іноземній (стійкою) валюті. Знецінюються перестають виконувати функцію засобу платежу, так як продаж товару на умовах відстрочення платежу веде до прямих втрат кредитора. Більш того, при гострій інфляції гроші перестають виконувати і функцію засобу обігу, так як населення відмовляється приймати грошові квитки дрібної вартості при різко збільшених цінах і вони (грошові квитки дрібних номіналів) повністю втрачають свою купівельну спроможність в результаті чого порушується загальна прийнятність грошей. Продавці дорогих товарів вимагають за свій товар інвалюту або товар, сприяючи породження бартеру.
Номінальний дохід (1н1) - це та кількість грошових одиниць, яке індивід отримує у вигляді заробітної плати або іншого виду доходу, наприклад, прибутку.
Реальний дохід (1р) - це та кількість товарів і послуг, яку можна придбати за номінальний грошовий дохід.
Як вже було сказано вище, ціни на специфічний товар - робоча сила зростають найнижчими темпами. Це означає, що номінальні грошові доходи населення зростають, але. Ростуть вони такими темпами, щоб встигати за темпами зростання цін, при яких номінальні грошові доходи дорівнюватимуть реальним доходам? Цей взаємозв'язок між інфляцією та змінами номінального і реального доходів населення може бути з певним ступенем точності виражена формулою:
1р% = 1 н% - АІПЦ% (6.5.1)
Наприклад, якщо ІСЦ за рік зріс на 10%, а номінальний грошовий дохід (1н) збільшився лише на 15%, то реальний дохід (1р) зріс на 5% (5% = 15% - 10%).
Наведений приклад наочно ілюструє той факт, що інфляція як зростання цін, далеко не завжди призводить до зниження купівельної спроможності населення.
Інфляція сприяє розшаруванню суспільства. Це обумовлено тим, що через зростання цін середньозабезпечені верстви населення стають малозабезпеченими, а малозабезпечені верстви населення стають жебраками. Багатіє лише невелика купка осіб. У переважної частини населення реальні доходи різко знижуються, підбиваючи його до межі бідності, а в ряді випадків і за цю межу. Зростання цін викликає приховане невдоволення населення.
Це обумовлено тим, що інфляція діє як прихований податок, від якого ніхто не може «піти в тінь».
Від інфляції страждають підприємці малого та середнього бізнесу, так як ціни на їхню продукцію підвищуються повільніше і пізніше цін на продукцію великих підприємств, в зв'язку з чим реальні доходи підприємців малого та середнього бізнесу знижуються. Крім того, підприємці малого та середнього бізнесу через інфляцію втрачають значну частину своїх грошових заощаджень, реальні розміри яких різко скорочуються в періоди інфляції.