Докер-механізатор - це назва професії портового рабо-чого широкого профілю, пройшов спеціальне навчання в навчально-курсовому комбінаті порту, і атестованого по чотирикласній кваліфі-ційний сітці.
Становлення цієї професії зачіпає досить тривалий період, названий свого часу корінний перебудовою організації, нормування та оплати праці робітників, зайнятих в колективній праці, характерному для портових погpузочно-раз: rpузочних робіт всіх видів.
Присвоєння класу кваліфікації проводилося в Радянський період в відпо-вії з Положенням "Про порядок присвоєння класу кваліфікації механізатора (докера-механізатора) комплексних бригад на вантажно-раз: rpузочних роботах в морських портах Міністерства морського флоту СРСР", угвержценного постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 02.02.88г. NQ48 / 3-05, введеного в дію в першому кварталі 1989 року. Перше Положення опрісвоеніі класу кваліфікації було введено в 1956 році.
Подібне Положення було введено і на річковому транспорті.
Основні кваліфікаційні характеристики того часу по класах кваліфікації наведені в таблиці 6.9.
Чисельність і кваліфікаційний склад комплексної бригади обумовлені:
· Умовами функціонування на закріпленій перегрузоч-ном комплексі;
· Номенклатурою і обсягом вантажів, що перевантажуються, технологією вантажних робіт, складом оброблюваних транспортних засобів;
· Забезпеченням керованості і надійності функціонування.
Необхідна продуктивність праці і інтенсивність обробки транспортних засобів досягаються при спеціалізації перевантажувальних комплексів і працюють на них УКБ і КБ.
Структурні відмінності укрупненої комплексної бригади та звичайної комплексної бригади обумовлюються кількістю ланок. Обьгчная комплексна бригада вважається однозвенной, а укрупненная - многозвенной. Чисельний склад бригади залежить від кількості ланок в бригаді і оптимальної кількості робочих в кожній ланці. Кількість ланок в УКБ має відповідати оптимальній кількості механізованих ліній при обробці судна харак-терного типорозміру і забезпечувати встановлену відповідними нормативами інтенсивність виробництва перевантажувального процесу.
Порядок вирішення даного завдання наступний:
а) визначення технологічної чисельності ланки УКБ або КБ;
б) визначення кваліфікаційного складу ланки УКБ або КБ;
в) визначення облікової чисельності і кваліфікаційного складу ланки УКБ або КБ, які забезпечують надійне функцио-вання;
г) встановлення економічної ефективності облікової чисельності і структури УКБ або КБ.
Технологічна чисельність визначається як середньозважена для всієї сукупності застосовуваних в порту або виробничому перевантажувальному комплексі (ВПК) технологічних схем перевантаження вантажів. Для скорочення обсягу обчислювальних робіт можна огранічігься розглядом характерних технологічних схем виробництва суднових вантажних робіт. Це допустимо, з огляду на їх насиченість різноманітними машинами, переважання суднових вантажних робіт в загальному обсязі вантажопереробки, а також тенденцію скорочення вагонних, автотранспортних і складських робіт шляхом більш широкого здійснення прямого варіанта перевалки вантажів.
Вихідними для розрахунку є дані планової або звітної варіантної таблиці і відповідно нормативна або фактична трудомісткість перевантаження вантажів по окремим технологічним схемам.
Середньозважена технологічна чисельність розрахункової бригади і робочих по окремим трудовим функціям визначається множенням їх чисельності на коефіцієнт, що враховує частку трудовитрат по кожному вантажу, технологічній схемі перевантаження цих вантажів в загальних трудовитратах по всьому врахованим вантажам і технологічними схемами.
Наприклад, управлінням портальних краном зайняті троє робітників, частка трудовитрат по кожному вантажу становить 0,278, тоді розрахункова чисельність складе 3 * 0,278 = 0,83.
Залежно від конкретних виробничих умов стивідорної компанії (кількість, спеціалізація, технічна оснащеність, террито-риальное розташування і взаємодопомога ППК в обробці судів, вагонів і ін.) Визначиться доцільність виконання відповід-відних розрахунків в цілому по компанії або окремим ППК.
Середньозважена технологічна чисельність робітників харак-теризують складу комплексної бригади або ланки УКБ щодо виконання трудових функцій по вузьких спеціальностях і служить підставою для визначення кваліфікаційної структури з урахуванням типорозмірів готівки машин і характеристики кожного класу кваліфікації докеров- механізаторів.
Розподіл середньозваженої технологічної чисельності розрахункової комплексної бригади або ланки УКБ за класами квалі-фікації докерів-механізаторів проводиться відповідно до кваліфікаційних вимог наступним чином:
а) функція управління краном при наявності в стивідорної компанії (ППК) кранів:
· Трьох груп і більш - порівну між 1, II і ПІ класами кваліфікації;
· Двох груп - порівну між II і III класами кваліфікації;
· Однієї групи - відноситься до III класу кваліфікації;
б) функції управління автонавантажувачем та іншими машинами з приводами від ДВС - порівну між II і III класом кваліфі-кації;
в) функції управління всіма машинами з електроприводом, судновими вантажними пристроями - відносяться до III класу квалі-фікації;
г) функція сигнальщик - порівну між III і IV класами кваліфікації;
д) функція ручні операції при перевантаженні:
· Вантажів великовагових, довгомірних і металоконструкцій порівну між III і IV класами кваліфікації;
· Інших вантажів для IV класу кваліфікації.
Розподіл по класам кваліфікації складу розрахункової комплексної бригади або ланки УКБ при наявності кранів трьох груп дано в табл. 6.10.
Наведена в табл. 6.10 кваліфікаційна структура розрахунок-ної комплексної бригади або ланки УКБ відповідає средневзве-шенному технологічного розподілу трудових функцій, але ще не задовольняє вимогам надійності і фізіологічно обгрунтованого чергування для забезпечення високої работоспо-ності. Ці вимоги враховуються двояко, за допомогою:
· Коефіцієнта резерву (Кр);
· Коефіцієнт облікового (КСП).
Коефіцієнт резерву відображає поправку до кваліфікаційної структурі, враховуючи неоднакову класність трудових функцій, а коефіцієнт облікового коригує чисельність бригади з - за регламентованих (відпустка черговий, відпустка для виконання державних і громадських обов'язків тощо) і нерегла-ментірованних (хвороба, без збереження змісту і т. д.) витрат робочого часу, що зменшують номінальний фонд робочого часу.
Коефіцієнт облікового приймається рівним 1,34, тобто кожен робочий використовує календарний час в середньому на 1 / 1.34 * 100 = 74%. Значення 0,74 можна інтерпретувати як імовірність застати того чи іншого робочого на роботі. Для того щоб ця ймовірність практично дорівнювала одиниці, необхідно збільшити чисельність розрахункової бригади, при цьому кваліфікаційна структура повинна задовольняти вимогам надійності і взаємозамінності.
Для відшукання значення коефіцієнта резерву може бути застосована задача про паралельне резервування. Потрібно знайти Кr, з рівнянь:
де П - знак, що позначає множення співмножників (Q1 Q2. QjKr);
Rj - ймовірність застати робітника на роботі;
Qj - ймовірність відсутності робітника на роботі.
В даному випадку Rcіcт = 1. при Кг = 3; Rj = 0.74; Qc = 0,26:
Rcіcт = 1 - 0,26 * 0,26 * 0,26 = 0,982.
Отже, коефіцієнт резерву КГ = 3 забезпечує надійність функціонування, досить близьку одиниці.
Залежність надійного функціонування (Rcіcт) від коеф-фициента резерву (Кr) приведена нижче:
Rcіcт 0.740 0.932 0,982 0,995
Значення коефіцієнта резерву встановлюється в залежності від місцевих умов виходячи з міркувань економічності і виробничої необхідності.
Визначення кваліфікаційної структури розрахункової когось комплексної бригади з урахуванням коефіцієнтів надійності і спискова наводиться в табл. 6.11.
Таблиця 6.11. Кваліфікаційна структура розрахункової комплексної бригади.
Розрахунок ведеться, починаючи з вищого класу кваліфікації, як показано цифрами в прямокутниках.
· 1 класу кваліфікації відповідає середньозваженої технологічної чисельності, збільшеної на коефіцієнт облікового і коефіцієнт резерву;
· 11 клacca становить різницю меду повної чисельністю (графа 4, див. Табл. 4.11) і кількістю робочих 1 класу (графа 5); приймається, що робочі 1 класу могyт виконувати функції робочих 11 класу в порядку суміщення. При потребі робочих 11 класу = 3,6 чол. віднімається 1,14 чол. (1 класу) і залишається 2,46 чол.
· - III класу становить різницю між повною чисельністю (графа 4) та сумарною кількістю робочих 1 і 11 класів (обведено контуром в таблиці 4.8), які суміщають функції робочих III класу;
· IV класу представляє різницю між повною чисельністю бригади (графа 3) і сумарною кількістю робочих 1, 11. III класів кваліфікації (графа 8, обведено контуром).
Чисельність робітників IV класу не збільшується на коефіцієнт резерву, так як виконувані ними трудові функції можуть виконуватися робітниками вищих класів (1, 11. III) в порядку суміщення.
На підставі даних табл. 6.12 визначається кваліфікаційна структура комплексної бригади.
Встановлена в зазначеному порядку кваліфікаційна структура портових робітників (практично достатньо виконувати такі розрахунки один раз на рік) є підставою формування комплексних бригад.
Через недостатню кваліфікаційної структури (великої частки робочих класу IV кваліфікації і без класу кваліфікації) обмежується можливість належного чергування членів бригади, більш широкого використання різних засобів меха-нізації. Прямим наслідком недостатньої в порівнянні з вимогами технології явочній чисельності є нераціо-нальное використання трудових ресурсів через наявність в кожному процесі робочих місць з технологічно постійним числом робочих.
Найбільш повне використання виробничих возможнос-тей кожного робочого місця шляхом виконання робіт повністю укомплектованими ланками робітників, забезпечених засобами малої механізації, має першорядне значення для раціонального-ного використання трудових ресурсів, засобів виробництва, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості перевантаження вантажу.
Взаємозамінність робітників, що досягається завдяки належній кваліфікаційній структурі УКБ, - важлива умова збереження тривалої працездатності, більшої задоволеності роботою. Питання визначення кількості КБ і УКБ необхідно вирішувати з урахуванням спеціалізації і взаємозамінності перевантажувальних комп-лексов.
Подальшим етапом вдосконалення роботи УКБ є створення (добових) УКБ, завдяки яким забезпечується кругло-добова обробка суден без зупинки перевантажувального процесу. При такій формі організації перевантажувального процесу передача змін здійснюється без втрат робочого часу на додатково -заключітельние операції, а при роботі на єдиний наряд ліквідний-ється розподіл роботи на "вигідні" та "невигідні", підвищується зацікавленість робітників бригади в кінцевих результатах роботи.
При виборі форми організації праці велике значення має керованість бригадою і психологічний мікроклімат в бригаді. В даний час в портах працюють УКБ, чисельність робітників у яких перевищує 100-200 чол. Ефективне керівництво такими великими бригадами можливо за умови задоволення требо-ваний, об'єднаних загальним поняттям керованості колективу. Одним з цих вимог є встановлення оптимальних співвідношень чисельності (норм керованості) між керуй-телем і підлеглими йому робітниками або керівниками меншого рангу. В даний час склалися і підтверджені практикою такі норми керованості: один майстер (керівник) на 20-25 робочих, один старший інженер (старший технік) на чотири інженери (техніка), один керівник на чотири-п'ять керівників меншого рангу.
Якщо інтерпретувати ці норми керованості стосовно укрупненої комплексної бригади, що працює "по вертикалі", то співвідношення 1: 4 - 5 досить добре витримується: один бригадир на чотири змінні бригади і один змінний бригадир на чотири п'ять ланкових і, отже, керованість бригади відповідає усталеним нормам.
Для обробки судна з генеральним вантажем в три зміни необхідна облікова чисельність робітників може перевищувати 200 чол. Така бригада, фактично розпадаючись на чотири досить великих колективу зі змінними бригадирами і ланковими, об'єднана єдиною кінцевою метою - обробкою даного судна в плановані терміни. Однак інші зв'язки між робочими значно ослаблені, в тому числі і фактор контролю трудового вкладу в кінцеві результати праці бригади в ланках, що працюють в різні зміни. Цей контроль важко здійснимо бригадиром, які працюють, як правило, в одну зміну, і зовсім неможливий рядовими членами бригади. Природно, що при такій організації праці разом з рядом положітeльних моментів, а саме: підготовкою фронту робіт для наступної зміни, заключним скороченням часу на підготовчо-заключні роботи на стику змін, уменьше-ням впливу фактора "вигідних" і "невигідних" робіт і ін . є і негативні моменти. У зв'язку з цим, перш за все, слід відзначити роз'єднаність колективу, ослаблення стимулів працювати на один наряд.
При високому рівні механізації перевантажувальних робіт і при відповідному йому кваліфікаційний склад портових робітників підвищується, як правило, продуктивність праці і в той же час знижуються витрати фізичної праці, скорочується загальна чисельні-ність бригади і створюються умови для кращого її функціонує-вання.
Особливо важливою обставиною є те, що витрати фізичної праці в усіх ланках технологічного процесу приблизно однакові. Це створює рівний психологічний мікроклімат в бригадах, що працюють як "по горизонталі", так і "по вертикалі", оскільки відсутня сама можливість появи в окремих ланках технологічного процесу і в різних змінах за трудомісткістю операцій. Все це стало однією з причин організації УКБ, що працюють "по вертикалі", в першу чергу на спеціалізованих перевантажувальних комплексах, контейнерних терміналах.