вчителя в рамках моніторингу «Особистісний ріст педагога»
педагог - психолог МБОУ ЗОШ № 77
Для дослідження була використана «Анкета успішності вчителя» і «Методика мотивації професійної діяльності» (методика К. Замфір в модифікації А. Реана), відповісти на питання якої було запропоновано всім вчителям в школі.
У дослідженні взяло участь 22 вчителі. У «Анкеті успішності вчителя» були розроблені п'ять напрямків діяльності вчителя, а саме: планування роботи, організація діяльності, контроль за діяльністю учнів, робота з батьками, узагальнення і використання передового педагогічного досвіду, розглядалося від двох до чотирнадцяти параметрів. Нижче наведені результати по кожному з параметрів.
Напрямок «Планування роботи». В цілому, опитаними педагогами планування роботи здійснюється успішно, про що свідчать результати за такими параметрами:
Тематичне планування. Успішно справляються з плануванням 20 респондентів (91%), 1 педагог (4,5%) готовий поділитися досвідом в даному виді діяльності і 1 педагог (4,5%) важко, але може вирішити даний вид діяльності. Поурочні планування успішно складають також 20 педагогів (91%), 2 педагога (9%) важко, але можуть вирішити даний вид діяльності. Поділитися досвідом щодо здійснення планування педагоги не виявили бажання. Планування виховної діяльності успішно здійснює 17 респондентами (77%), не можуть у вирішенні цього питання 4 педагога (18,5%), і ще одному необхідна допомога в даному виді діяльності. Планування самоосвіти і подальшого підвищення педагогічної майстерності. Успішно вирішують ці питання 12 респондентів (54,5%), з працею вирішують 6 педагогів (27%), досвідом готовий поділитися 1 педагога (4,5%), 3 педагогам (14%) необхідна допомога в даному виді діяльності.
Напрямок «Організація діяльності». В цілому, опитаними педагогами організація здійснюється успішно, про що свідчать результати за параметрами, які наведені в таблиці №1:
Труднощі у опитаних педагогів викликає здійсненні використання різноманітних форм роботи, забезпечення уважною і активної роботи учнів протягом усього уроку, використання міжпредметних зв'язків, розробка інтегрованих уроків, нестандартні форми навчання, зворотний зв'язок на уроках, нові способи і методи викладання, психолого-педагогічне вивчення особистості , опора на учнівське самоупраленіе. При цьому спостерігається достатня кількість педагогів, готових поділитися досвідом роботи в цих та інших напрямках.
Напрямок «Контроль за діяльністю учнів». В даному напрямку розглядаються параметри:
1. Облік і оцінювання знань, умінь і навичок школярів успішно виконують даний вид діяльності 20 педагогів (91%), а 2 педагога (9%) важко, але можуть вирішити даний вид діяльності.
2. Організація і проведення заліків успішно виконують даний вид діяльності 16 педагогів (73%), а 6 педагогів (27%) не можуть, але можуть вирішити даний вид діяльності.
Напрямок «Робота з батьками». В даному напрямку розглядаються параметри:
Забезпечення єдності дій вчителів і батьків. Допомога необхідна 1 педагогу (4,5%), ще 6 важко (27%), але можуть вирішити цю задачу. 14 педагогів (64%) вважають, що забезпечують єдність з батьками успішно і один педагог готовий поділитися досвідом. Виявлення єдності причини не успішності учнів. 2 педагога (9%) відзначають, що відчувають труднощі в цьому питанні, а 12 респондентів (54,5%) вирішують його успішно, 8 педагогів (36,5%) не можуть, але можуть вирішити даний вид діяльності. Організація і проведення батьківських зборів. Лише 22,5% опитаних (5 осіб) зазначають, що не можуть у організації та проведенні батьківських зборів. Решта%) таких труднощів не відчувають і вирішують даний вид діяльності успішно, а один з педагогів (4,5%) готовий поділитися досвідом в даному питанні.
Напрямок «Узагальнення й використання передового педагогічного досвіду» розглядалося за двома параметрами:
1.Діагностіка професійних труднощів. У здійсненні даної діяльності зазнає труднощів половина опитаних (11 осіб - 50%). Двом педагогам (9,5%) необхідна допомога. 9 респондентів (40,5%) відзначають, що справляються успішно з даним видом діяльності.
2.Запроси до методичним службам школи, району. 3 респондента (14%) відзначають, що їм потрібна допомога в даному питанні. 8 педагогів (36,5%) вважають, що вирішують його успішно. Ще 10 вчителів (45%) не можуть в організації запитів, але здійснюють їх. Лише 1 педагог (4,5%) може поділитися досвідом.
ВМ = (оцінка пункту 6 + оцінка пункту 7) / 2
ВПМ = (оцінка п.1 + оцінка п.2 + оцінка п.5) / 3
ВВП = (оцінка п. З + оцінка п. 4) / 2
Показником вираженості кожного типу мотивації буде число, укладену в межах від 1 до 5 (в тому числі можливо і дробове). На підставі отриманих результатів визначається мотиваційний комплекс особистості. Мотиваційний комплекс являє собою тип співвідношення між собою трьох видів мотивації: ВМ, ВПМ та ВВП. До кращих, оптимальним, мотиваційним комплексам слід відносити наступні два типи поєднання: ВМ> ВПМ> ВОМ і ВМ = ВПМ> ВОМ. Найгіршим мотиваційним комплексом є тип ВОМ> ВПМ> ВМ. Між цими комплексами укладені проміжні з точки зору їх ефективності інші мотиваційні комплекси. При інтерпретації слід враховувати не тільки тип мотиваційного комплексу, але і те, наскільки сильно один тип мотивації перевершує інший за ступенем вираженості. Про задоволеністю професією можна судити тоді, коли значущі кореляційні зв'язки з оптимальністю мотиваційного комплексу педагога (позитивна значуща зв'язок, r = + 0,409). Інакше кажучи, задоволеність педагога обраною професією тим вище, чим оптимальніше у нього мотиваційний комплекс: високий вага внутрішньої і зовнішньої позитивної мотивації і низький - зовнішньої негативною.
Моніторинг розвитку педагогічного колективу включає в себе вивчення особистісних якостей педагогів, його інтересів, практичних можливостей, творчих здібностей, комунікабельності - уміння спілкуватися і працювати в колективі, дозволяє виявити труднощі педагогів.
Ефективний розвиток успішності педагога, його професійної освіченості і культури особистості залежить від наявності у нього оптимального мотиваційного комплексу. Таким чином, професійна мотивація виступає як внутрішній рушійний чинник формування співвідношення особистості вчителя. для виявлення впливу мотиваційної сфери вчителя на його самоотношение і успішність, педагогом - психологом школи була вивчена мотивація професійної діяльності вчителя, по якій вчителі дали оцінку значущості мотивів професійно-педагогічної діяльності за п'ятибальною шкалою. Дане дослідження дозволяє встановити зв'язок між потребностно-мотиваційною сферою і позітивним самоотношением особистості вчителя.
У дослідженні взяло участь 22 вчителі. Результати проведеного дослідження представлені в таблиці № 2 і діаграмі:
Мотиваційні комплекси вчителів
Можливість повної самореалізації в педагогічній діяльності, задоволення від результатів діяльності, потреба в досягненні визнання і поваги з боку інших, прагнення досягти вершин професіоналізму, задоволеність собою і професією вчителя.
Прагнення уникнути критики з боку керівника, прагнення уникнути покарання з боку керівника, професійна і емоційна нестійкість. Незадоволеність собою і професією вчителя.
На діаграмі наочно видно, що переважаючими мотиваційними комплексами в школі є позитивний і найкращий, але хочеться відзначити, що до кінця року найгірший мотиваційний комплекс зріс від 5% до 18%, що свідчить про незадоволення педагогів по відношенню до себе і професією вчителя в цілому.
Таким чином, при вивчення мотиваційних комплексів і дослідженні успішності педагогів, їх співвідношення з переважаючими особистісними цінностями може дати ключ до розуміння психологічних проблем, які відчуває сучасний учитель, дозволить здійснювати адекватне психологічний супровід педагогічної діяльності. На основі результатів дослідження сформульовані практичні рекомендації вчителям, спрямовані на оптимізацію роботи з учителем по усвідомленню ним ролі його особистісних цінностей і самоактуалізаціонних якостей у педагогічній діяльності.
1. У професійному розвитку вчителя першорядну увагу слід приділяти внутрішньої мотивації педагогічної діяльності та педагогічної спрямованості його особистості, з урахуванням пріоритетності їх ролі по відношенню до різних педагогічним умінням вчителя.
3. Учитель повинен прояснити свої особистісні цінності і їх зв'язок зі своїми педагогічними цінностями. Це може статися в результаті самоспостереження і рефлексії, коли у вирішенні найрізноманітніших педагогічних ситуацій він виявляє прояв своїх цілком усвідомлюваних уявлень про природу дитини, про вплив особистості вчителя, його ставлення до учнів і різним сторонам педагогічного процесу на поведінку і діяльність учнів.
4. У зв'язку з цим важливо усвідомлювати свої домінуючі особистісні цінності, їх вплив на свої педагогічні дії. Спеціальні зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб простежувати зв'язок особистісних цінностей зі своїми педагогічними установками. Як зазначає. «Педагогу слід звертати увагу на власне душевний стан: таким чином, він зможе побачити, чому робота з дітьми йде криво і навскіс. Цілком ймовірно, що він сам є несвідомим джерелом недуги ».
5. Ці зусилля можуть привести до розуміння позитивної ролі в педагогічному процесі особистісних цінностей доброти і універсалізму - на противагу цінностям влади і досягнень. Зазначені цінності, виявляючи себе в гуманістичної або індивідуалістичної (егоїстичної) спрямованості вчителя, по-різному впливають на педагогічну діяльність.
6. Педагог повинен розуміти, що гуманізм становить істинно людяну спрямованість особистості і лежить в основі виховання і навчання. Непідробна доброзичливість і щирість, безоціночне ставлення до дітей завжди знаходять позитивний відгук учнів, будучи підкріплені автентичністю та позитивної Я-концепцією вчителя. Про це свідчить і більш висока розвиненість самоактуалізаціонних якостей самоповаги у успішних вчителів.
7. Розуміючи неминучість виникнення елементів маніпулювання у взаємодіях з учнями, педагог, разом з тим, має собі віддавати звіт в тому, що маніпуляція, так чи інакше, є насильством над свободою волі іншого і згубна для особистості самого маніпулятора. Маніпулятивна поведінка може бути проявом невпевненості вчителя в собі, його неадекватної самооцінки і мотиву влади. При цьому бажання вчителя постати перед учнями владним, всезнаючим, добренькою, самоствердитися за їх рахунок, менш продуктивно, ніж його щирість і самоприйняття.
8. Рефлексія ціннісно-смислових підстав своєї діяльності повинна бути спрямована на виявлення вчителем особистісного сенсу педагогічної діяльності, запобігання розвитку синдрому «емоційного вигорання», супутнього педагогічної професії.
9. Як показало дослідження, що вчителі мають в цілому низьким рівнем розвитку таких якостей як спонтанність, сензитивність до себе і гнучкість поведінки, що, ймовірно, викликає високу напруженість в їх діяльності. Тому з метою запобігання «емоційного вигорання» особливу увагу слід приділяти розвитку зазначених якостей у вчителів.