Ніночка Ляпушкина, не дивлячись на симпатичну зовнішність, була дуже самотня. Ні, чоловік у неї був, тільки уваги Ниночке він ніякого не приділяв. Літо все пропадав на рибалці, зиму по лісі з рушницею сновигав, ну а в кисле пору року лежав колодою перед телевізором, час від часу невдоволено реагуючи на Ніночкіни важкі зітхання.
А Ніночка страждала і мучилася. Хоч і було їй по сільським мірками років "під ягідку" душа її так відстала від прожитих років, що віком тягнула всього лише рочків на двадцять з невеликим. Ось від цього Ниночке хотілося любові.
Іноді їй було ставало несила. Бувало, в такі миті, захоче вона притиснутися до чоловіка, а він візьме на неї і гаркне:
- Вечеряти давай.
Або ще гірше, відштовхне та ще й оскалом:
- Що я зород про двох заколи, щоб мене підпирати.
Ніночка після такого звернення пів-ночі не спить. Плаче і вважає: хто знає, може і про двох. Був чутка, що бухгалтерка очі на її чоловіка заводить. Бувати вже підперла з якого боку.
- Яка бугалтерша? Це порча на тобі, справжнісінька. За вітром пущений, щоб твій мужик від тебе рило ділків - за утрешнім чаєм пояснювала розтроєння Ниночке подруга Райка. - Глянь, які у нас на селі баби злие- без тепла і ласки. Що їм одним страждати? Ось і заздрив тебе, тобто спортили.
І Ніночка вірила. Вже хто-хто, а Райка знала в цьому толк. Даремно чи поштою виписувала книги по білої і чорної магії. Вона і сама вже починала ці псування знімати. З сусідської свині два дні зчитувала. Правда, не допомогло, незважаючи на чималу плату, здохла свиня. Господарі ще й зараз ходили, чи не вітаючись. Та й ну-ко ти, поросюха-то зростанням з комод була. Скільки б м'яса виручили, а так звезли за село в яр.
Але Райка через якихось там образ і невдач не впадайте у відчай. На кожну справу науку потрібно, міркувала вона. Тут для розвитку її здібностей у Кольки агронома спину звело. За нього вона взялася з подвійним запалом. Чай не борів який! Шепотіла над ним вже цілий тиждень. Почекай! Будуть ще їй в ніжки всім селом кланятися.
Тільки в сімейних справах Раїса себе пробувати не вирішувалася. Не те, що б не розуміла чого, а маленько мужиків побоювалася, хто їх знає, як зреагують. Тому вирішила, від гріха подалі, Ніночку до одного Бобильов зводити. Говорили, він від бабки своєї знання перейняв.
Привела. Той Ніночку на диван уклав так давай над нею змови творити так слюнями бризкати. Бризкає та по зіпсованої Ниночке руками водить. Навіть два рази за боки вщипнути встиг.
Тільки встала, Райка до неї:
- Ну? Порато трясе? Це все худе з тебе йде.
Закивала головою Ніночка. Як тут не затрясеться, якщо хоч і чужий мужик, а руками по боках пройшовся.
Правда, чоловік Ніночкін після того, як був колодою, так колодою і залишився, а ось з Ніночкою трапився конфуз.
Перед тим днем вона у снях таку здорову кінь виглядала: руду, з вогненними очима. Кінь весь сон трясла гривою та по містках кованими копитами скребла. Вранці Ніночка вирішила, сон-до обману, не інакше. І не помилилася.
Йшла вона якось з пошти. Порожні думи голову схилили, вона і спіткнулася. Може і вбилася б, не підхопив її, назустріч йде Володька, Паші Синіцин син. Ніночка очі на нього підвела і здивувалася, коли ж хлопець до мужика встиг дорости? Володька Ниночке оком на прощання підморгнув, у тій серце усіма струнами заспівало. Насилу стукіт вгамувала. Довелося на вечерю замість чаю валер'янку капати.
- Закохалася вона, - посміхалася над подругою Райка. - Хлопець-то тебе років на десять молодше. Та й до Маруське подхажівает. А тобі з нею змагатися. Дівці двадцять з невеликим.
Ніночка, що не знала куди подітися від натовпу почуття, мимрила:
- Навіщо мені з нею змагатися. Я адже просто так, та й чоловік у мене.
-Ні-і, ніхто не сперечається, мужика тобі, з твоїм чоловіком, звичайно, треба підшукати, тільки вже за своїм віком. Капітоша, наприклад, зоотехніка, -ему п'ятдесят, або Віктора Палича з ділянки, йому теж не тридцять.
Ти краще не лізь. Я сама цією справою займуся. Мені вчора книга поштою прийшла. Там все про цю справу прописано.
Ніночка думала, навіщо їй Капітоша з Віктором Паличем, якщо Володька з розуму не виходить. І плечі у нього ширше, і руки тепліше, і на голові чуб чорного волосся. Ех! От би рочків п'ять скинути.
Вчепитися себе в дзеркалі і зовсім засмутилася. Хіба змагатися їй з Маруськой. І зморшки, і синці під очима, і волосся, ніби корова язиком прилизаний. Губи і ті з'їхали з місця, ніби ось-ось зараз розквасив. А вже плаття старе, застіраное.
Тут ще Райка зі своїми настанови лізе. Все по написаному вчить:
- На побачення до Віктора Палича підеш, півлітру з собою захопи. У книзі написано - розкріпачує.
А у Ниночки інше в голові.
Зібралася вона і пішла до Володьки. Чого-чого, а сміливості сорокарічної бабі не позичати. Прийшла та й виклала йому все, як на духу.
Володька пом'явся трохи та й каже:
- Можна, напевно, і зустрітися. Все одно робити нічого. Тільки, щоб мужик не дізнався, та й Маруська теж.
Ніночка волосся на голові збила, бровки підвела, наряди з шифоньєра витрусила. Хороша стала, не впізнати.
Баби на селі відразу запідозрили недобре. Навіть чоловік, коли рибалити їхав, здивовано брову скинув. Одна Райка незадоволена залишилася.
- Ніколи ти мене не слухаєш! А хіба я худих мужиків порадить. Ось наприклад, про що ви з Володькою розмовляєте? У нього ж мізків на десять років менше, ніж у тебе. А з Капітоша або з Віктором Паличем відразу б загальні теми знайшлися. З Капітоша і про корів поговорити можна, і про поросят, а з Віктором Паличем про дружину його, Зою Василівну.
А навіщо Ниночке з Володькою говорити? Він за руку візьме, вона і без розмов найщасливіша. Як на крилах пурхає. Все артрити враз забула. Замість камфорних натирань стала себе вечорами духами пирскати. Весь будинок "Червоної гвоздикою" пропах.
Після побачення ляже спати і не спиться, все мріється, як пройдуть вони одного разу з Володькою по селу, людей не криючись. Як обзавидуются їй баби, що вона геть якого молодого відхопила. А Ніночка буде радіти, по заслузі їм за їхні порчі.І рідної чоловіче за голову схопиться, що ніколи дружину не приголубив.
Щастя Ниночки не було меж.
Тільки, маленько похороводівшісь, Володька став різні відмовки придумувати. Те на роботі його затримали, то зовсім в дві зміни працювати поставили. Спочатку Ніночка Володьку виправдовувала, а потім дізналася, Маруська у нього з міських курсів повернулася.
Полювання щось квашену капусту ись, коли яблучка на столі!
Чим далі - тим больше.Ніночка через Володькін обману так іспережівался, що вся на сльози спливла.
- Не переживай, - втішала її Райка. - У мене в районі знайомий є, Іван Сидорович. Від нього друга дружина недавно пішла. Чим не пара? І разом з Ніночка голосно заплакала.
Довго ще страждала по нездійснених мрій. довго вишукувала на селі Володьку. А потім, як ніби засоромилася, що це, не чоловікова дружина вона чи що, по чужим плечах Кукса.
Якось увечері чоловік за стіл вечеряти пхається, а вона візьми і Змахніть зі столу чашку з усього маху. Той навіть рот від подиву відкрив. А Ніночка так сподобалося, що і вгамуватися не може. П'ять тарілок з шафи осколками по всій кухні розлетілися, конфетніца порцеляновий, ваза разом з варенням, чашок з сервізу чотири штуки, чарки з кришталю не пошкодувала.
Насилу чоловік заспокоїв. Довелося Ніночку схопити та до себе з усієї сили притиснути. Притиснув, а вона мякошкая та гаряча.
-. чтож вона дура раніше-то посуд не надумала бити.
А знесилена Ніночка до чоловікової грудей припала, та так і залишилася на ній до самого ранку.
-Адже ось очманілі баба! - На Володьку зазіхнула. А що він проти чоловіка-то, так, запорошене хмарка.
З тих пір, як тільки чоловік на диван до телевізора моститися починає або того гірше Райка порчу на Ниночке веденим поглядом вбачає, в хаті у Ляпушкин такий гуркіт трапляється, що все село на це дивится.