- Я тобі дарую сьогодні
- Велике покривало!
- Щоб ввечері і вночі
- Воно тебе вкривало.
- Щоб взимку тобі не мерзнути
- У люті морози.
- І нехай до тебе на свято
- Гості несуть троянди.
- Життя хай буде вся в квітах,
- Казкової і милою.
- Я бажаю, щоб з тобою
- Завжди щастя було!
- Дарую тобі на свято покривало,
- Нехай тобі буде тепло!
- Бажаю, щоб твоя душа літала,
- А в будинку жили радість і добро!
- Під покривалом буде нехай зручно,
- І нехай спокійним буде під ним сон,
- Нехай присниться з доброї казки
- Мишко милий і величезний слон!
- Бажаю в покривало загорнутися
- І відпочити трохи, помріяти!
- Бажаю тобі в дитинство зануритися
- І крапельку добріше стати!
- Вам в подарунок покривало,
- Щоб в прохолоду вкривало,
- Щоб легше спеку переносити
- І зі сном завжди дружити!
- Нехай принадність візерунка,
- Підкорює ваші погляди
- І в будь-холоду,
- Зігріває вас завжди!
- У це свято побажаю,
- Щоб життя лилася рікою,
- Вам здоров'я і добра,
- А солодкий сон, щоб був кольоровий!
- Покривало - подарунок теплий,
- Він зігріє тебе завжди,
- Навіть якщо в душі промокла,
- Або холодно - не біда.
- Подарую тобі накриття,
- Щоб був лише затишок в душі,
- Щоб сни твої зігрівало.
- А самій, тільки лише хорошеть,
- У це свято я побажаю
- І комфорт приносити в свій будинок!
- Від душі тебе вітаю,
- Залиш сьогодні справи - на потім!
- Щоб сонечко вставало,
- Ясним світлом осявало,
- Без претензій піднімало
- Тебе з під ковдри.
- Треба щось вагоміше півня,
- Горлопанили який пісеньки,
- І точно не ляпас предків,
- Влучна бідним діткам.
- Знайшовся мною до твого ковдрі,
- Подарунок, що доповнить його один,
- Це красиве покривало,
- Чим підкупити змогло з вітрин.
- Покривав не буває в надлишку
- У шафі у людей,
- Але і дарують їх рідше з посмішкою,
- Друзі з ріднею, без викрутасів.
- Адже підковдр всяких,
- Як і простирадлом з наволочками,
- В дар багато комплектів таких,
- Накупают, що сам вже не станеш.
- Але, знаєш, хочу здивувати чимало,
- Нехай без підказки не помічалося,
- Але я, в подарунок, вибравши покривало,
- Розриваю «коло», де ковдр-то й не було.