Вірші скирти. (Час підрахунку курчат яструбом; скирт в тумані) Час підрахунку курчат яструбом; скирт в тумані, дрібниці, обпалює пальці, брязкаючи в кишені; північних річок, чия хвиля, замерзаючи в гирлі, згадує витоки, південне глушині і на мить зігрівається. Час коротких діб, що знімається плаща, набряклий черевик.
- Час підрахунку курчат яструбом; скирт в тумані
Час підрахунку курчат яструбом; скирт в тумані,
дрібниці, обпалює пальці, брязкаючи в кишені;
північних річок, чия хвиля, замерзаючи в гирлі,
згадує витоки, південне глушині
і на мить зігрівається. Час коротких діб,
знімається плаща, набряклий черевик, судом
в шлунку від жовтої вареної брукви;
сильного вітру, треплющего хоругви
лістолюбівого воїнства. Пора, коли справа терпить,
дні на одну особу, як Іванови-брати,
і кору задирає жадібний, безсоромний трепет
пальців. Чим більше пальців, тим менше сукні.
Коли природа вся тремтить і сяє,
Коли її кольору яскраві і гарячі,
Душа бездіяльно в просторі потопає
І в млості нарізно її розходяться промені.
Але в скромний, тихий день, осіннім погодою,
Коли і повітря сер, і тісний кругозір,
Чи не развлекаюсь я смиренною природою,
І немічний її на життя мою натиск.
Мій тверезий розум відкритий для сильних натхнень,
Зосереджений я живу в собі самому,
І стисла мрія кличе натовпу видінь,
Як запальним народжуючи їх склом.
Гвинтівку знявши з цвяха, я залишаю будинок,
Іду між озимей, чорніє дорогою;
Дивлюся на купу скирт, на зламаний паркан,
На ставок і млинок, на дикий косогор,
На берег струмочка болотисто-пологий,
І в ближній ліс входжу. Там почервонілий клен,
Ще зелений дуб і жовті берези
Сумно на мене свої стряхают сльози;
Але дале я йду, в мечтанья занурений,
І виснуть наді мною напівголі сучки,
А думки тим часом складаються в (Олексій Костянтинович Толстой Зібрання Творів У Чотирьох Томах Том 1. Вірші)