Без тебе мені не живеться,
Ні з ким життя свою судити.
Тебе, подруга, чекати доведеться,
Коли ж до мене приїдеш ти.
Тебе, рідна, чекаю ночами
І днями, думки про тебе.
І постійно повторюю:
Що ти - найкраща з усіх!
Казна-звідки звістка прийшла,
Що ти, подруга, скоро прилітаєш.
Я немов з цією звісткою ожила,
Як багато для мене ти означає.
Ми дружби чаклунством сп'янілі,
І спаяні майже однією долею.
Навіки дружбою вірною зведені
В одну мрію. І я завжди з тобою.
Сумую за тобою я, дорога
Подруга дорогоцінна моя.
Сиджу зараз і тихо згадую,
Спілкування, всі наші дні, тебе.
Коли знову побачу, і сильніше
Тебе зможу в обійми укласти?
Коли ми зможемо знову тісніше
Від серця до ранку поговорити?
Я радості своєї тоді не приховую,
І також про печалі розповім,
І таємницею поділюся я дорогою.
Як сповідь розкрию життя мою.
Дорога далека зі мною -
Ось кілька тижнів.
Тобі пишу я знову лист,
З розповіддю про себе.
Тут все прекрасно, прямо Рай,
І я хочу сказати:
«Ти, подруга, так марно
Вирішила відмовити.
Тобі б точно було любо
Бачити кромки гір,
Бачити річки, доли, зруби -
Дивитися на це все!
Але що ж, доля за нас вирішила,
І я за тридев'ять земель.
Сумую за тобою аж надто,
Подруга, приїжджай до мене!
Отогреем душі ми словами.
Нехай нудьгувати і шкідливо для душі.
Нехай ми в цьому винні самі.
Ти про те подрузі напиши.
Я подрузі зізнаюся - сумую.
Відразу стане чистіше на душі.
І при цьому точно адже я знаю,
Що сумувати не варто взагалі.
Я за тобою, подруженько, скучила,
Та так, що просто сил немає!
Туга адже по тобі не зникла,
Ти часом просто так телефонуй мені!
Звичайно ж наживо буде класно,
Сміятися будемо, з тортами чайок.
Ми познайомилися колись недаремно,
Час зустрічі, вірю, що не далекий!
Сумую, подруга, скучаю.
Навіщо ж нам дружба дана,
Коль нас так легко розлучають,
І сперечатися з розлукою не можна?
Ніхто не підтримає в хвилину,
Коли це потрібно так мені.
Про це розкажуть нам почуття.
Сумую я так за тобою.
Хочу тобі сказати, моїй подрузі,
Що я сумую так безмірно.
За сміху, коли чола стосувалися руки,
І це не стерти в мені, напевно.
Хочу я з нетерпінням послухати,
Які плани посбивалісь у тебе.
А без спілкування з тобою просто душить
Туга і ностальгія, біль тая.
Я зізнаюся в надлишку почуттів.
Сумую я, і це знаю.
Подруга знає це нехай.
І я скажу тобі - сумую.
Сумую. Буду знову і знову
Я в цьому зізнаватися якщо
Нам скоро зустрічі не дано,
Чи не бути нам якщо скоро разом.
А знаєш, мила подруга,
Сумую, про минуле згадуючи.
Де разом ми не знали нудьги,
Адже правда, ти одна така!
Сподіваюся, скоро наша зустріч
Відбудеться, і посміємося!
А на душі нам стане легше,
Ми ніби в дитинство зануримося!