Почну розповідь з того я,
Що їм не можна любити,
Любити не можна один одного-
Адже можуть їх убити.
Здавалося б з чого так?
А все через те,
Що сім'ї опинилися
Ворогами як на зло.
Але все ж так сталося,
Що їх любов сильніше,
Сильніше всіх бід на світі,
Ворожнечі будь сильніше!
Вони любов приховували,
Клялися в любові на століття.
Їм няня помогала-
Добра людина.
І ось перед таємницею весіллям
Батько їй заявив:
-Виходиш за іншого,
А той адже їй не милий.
А там Ромео в засланні
Не знаючи нічого
Все думает- Джульєтта
Чи дочекається його?
Тим часом священик
Її підмовив,
Щоб не йти їй заміж
Нехай вип'є еліксир.
Лише вип'є вона зілля
Засне смертельним сном
І нехай її померлою
Батько побачить днем.
Її залишать в склепі,
Вона зовсім одна,
І тут повинна прокинутися
Через сорок два години.
Священик в цей час
Ромео повідомить,
І той швидше приїде
Джульєтту потягне.
Кзалось все за планом,
Але як завжди біда
Джульєтту друг побачив
У труні вона була.
До Ромео один приїхав
І расскзал вперед,
Що мила Джульєтта
Його вже не чекає.
Ромео сіл в мшіна
І торкнув з гаряча.
Поїхав, отрута купив він,
Щоб біль зігнати з плеча.
Прийшов він в склеп до Джульєтти
Вона ще лежить.
Ось-ось повинна прокинутися
Вже пальцем ворушить.
Ромео не помітив
І думав-померла!
З Кормана отрута дістав він
І випив все до дна.
Остання лише кпля
Скотилася по губах
Прокинулась раптом Джульєтта
Ромео умераю.
У Кормань у Ромео
Був пістолет завжди
Джульєтта побачила
Його вона взяла
І ось в скроню націлені
вона курок спустила
І швидко її душу
Біль смерті відпустила.
А хто б міг подумть
Любов була сільней-
Лежить в крові Джульєтта
Ромео поруч з нею.
Таку ось історію
Повідав нам Шекспір,
Такий любові на світі
Чи не бачив жоден.
І нехай їх немає сьогодні,
Але кожен знає сам,
Що люблять душі
Віддалися небесм.