Безсумнівно, є ряд понять, що стосуються лікування хворих, по відношенню до яких у нас немає розбіжності в думках.
По-перше, всі віруючі вірять у всемогутність Бога. Однак це не означає, що Господь обов'язково робить все, чого ми хотіли. Ми повинні зважати на той факт, що Він робить все те, що вважатиме за потрібне в даний момент. Він міг допустити, що Ірод "мечем убив Якова" і в той же час він вивів апостола Петра з темниці (Діян. 12: 1,11). Всемогутність Боже означає те, що Йому не може перешкодити жодна сила поза Ним Самим. Апостол говорить, що Бог "незмінний в слові" (Тит. 1: 2). Він обумовлений лише Своєю святістю, а не будь-яким постановою чи розпорядженням ззовні.
Християнська віра передбачає Божу здатність зцілювати хворих. Ісус Христос Сам зціляв хворих. Його можливості в цьому були необмежені. "У Ньому було життя, і життя було Світлом людей" (Ін.1: 4). Чудеса зцілення є невід'ємною частиною служіння Месії. Коли учні Іоанна Хрестителя прийшли запитати Христа - Він чи обіцяний Месія чи очікувати їм іншого, на це Господь сказав: "Підіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, і вбогим звіщається Добра Новина "(Лк.7: 22). Пророк Ісая говорив, що Месія прийде відкрити очі сліпим, в'язнів випустити на свободу (Іс.42: 7; 61: 1-2). Пророк Малахія передбачив, що "зійде Сонце Правди та лікування в променях Його" (Мал. 4: 2). Більш того, Месія візьме "на Себе наші хвороби" (Іс.53: 4).
Але ще не настав час, коли взагалі устранятся хвороби і страждання. Такий час настане, коли будуть створені нове небо і земля. Перебуваючи в цьому світі, Ісус Христос дотримувався певних меж при здійсненні зцілень. У купальні, званої зветься, де було "п'ять ґанків" для хворих, Спаситель зцілив тільки одну людину (Ін. 5: 1-8). В Лк. 5:15 ми читаємо: "Безліч народу приходило - слухати і вздоровлятись від Нього з недугів своїх. Він же відходив на місце самотнє й молився". З невідомих нам причин Христос зцілив не всіх хворих.
В історії церкви зцілення хворих ніколи не було в забутті, хоча не завжди знаходилося в центрі уваги. Апостоли зцілювали хворих за молитвами віри, хоча не так широко, як робив це Господь. У римської католицької церкви і в даний час в значній мірі здійснюють зцілення хворих по вірі. У православній церкві дуже популярні чудотворні ікони і святі місця. Протестантські церкви також практикують молитви про хворих. Ми самі є свідками зцілення хворих за молитвами. При цьому повинні зізнатися, що такі зцілення завжди залишаються винятковим явищем і про них говорять як про чудеса.
Наш Господь є всемогутній Бог, і віруючі не сумніваються в тому, що Він може зцілити всіх хворих. Однак можуть бути і такі випадки, коли спроби лікування залишаються безрезультатними. Люди можуть сказати про сучасних цілителів: "вони не могли зцілити його" (Мф.17: 16).
До числа єдиної точки зору віруючих відноситься також поняття, що здоров'я дається від Бога. В організмі віруючого і невіруючого людини виникають антитіла, які лікують рани і переломи кісток. Однак велика і роль лікарів в зціленні багатьох хвороб. Ніхто не може заперечувати, що завдяки медицині йде успішна боротьба з різними епідеміями, як, наприклад, з віспою, дитячим паралічем, холерою і деякими іншими. Щодня виходять з лікарень тисячі людей, які отримали допомогу. Пророк Єремія радив хворим приймати Явеш бальзам (Іер.8: 22). Віруючі також потребують як лікаря, так і в ліках. Але при цьому вони не повинні забувати і про молитву. Нею віруючі користувалися не тільки в минулому, але користуються і в даний час з хорошими результатами.
Взагалі можна сказати, що віруючі визнають допомогу, спадну від сили, вкладеної в організм, медичну допомогу та молитву віри і при цьому вони не виключають Бога ні в одному випадку видужування.
Потрібно сказати, що в даний час молитви про зцілення супроводжуються різними односторонніми поглядами, які заподіюють зайві страждання хворим. Одні кажуть, що хвороба у всіх випадках є наслідком особистого гріха страждає. На цю думку, хворий повинен сповідати свій гріх і лише тоді він може зцілитися. Багато віруючих, яким нема в чому сповідатися, страждають від викриттів прихильників таких понять. З Біблії ми знаємо, що хвороба дійсно може бути наслідком особистого гріха страждає. Ісус Христос Сам сказав зціленому у купальні Віфесда: "Не гріши більше, щоб не сталось тобі чого гіршого" (Ін.5: 14). Наш досвід підтверджує те ж саме. Гріх тягне за собою сумні наслідки. Однак не всяка хвороба є наслідком особистого гріха страждає. Одного разу учні запитали Спасителя про причини сліпоти одну людину: "Хто згрішив, він чи батьки його, що сліпим він родився? Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому діла Божий" (Ін. 9: 1-3). Причина хвороби не полягала ні в вині сліпого, ні в його батьків, але у Бога були Свої плани щодо нього. До хворого не можна підходити з обвинуваченням, але Послання Якова дає підставу запитати у хворого, чи не знає він причину, чому Бог не зцілює його. Провини потрібно сповідувати. "Отже, признавайтесь один перед одним у своїх провинах і моліться один за одного, щоб зцілитися" (Іак.5: 16).
Інші односторонньо стверджують, що, мовляв, благий Господь бажає, щоб люди були здорові вже в цьому світі. Якби вища мета Бога полягала тільки у фізичному благополуччі людей, то таке твердження було б правильно. Але оскільки у Господа є вищі цілі, то згадане поняття необгрунтовано. Зі Святого Письма видно, що Всевишній використовує хвороби в Своїх цілях. У Посланні до євреїв мовиться: "Син мій, не нехтуй Господньої кари. І б'є кожного сина, якого приймає» (Євр.12: 5-7). Як батько карає сина в інтересах виховання, так і милосердний Бог може допустити страждання в інтересах вищої мети. На даний період часу покарання входять в програму виховання, але настане час, коли "Бог кожну сльозу з очей їхніх, і смерті не буде, ні плачу, ні крику, ані болю вже не буде" (Откр.21: 4). Зараз же все це є.
Наступне одностороннє твердження полягає в тому, що всі хвороби, нібито, від сатани. Тому хворого треба звільнити від нечистого духа і тоді він одужає. В Слові Божому ми знаходимо, що хвороба може бути наслідком діяльності демонських сил. Прикладом може служити одержимий в Гадара. Ми знаємо, що після вигнання диявола він був "в здоровому глузді" (Мк.5: 15). Ісус Христос говорив про "одержимого духом німим". Цей дух міг вийти тільки по молитві з постом (Мф.9: 29). Однак потрібно сказати, що не всі хвороби відбуваються через нечистих духів. У скоєних Ісусом Христом зцілення вбачається ясна різниця між одержимими і хворими. У Мк.1: 32 сказано: "Як же настав вечір, після заходу сонця, стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих". Причому нечистих духів Господь виганяв "словом" (Мф.8: 16), а на хворих "Він покладав руки" (Лк.4: 40). Створюється враження, що Спаситель остерігався фізичного контакту з біснуватих. Господь узяв за руку юнака лише після вигнання духу (Мф.9: 25-27). Те ж саме можна сказати і про жінку, "мала духа немочі", Спаситель сказав їй: "Жінко! Ти звільнена від недуги своєї" і потім Він "поклав на неї руки". У людей була схильність приписувати вплив демонів і там, де його не було. Будь-яке незвичайне явище списувалося за рахунок демонів. Про Івана Хрестителя деякі говорили: "Він демона" (Мф.11: 18), а єрусалимські мешканці говорили Самому Христу: "Біс в Тобі" (Ін. 8: 48,52). Язичники жили під постійним страхом перед демонами. Те ж можна сказати про Європу середньовіччя. Христос прийшов звільнити нас від такого страху.
Ми не можемо сказати, що будь-яка хвороба є результатом особистого гріха страждає або дією нечистих сил на людину. Ми не можемо також заперечувати, що в нинішньому столітті через хвороби Господь досягає Свої благі цілі.
Що говорить Біблія про причини хвороб
Прочитаємо деякі місця Святого Письма. "Там Він дав йому постанову та закон, і там його випробував. І сказав:" Якщо ти будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його і будеш виконувати всі постанови Його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет; бо Я Господь, цілитель твій "(Ісх.15: 25-26)." Якщо ж не станете слухняні Мені, і не виконувати всіх заповідей цих, і якщо погорджувати постановами. то Я зроблю вам оце: поставлю над вами перестрах, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душа "(Лев. 26: 14-16)." Якщо і при тому не будете слухняні Мені, то Я всемеро збільшу покарання за гріхами "(Лев.26: 18,21,23,28; Втор.28: 60-61):" і наведе Він на тебе всякий єгипетські, яких ти боявся, а він пристане до тебе. І всяку недугу і всяку виразку. Господь наведе на тебе ", і ще: Іс.19: 22 -" І вразить єгиптян Господь вразить і зцілить; вони звернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх ".
У хвалебною пісні Анни містяться такі слова: "Господь побиває й оживлює. Понижує Він та звеличує" (1Цар.2: 6-7). Багатостраждальний Іов говорить: "Невже ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не прийматимемо?" (Іов 2:10). Через Ісаю Бог сповістив: "Я, що світло формую та творю пітьму, чиню мир і лиха. Я, Господь, Який робить це все" (Іс.45: 7). У Книзі Плач Єремії сказано: "Не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? Чого ж нарікає людина живу-щий? Всякий скаржиться кожен на гріх свої" (Пл.Іер.3: 38-39). До цього додамо слова Господа з Нового Завіту: "Ось, Я кину її на ложе., У велику біду, якщо не покаються в справах своїх" (Откр.2: 22). Наведені тексти Святого Письма проливають яскраве світло на причини хвороб і переживань. На підставі Слова Божого ми дізнаємося, що сатана намагається ввести людину в гріх. Спокуса до гріха виходить від сатани, як це було в Едемському саду, але покарання за гріх призначає вже не сатана, а Господь. В Едемі за гріх перших людей Всевишній призначив чоловікові важка праця, а жінці народження в муках дітей. Важливо при цьому зазначити, що покарання, призначений Богом, включало в себе благість. Праця і хвороби зберігають людини від багатьох вад. Хвороби в руці Божій перетворюються в засоби освячення. Звідси, якщо хвороби допускає Господь, то страждає не треба думати, що він знаходиться в руці сатани. Правда, в деяких випадках Всевишній може зрадити людину у владу сатани. Це як раз і сталося з Іовом. Бог передбачав в цьому далекосяжну мету. Книга Іова протягом тисячоліть служила розрадою і благословенням для багатьох страждальців. Відлучений в Коринфской церкви, як відомо, був відданий сатані "на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня Господа нашого Ісуса Христа" (1Кор.5: 5). Звернемо увагу на той факт, що переказ сатані вироблялося за спільним рішенням церкви. Окрема особа не може виносити такого рішення. Безсумнівно, що крім відлучених від церкви, є й інші, які з невідомих для нас причин також виявляються у владі сатани. Новий Завіт називає їх біснуватих. Деякі з них втрачають при цьому зір і дар мови (Мф.12: 22), а також розум (Мк.5: 1-5,15).
Відповідно до Священного Писання і сатанинські сили можуть викликати в людині хвороби, але і ці хворі також підвладні Христу. Він може зцілити "всіх підневолених дияволом" (Деян.10: 38). Однак той, хто молиться про хворих повинен враховувати різницю між звичайними і біснуватих.
Висновки з тих фактів, що хвороби допускаються Богом
Як вже було сказано, Господь використовує хвороби з метою виховання, хоча і не всяка хвороба є засобом виховання в руці Божій. Є хвороби і до смерті. Але в багатьох випадках хвороби мають виховну мету.
Однак, говорячи про хвороби і страждання, не слід думати, що хвороба або яка інша скорботу самі по собі гарні, але що їх наслідки звертаються на благо люблячим Бога (Рим.8: 28). "Усяка кара в теперішній час не видається радістю, але смутком, та згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности" (Євр.12: 11). Тому псалмоспівець каже: "Блаженна людина, що його Ти караєш, Господи" (Пс.93: 12). Але якщо в стражданні людина знаходиться без духовної підтримки, то він може озлобитися і почати нарікати на Бога. У своїх муках він уподібнюється дитині, який при його покаранні придумує відплата карати. Взагалі потрібно сказати, що Господь допускає хвороби з добрими намірами, бо Він ніколи не спокушає злом (Як.1: 13).
Таким чином напрошується висновок, що і віруючі люди покликані терпляче переносити хвороби. Біблія називає цілий ряд чоловіків Божих, які були хворі. це:- Ісаак, син Авраама і праотець Христа, був багато років сліпим;
- Єлисей заслаб на недугу, "від якої помер" (4Цар.13: 14);
- Данило, "любий мужу", заслаб на кілька днів (Дан.8: 27);
- У притчі Ісус Христос говорив про бідного Лазаря, який жорстоко страждав в цьому житті, але після смерті віднесли його ангелами на лоно Авраама (Лк.16: 19-31);
- Лазар, брат Марфи і Марії, захворів, і Спаситель сказав, що ця хвороба "на Божу славу" (Ін.11: 4). Ми віримо, що коли при воскресінні ми отримаємо нове, без хвороб тіло, то зрозуміємо, що наші хвороби були на славу Божу;
- У апостола Павла було "жало в плоті" (2Кор.12: 7).
- Тимофій, співробітник і супутник апостола Павла, страждав хворобою шлунка (1Тим.5: 23).
Але яка зате блаженне життя у тих, хто повністю покладається на Слово Боже і твердо вірить, що їх здоров'я і порятунок душі знаходиться в руці Божій.
Якщо Бог допускає хвороба, чи можемо ми боротися з хворобою?
Чи не є в такому випадку боротьба з хворобою опором волі Божій? Таке питання нагадує нам нерозумний питання до хліборобові, що бур'яни створені Богом, то чи маємо ми право боротися з ними? У Книзі Буття ми читаємо: "Взяв Господь Бог людину, і поселив його в саду Едемському, щоб обробляти його і зберігати його" (Бут.2: 15). Якщо землероб відмовиться від своєї праці, то його поле виявиться у владі бур'янів.
Так хвороби можуть бути свідченням порушення законів, передбачених Богом. Хвороба розбиває помилкова думка, що з нами все в порядку, що ніби людина сама визначає свою долю. Насправді ми живемо в світі інших непорушних законів. Бог встановив людині певні межі. Якби людини не відвідували хвороби і страждання, то він би легко забув Бога. Хтось сказав: "У людині замаскований порок, і з нього хвороба знімає маску". Хвороба - це підсилювач Божого голосу. Без нього ми не чуємо цього голосу в шумі життя. Хвороби нерідко змушують нас шукати допомоги у Бога. Багато в хвороби навчилися молитися.
На закінчення хочеться сказати, що стосовно хворих і хвороб у нас не повинно бути різних навчань, які можуть ввести слухачів в оману. Ми віримо, що всемогутньому Богу підвладні і люди і духи. Бог нікому не віддав Своєю вищої влади, але за гріх людини "створіння підкорилося суєті", і в нинішньому столітті страждають і ті, які мають "зачаток Духа". Однак ми очікуємо "відкуплення нашого тіла" (Рим.8: 18-23). Лише в пришестя Христа наше тіло перетвориться так, "щоб стало подібне до славного тіла Його" (Філ.3: 21). Тепер же тіло віруючого піддається хворобам, голоду, холоду, а також і смерті.
Тепер ми ще живемо під прокляттям Божим, і покарання Його справедливе. Але Господь виявляє Свою милість і в тому числі через зцілення. Прощення гріхів, зцілення від хвороб і будь-яка інша милість доступна нам через жертовну смерть Ісуса Христа. На підставі її ми отримуємо прощення гріхів, хоча тіла залишаються сприйнятливими до хвороб, старіння і смерті. Тільки в вічності ми дізнаємося цілком, яке значення мала смерть Христа для нас. Зараз ми усвідомлюємо це частково. "Частково" - відноситься також і до зцілень за молитвами. Бог дарує це по Своїй милості і премудрості.
В Біблії не дано нам вичерпного пояснення страждань. Але зате ми бачимо, що багатьом страждальцям Бог давав індивідуальну допомогу і пояснення. За своєю сутністю страждання - це таємниця Божого, яку ми не в змозі повністю осмислити. Стражданнями на Голгофі Він завершує страждання і смертю завершує смерть.