1. Виникнення політичних партій
Раніше інших вУкаіни утворилися: українська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) і Партія соціалістів-революціонерів (ПСР). Остання вважала себе спадкоємицею кращих традицій революційного народництва, а РСДРП - революційною партією робітничого класу, що виникла на ідейних засадах марксизму, який зародився на Заході в середині XIX в. і перенесеного в Україну в 80 - 90-ті роки
2. Партія українських соціал-демократів
Влітку 1903 році в Брюсселі і Лондоні відбувся II з'їзд української соціал-демократичної робітничої партії, який прийняв революційну програму повалення самодержавства вУкаіни. Кінцевою метою проголошувалися знищення капіталізму і встановлення диктатури пролетаріату.
При виборах центральних органів партії (ЦК РСДРП, редакція газети «Іскра») більшістю голосів перемогли ленінці. Так відбувся поділ української соціал-демократії на «більшовиків» і «меншовиків», між якими до 1917 р йшли дискусії про шляхи переходаУкаіни до соціалізму і велася політична боротьба.
3. Партія соціалістів-революціонерів
Впливовою партією радикального напряму були соціалісти-революціонери (есери). ПСР сформувалася на базі левонародніческіх груп в результаті кризи революційного народництва. У 1894 р першою організацією стала швейцарська емігрантська група народників «Союз українських соціалістів-революціонерів» на чолі з X. Жітловскій. З 1896 по 1900 р більшість груп прийняли назву «соціалісти-революціонери».
У 1896 р в Сумие з різночинців-інтелігентів створюється «Північний союз соціалістів-революціонерів», діяльність якого була потім перенесена в Москву. Лідер Союзу - В.М. Чернов (1873 - 1952). Програма Союзу була заснована на програмі «Народної волі». У 1899 р в Мінську нелегальні гуртки революційно налаштованої молоді об'єдналися під назвою «Робоча партія політичного освобожденіяУкаіни». Організацію очолили Є.К. Брешко-Брешковская, Л.М. Родіонова-Клячко, Г.А. Гершуні.
В кінці 1901 - початку 1902 відбулося об'єднання есерівських гуртків і груп в єдину партію на платформі народницького соціалізму.
Аграрна програма партії есерів передбачала соціалізацію землі, тобто «Вилучення її з товарного обороту і звернення з приватної власності в загальнонародне надбання». Всю землю планувалося передати в розпорядження органів самоврядування. Користування землею повинно бути уравнительно-трудовим, тобто забезпечувати споживчу норму на основі додатка власної праці.
Для есерів було характерно захоплення індивідуальним терором. Цим вони вважали дезорганізувати урядовий апарат, змусити правлячі кола до політичних поступок, а також революціонізувати суспільство.
В кінці 1901 року один із засновників ПСР Г.А. Гершуні створив групу, назвавши її «Бойова організація ПСР». Члени цієї конспіративної організації не брали участі в регіональних комітетах партії, які, в свою чергу, не брали участі в діяльності даної групи. З 1903 р «Бойову організацію» очолив Евно Азеф, який був таємним інформатором царської охранки. «Бойова організація ПСР» здійснила ряд терористичних актів, жертвами яких стали міністр освіти Н.П. Боголєпов (1901 г.), міністри внутрішніх справ Д.С. Сипягин (1902 г.), В.К. Плеве (1904 г.), великий князь Сергій Олександрович (1905 р) та ін.
Таким чином, напередодні першої української революції у основних революційних класів - пролетаріату і селянства - були дві партії, які покликані були очолити боротьбу народних мас і привести їх до перемоги. Однак цього не сталося: позначилися молодість партій, нечисленність їх складу, відсутність достатнього політичного досвіду, мало впливав в масах, неузгодженість їх дій в ході революції идр.
4. Ліберально-буржуазні партії
У програмі кадетів містилися вимоги основних прав громадян: свобода слова, совісті, друку, зборів і спілок, недоторканність особи і житла, свобода пересування і скасування паспортної системи, скасування цензури, перебудова місцевих органів влади на засадах самоврядування. Кадети виступали за культурне самовизначення націй, рівність громадян незалежно від станів.
Про державний устрій в програмі кадетів говорилося, що Україна повинна стати конституційною монархією. У 1917 р кадети виступали за демократичну парламентську республіку.
З аграрного питання програма кадетів передбачала примусове відчуження частини поміщицьких земель «на основі викупу їх державою» за справедливою оцінкою. В результаті своє економічне становище змогли б укріпити лише заможні селяни, але для основної маси українського селянства ця міра була неприйнятна, і тому розрахунки кадетів на залучення селянства на свій бік не виправдалися.
За «робочого питання» передбачалася свобода робітничих союзів, зборів, страйків, державне страхування, введення восьмигодинного робочого дня.
Щодо першої Думи кадети вважали, що настав час плідної парламентської діяльності. Вони здобули перемогу на виборах: з 447 депутатів було 179 кадетів, до яких примикали 63 депутата національних груп. Фракція кадетів була найчисленнішою. Перебуваючи в опозиції до уряду, кадети прагнули використовувати Думу, щоб обмежити владу царя, і вважали, що шлях преобразованіяУкаіни самодержавної в Україну демократичну лежить через конституційні реформи.