Текст магістерської дисертації повинен бути виконаний друкарським способом з використанням комп'ютера і принтера на одному боці білого паперу стандартного розміру (формат А4 - 210'297мм, ГОСТ 9327 [3]). Допускається застосування формату A3 при необхідності приведення таблиць і ілюстрацій даного формату.
Міжрядковий інтервал - 1,5; колір шрифту повинен бути чорним, висота букв, цифр та інших знаків - не менше 1,8 мм (кегль не менше 12); тип (гарнітура) шрифту для основного тексту Times New Romans, накреслення літер звичайне; абзацний відступ для основного тексту стандартний - 1,27 см. Жирний шрифт не застосовується. Форматування виконується по ширині. Перенесення слів здійснюється в автоматичному режимі.
Дозволяється використовувати комп'ютерні можливості акцентування уваги на певних термінах, формулах, теоремах, застосовуючи шрифти різної гарнітури.
Прізвища, назви установ, організацій, фірм, назва виробів і інші імена власні в дисертації наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову звіту, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву. Скорочення російських слів і словосполучень в звіті - по ГОСТ 7.12 [4].
З метою більш чіткого викладу змісту дисертації її основний текст поділяється на структурні елементи (див. П. 3). Кожен структурний елемент слід починати з нової сторінки. Заголовки структурних елементів слід розташовувати в середині рядка без крапки в кінці і друкувати прописними літерами, не підкреслюючи.
Основну частину дисертації слід ділити на розділи, підрозділи і пункти. Пункти, при необхідності, можуть ділитися на підпункти. При розподілі тексту ВКР на пункти і підпункти необхідно, щоб кожен пункт містив закінчену інформацію.
Розділи, підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами і записувати жирним шрифтом з абзацного відступу.
Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всього тексту, за винятком додатків. Наприклад: 1, 2, 3 і т.д.
Номер підрозділу включає номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, розділені крапкою. Наприклад - 1.1, 1.2, 1.3 і т.д.
Номер підпункту включає номер розділу, підрозділу, пункту і порядковий номер підпункту, розділені крапкою. Наприклад - 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.
Після номера розділу, підрозділу, пункту і підпункту в тексті крапку не ставлять.
Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацного відступу з великої літери без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.
Сторінки дисертації слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у центрі нижньої частини листа без точки.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному листі не проставляють.
Ілюстрації і таблиці, розташовані на окремих аркушах, включають до загальної нумерації сторінок дисертації.
Ілюстрації і таблиці на аркуші формату A3 враховують як одну сторінку.
Ілюстрації (креслення, графіки, схеми, комп'ютерні роздруківки, діаграми, фотознімки) слід розташовувати в ВКР безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації можуть бути в комп'ютерному виконанні, в тому числі і кольорові. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті дисертації.
Креслення, графіки, діаграми, схеми, ілюстрації, що поміщаються в звіті, повинні відповідати вимогам державних стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД).
Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією.
Якщо малюнок один, то він позначається «Рисунок 1». Слово «малюнок» та його найменування розташовують посередині рядка.
Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Малюнок 1.1.
Ілюстрації, при необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово «Малюнок» і найменування поміщають після пояснювальних даних і розташовують таким чином:
Малюнок 1 - Деталі приладу.
Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Наприклад, Малюнок А.3.
Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в роботі одна таблиця, то вона повинна бути позначена «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо вона приведена в додатку В.
Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери в однині, а підзаголовки граф - з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.
Допускається застосовувати розмір шрифту в таблиці менший, ніж в тексті.
Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.
Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.
Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф з розворотом проти годинникової стрілки.
Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти таблиці.
Таблицю з великою кількістю рядків допускається переносити на інший аркуш (сторінку). При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця», її номер і найменування вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, а над іншими частинами також зліва пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують номер таблиці.
Таблицю з великою кількістю граф допускається ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки і графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюється головка, у другому випадку - боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.
Якщо повторюваний в різних рядках графи таблиці текст складається з одного слова, то його після першого написання допускається замінювати лапками; якщо з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не приводять, то в ній ставлять прочерк.
ФОРМУЛИ І РІВНЯННЯ
Формула - це комбінація математичних або інших знаків, що виражають будь-яке співвідношення між вхідними в неї величинами.
Формули зазвичай розташовують або окремими рядками посередині листа, або всередині текстових рядків в підбір. В підбір рекомендується поміщати формули короткі, прості, що не мають самостійного значення і не пронумеровані. Найбільш важливі, а також довгі і громіздкі формули розташовують на окремих рядках. Рівняння і формули слід виділяти з тексту в окремий рядок. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Нумерувати слід тільки ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки. наприклад,
Місце номера, який не вміщується в рядку формули, мають у своєму розпорядженні в наступному рядку нижче формули. Нумерація декількох формул, що становлять єдину групу і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), робиться одним номером.
Наскрізна нумерація формул застосовується, якщо пронумерованих формул не надто багато і в одних розділах міститься мало посилань на формули з інших розділів.
Слід знати і правила пунктуації в тексті з формулами. Загальне правило тут таке: формула входить у пропозиції як рівноправний його елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
де S - шлях, м; t - час, с.
При комп'ютерному наборі математичні латинські символи в формулах набирають курсивом, а грецькі і готичні - прямим шрифтом. Скорочені позначення фізичних величин і одиниць виміру (м, кВт, Ф / м, W / m) - прямим шрифтом без крапок. Числа і дробу в формулах завжди повинні бути набрані прямим шрифтом. Також прямим шрифтом набирають і латинські позначення окремих понять (sin, tg; max, min, const, log, det, exp і т. Д.).
Перенесення в формулах допускається робити в першу чергу на знаках співвідношень (=, <,> і ін.), в другу чергу - на знаках додавання і віднімання (+, -), в останню - на знаку множення у вигляді косого хреста ( '). Перенесення на знаку ділення не допускається.
Математичний знак, на якому розривається формула при перенесенні, обов'язково повинен бути повторений на початку другого рядка. При перенесенні формул не можна відокремлювати індекси і показники ступеня від символів, до яких вони належать. Не можна також відокремлювати вираження, що містяться під знаком інтеграла, логарифма, суми, твори, від самих знаків.
Матеріал, що доповнює дисертацію, допускається поміщати в додатках. Додаток оформляють як продовження даного документа на наступних його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа.
У тексті дисертації на всі програми повинні бути дані посилання. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті дисертації.
Кожна програма слід починати з нової сторінки із зазначенням нагорі посередині сторінки слова «Додаток», його позначення.
Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з великої літери окремим рядком.
Додатки позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком літер Е, 3, Й, О, Ч, видання, И, Ь. Після слова «Додаток» слідує буква, що позначає його послідовність.
Допускається позначати додатки літерами латинського алфавіту, за винятком букв I і О.
У разі повного використання літер російського і латинського алфавітів допускається позначати додатки арабськими цифрами.
Якщо в звіті один додаток, воно позначається «Додаток А».
Текст кожного додатка, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставиться позначення цього додатка.
Додатки повинні мати спільну з дисертацією наскрізну нумерацію сторінок.