1. Загальне поняття про характер.
У буквальному перекладі з грецького характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, які проявляються у особистості в типових умовах і виражаються у властивих їй способах діяльності в подібних умовах. Характер - це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поведінці, в його вчинках. Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Темперамент на форму прояву характеру, своєрідно забарвлює ті чи інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається кипучої діяльності, у флегматика - у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, флегматик - методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву. З характером нерозривно зв'язані і здатності. Високий рівень здібностей зв'язаний з такими рисами характеру, як колективізм - почуття нерозривного зв'язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра в свої сили і можливості, з'єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв'язаний з умінням наполегливо переборювати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу. Зв'язок характеру і здібностей виражається й у тому, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається в тій же діяльності дитини, в якої формуються і його здібності. Наприклад, в процесі праці як одного з основних видів діяльності розвивається, з одного боку, здатність до праці, а з іншого боку - працьовитість як риса характеру.
2. Риси характеру
3. Вольові риси характеру.
шляхи виховання характеру Необхідною умовою виховання характеру є формування світогляду, переконань, і ідеалів. Світоглядом визначається спрямованість людини, його життєві цілі, устремління, зі світогляду випливають моральні установки, якими люди керуються у своїх вчинках. Завдання формування світогляду, переконань повинна вирішуватися в єдності з вихованням певних форм поведінки, в яких могла б втілитися система відносин людини до дійсності. Тому для виховання суспільно цінних рис характеру необхідна така організація ігрової, навчальної, трудової діяльності дитини, при якій він би міг накопичити досвід правильної поведінки. У процесі формування характеру треба закріплювати не тільки певну форму поведінки, але і відповідний мотив цього поведінки, але і відповідний мотив цього поведінки, ставити дітей в такі умови, щоб їх практична діяльність відповідала їх ідейному вихованню, щоб вони застосовували на практиці засвоювані принципи поведінки. Якщо умови, в яких жив і діяв дитина, не вимагали від нього, наприклад, прояви витримки або ініціативності, то відповідні риси характеру в нього і не виробляться, які б високі моральні ідеї ні прищеплювалися йому словесно. Не можна виховати мужньої людини, якщо не поставити його в такі умови, коли б він міг і повинен був проявити мужність. Виховання, що усуває всі труднощі на життєвому шляху дитини, ніколи не може створити сильного характеру. Найважливішим засобом виховання характеру є праця. У серйозному і суспільно значущу працю, пов'язаному з подоланням труднощів, виховуються кращі риси характеру - цілеспрямованість, колективізм, наполегливість. Найважливіша умова правильної організації виховних заходів - тісний узгодженість навчально-виховної роботи школи з відповідними впливами родини. На виховання характеру впливають література і мистецтво. Образи літературних героїв і їхнє поводження часто служать для школяра своєрідним зразком, з яким він порівнює свою поведінку. На виховання характеру впливає і особистий приклад вихователя, будь то народите чи чи педагоги. Те що роблять вихователі, часто набагато більше впливає на життя дитини, ніж те, що вони йому кажуть. Як учитель відноситься до роботи, як він слід громадським нормам поведінки, чи володіє собою і своїми почуттями, який стиль його роботи - все це має величезне значення для виховання характеру дітей. Важливу роль у формуванні характеру грає живе слово вчителя, вихователя, з яким він звертається до дитини. Значне місце займають, зокрема, етичні, чи моральні, бесіди. Їх мета - формувати у дітей правильні моральні уявлення та поняття. Для більш старших школярів один з шляхів формування характеру - самовиховання. Однак і у молодших школярів вчитель повинен виховувати прагнення викоренити в себе ті чи інші недоліки, небажані звички, виробити корисні звички. Особливо важлива необхідність індивідуального підходу у вихованні характеру. Індивідуальний підхід вимагає вибору і здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра і стану, в якому він в даний час знаходиться. Абсолютно необхідно брати до уваги мотиви вчинків, так як відмінності в мотивах визначають і відмінності в виховних заходах, які повинні бути здійснені учителем у відповідь на той чи інший вчинок учня. Індивідуальний підхід вимагає опори на те позитивне, що вже є у кожної дитини в області його інтересів, відносин до людей, до окремих видів діяльності і т. Д. Всіляко розвиваючи вже наявні цінні риси, заохочуючи позитивні вчинки, педагог легше може домогтися подолання негативних рис характеру у дітей. Для того щоб виховувати характер школяра з урахуванням його індивідуальних особливостей, слід добре знати їх, т. Е. Всебічно і глибоко вивчити індивідуальність учня. Вивчення дитини - порівняно тривалий процес. Тільки добре знання учня дозволить намітити індивідуальні заходи щодо його подальшого виховання або перевиховання і призведе до бажаних результатів. Вперше зустрічаючись з учнями на самому початку першого року навчання, учитель повинен уважно спостерігати їх, поговорити з батьками про умови і деякі особливості розвитку дитини, про прояви його характеру. На підставі спостережень і бесід необхідно скласти певну програму формування характеру дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей.
4. Визначення самовиховання
Інформація про роботу Виховання і самовиховання характеру