ЧАСОМ висловлена кимось думка овла¬девает усіма, здається тієї потаємної істі¬ной, володіння якої обіцяє вихід з на¬метівшегося тупика. Так вийшло, на мій погляд, і з ідеєю гуманітарної освіти, коли криза тра¬діціонной радянської школи позначився з усією визначеністю. Всі разом заговорили про гімназіях, ліцеях, коледжах. На щастя, лихоманки ідей мають властивість згасати так само швидко, як і виникати. Ка¬жется, ажіотаж навколо гуманітарної освіти не¬много вщух (кого тепер здивуєш цією темою!). Можна в спокійній обстановці розібратися в суще¬стве питання. Тим більше що недавно увійшло в наш лексикон вираз "гуманітарна допомога" укупі з трудноразлічимимі паронимами гуманний і гумані¬тарний створюють додаткову плутанину в думках.
До проблеми гуманитарности підвела мене чисто практична, професійна завдання. Деякий час тому у мене в класі вчилася одна дівчинка. Прі не блискучих, але дуже хороших здібностях вона мала (скажімо так) проблеми з навчанням. Хоча по всім педагогічним розрахунками виходило, що такого бути не може. Колеги сходилися в думках: виною всьому характер. Роздуми над цим характером і привели до несподіваного висновку: при математіче¬ском менталітеті дівчинка володіє. гуманітарної на¬турой.
Формула була виголошена, але пройшло близько десяти років, перш ніж я відчув себе готовим написати цю статтю. Можна сказати, що до пори саме життя не давала достатнього матеріалу для кінцевих виво¬дов. Необхідно було простежити розвиток доль да¬леко за межами шкільної лави.
Отже, в результаті десятилітніх спостережень я прі¬шел до висновку, що серед усього розмаїття лю¬дей можна виділити особливий тип особистості - гумані¬тарний. Навіть просте знання цього факту, що не осмис¬ленное в якихось прийнятних термінах, допомогло мені в роботі, в спілкуванні з учнями.
Словом, можна говорити тепер про структуру лічно¬сті цього людського типу. У цій структурі я расс¬матріваю три складових елементи: гуманітарний спо¬соб. мищленія, гуманітарну натуру, гуманітарний образ життя (стиль поведінки).
ГУМАНІТАРНА НАТУРА
Психологи стверджують, що стан неопределен¬ності негативно впливає на психіку, швидко зношує нервову систему. Смію стверджувати, що це спостереження не універсально. Навпаки, гумані¬таріі - це люди, які в багатьох життєво важ¬них ситуаціях віддають перевагу саме стан невизначеності. Особливості гуманітарної натури багато в чому випливають із специфіки гуманітарного миш¬ленія. Розглянемо ці особливості, поставивши їх, якщо можна так сказати, по шкалі "обов'язковості прісут¬ствія".
Любов до невизначеності і розуміння приблизними. Ця особливість натури випливає з типу мислення, про який вже було сказано. Може бути, пояснення вимагає розуміння приблизними. Це означає вміння чуйно вловити той момент, коли прагнення до точності і визначеності починає відводити в бік від вирішення завдання, від пізнання.
Свавілля. Інакше кажучи, зовнішній імпульс, внеш¬нее спонукання до діяльності мають незмірно менше значення для гуманітарія, ніж спонукання внутрішнє. "Треба" в боротьбі з "хочеться" завжди проі¬гривает в душі такої людини. Коли Пушкін писав в сонеті «Поетові»:
Ти цар. Живи один. дорогою вільної
Або, куди тягне тебе вільний розум,
Удосконалюючи плоди улюблених дум.
Не вимагаючи нагород за подвиг благородний. -
то він звертався, зрозуміло, до поета, до артистичному типу особистості. Однак важливо мати на увазі, що гума¬нітарний тип особистості дуже близький до артистичному.
Сильно виражене жіноче начало. Треба сказати, що чоловіче і жіноче начала присутні в тій чи іншій пропорції в будь-якої особистості. Жіноче начало ми зазвичай пов'язуємо з ніжним, теплим, емоціональ¬ним, інтуїтивним. Чоловіче - з грубим, рассудоч¬ним, раціональним. Говорячи про переважання жіночого начала в особистості, я не маю на увазі жінкоподібних чоловіків. Вони так само неприємні, як і чоловікоподібні жінки.
Хорошу ілюстрацію до цього спостереження нахо¬дім в повісті Гоголя "Тарас Бульба", де Остап обла¬дает сильно вираженим чоловічим началом, а Андрій - жіночим. І в той же час обидва - чудові бійці. Правда, кожен по-своєму.
До речі буде помітити, що виражене жіноче на¬чало - одна їх причин, чому хлопчики неохоче йдуть в гуманітарні класи: відбір відбувається в той період життя підлітка, коли для нього важливо под¬черкнуть свої мужні риси і замаскувати жіночність.
Лінь як прояв любові до dolce far niente, тобто до того особливому станом душі, коли в людині здійснюється величезна духовна робота. Здається, Гете належать слова, що є люди, до яких культура приходить уві сні. Щось подібне відбувається і з гуманітарної особистістю. Людина, здавалося б, ле¬жіт і споглядає стелю, а в цей час в його свідомості проносяться світи.
Поза всяким сумнівом, що стан dolce far niente необхідно гуманітарної особистості принаймні не менше, ніж корпіння над книгами. В цей мо¬мент відбувається осмислення відомостей і впечатле¬ній, придбання ними специфічно гуманітарної форми.
Різкі, розмашисті коливання емоційних со¬стояній безпосередньо пов'язані з вираженим жен¬скім початком. Її, цю рису, особливо важливо учіти¬вать при роботі класним керівником в гуманітар¬них спецкласах.
Гострий, пекучий інтерес до іншого, до того, хто «не-я", проявляється в прагненні до спілкування, до неформаль¬ному контакту, до постійного обміну думками при надмірній відвертості.
Такі найважливіші, на мій погляд, риси гуманітар¬ной натури. Чи треба говорити про те, що у конкретних людей ці риси перемішані в найрізноманітніших співвідношеннях? Всі вони в тій чи іншій мірі впливають на стиль поведінки гуманітарія.
ГУМАНІТАРНА ШКОЛА
Яким же має бути середній навчальний заклад для гуманітаріїв? Яка його специфіка? Зрозуміло, я можу запропонувати тільки основні принципи, не вдаючись у скільки-небудь докладну деталізацію.
Головне, щоб гуманітарії відчували себе там психологічно досить комфортно. Де вчителі-предметники та педагоги з розумінням ставилися б до особливостей гуманітарної натури, терпляче - до гуманітарного стилю поведінки. Дуже важливо, щоб педагоги в такій школі не просто виявляли чуйність, але і вміли б допомогти учням зрозуміти себе, у чомусь примиритися з собою. А якщо треба - підказували, як активним самовихованням усунути ті недоліки гуманітарної натури, які ускладнюють пріспо¬собленіе людини до вимог цивілізованого суспільства.
Може бути, з мого міркування видно, чому я ставлю питання саме про виховання особистості в гумані¬тарной школі. Виховання гуманітарія - це процес розвитку кращих сторін його особистості, про які йшлося вище. З іншого боку, гуманітарій як ніхто інший потребує вихованні у нього діловитості, обов'язковості, трудової, в тому числі виконавської, дисципліни, точності, коректності в діловій сфері.
Таким чином, гуманітарна освіта - найменше підготовка, скажімо, майбутніх філологів, кото¬рих насправді суспільству потрібно не так вже й багато. Гуманітарний людина - це людина високої куль¬тури, з правильною системою ціннісних представле¬ній. З добре розвиненим естетичним смаком. Він в ладах зі своєю мовою, володіє і чужими. У високій сте¬пені контактний, звернений до інших людей, розуміє їх. Так що не тільки професії, що вимагають вищої освіти, а й вся сфера послуг - поле профессіо¬нальной діяльності гуманітаріїв.
Не слід побоюватися і того, що гуманітарне обра¬зованіе - переважно жіноче. Отримавши хо¬рошую гуманітарну підготовку дівчина, ставши матір'ю, зможе краще зрозуміти свою дитину, більше подарувати йому сердечного тепла, та й звичайних знань (елементарне знайомство з іноземними мовами, початки естетичного виховання, любов до слова).