Відвідування Святослава. З «Повісті временних літ»
В літо 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, почав він воїв збирати багатьох і хоробрих; ходячи легко, як барс, вів він багато війни. У походах не возив за собою обозів, ні котлів, які не варив м'яса, але, тонко нарізавши конину чи, або звірину, або го-вядіну, смажив її на вугіллі і їв. Чи не мав він [похідного] шатра, але [спав] постеливши подклад і [поклавши] сідло в головах. Ось такими були і інші його виття. [Перед початком походу] він посилав по-слів до країн, кажучи: «Хочу йти на вас». І пішов на Оку-рі-ку і на Волгу і, зустрівши в'ятичів, сказав в'ятичів: «Кому ви данину даєте?» Вони ж сказали: «Хазарам по шлягу і від рала даємо».
В літо 965. Пішов Святослав на хазар. Почувши про це, ха-зари вийшли [йому] назустріч з князем своїм Каганом і зійшлися битися. І в битві здолав Святослав хозар і взяв місто їх Білу Вежу; [Після цього він] Ясов переміг і касогів.
В літо 966. в'ятичів переміг Святослав і данина на них подат-жив.
В літо 967. Пішов Святослав на Дунай і на болгар, і билися ті і інші, і здолав Святослав болгар, і взяв 80 міст по Ду-наю, і сів княжити там в Переяславці, данина стягуючи з греків.
В літо 971. І зібрали греки проти Святослава 100 тисяч [воїнів] і не дали данини. І пішов Святослав на греків, а ті ви-йшли проти Русі. Побачивши це, Русь, то боїться великого множест-ва воїнів. І сказав Святослав: «Уже нам нікуди дітися, волею чи неволею повинні ми стати проти, та не посоромимо землю Рус-ську, але ляжемо кістьми тут, мертві адже ганьби не знають, якщо ж побіжимо, то приймемо ганьба і не спасемося; але станемо креп-ко, я ж піду попереду вас, і якщо загину, то самі помисліть про себе ». І сказали вої: «Де твоя голова ляже, тут і ми свої голови складемо». І побудувала полки Русь, і була велика битва, і здолав Святослав, і побігли греки. Уклавши мир з грека-ми, Святослав пішов у човнах до порогів, і сказав йому воєвода батьківський Свенельд: «Піди, княже, на конях стороною, адже сто-ят печеніги в порогах». І не послухав його [Святослав], пішов в човнах. Почувши це, печеніги заступили шлях через пороги, і прийшов Святослав до порогів, і не можна було пройти пороги, і ос-тался він зимувати в Білобережжя, і не було у них їжі, і був великий голод, так що голова кінська коштувала півгривні. І зи-Мова Святослав тут.
Перша усобица на Русі. Після загибелі Святослава влада в Києві взяв його старший син Ярополк. Але незабаром з'явилися гроз-ні ознаки розпаду держави. І знову противниками Києва виступили древляни. Вони згуртувалися навколо 13-річного Олега, брата Ярополка.
Тривожно було і в самому Києві. Ярополк, який виховувався Ольгою, все більше схилявся до християнства. Його дружиною стала грецька черниця, взята в полон Святославом в Візантії і відіслана до Києва. Все це викликало раздраже-ня язичників Києва. Але в боротьбі проти древлян все кияни були єдині. Яро-полк рушив військо в древлянскую землю, і древляни в черговий раз зазнавши-ли поразки. Загинув і сам Олег.
Отримавши звістку про загибель брата, третій син Святослава Володимир біг з Нов-міста «за море» до варягів. Ярополк послав у це місто свого намісника. Русь знову була об'єднана, але, як виявилося, лише на час.
Володимир був сином Святослава від рабині його матері Ольги на ім'я Малуша. Тому він був серед княжих синів на другорядному становищі. У Новгороді, серед язичницького окру-вання, Володимир сформувався не тільки як переконаний язичіє-ник, а й як ворог тих людей, які постійно принижували його в Києві. Він володів сильним характером, великим розумом, неукротим-мій батьківською волею.
Два з гаком роки провів Володимир у чужих краях, а коли по-з'явився біля Новгорода, то вів за собою сильну варязьку дру-Жіну. Він швидко відновив свою владу в місті і приступив до підготовки походу на південь. Під його прапор знову, як і при Ользі, встали новгородські словени, кривичі, чудь. Ядром раті Владими-ра стали досвідчені воїни - варяги. Знову Новгород взяв на себе ініціативу об'єднання російських земель.
По дорозі Володимир опанував Полоцькому, де вбив княжив там варяга Рогволода і його синів, а дочка Рогнеду насильно взяв за дружину. Положення Ярополка в Києві ставало все паче не-міцним. Дружина вороже ставилася до великого князя, кото-рий був покровителем християнам. Назрівав змову. Володимир скористався цим і вступив в таємні переговори з людьми, близькими Ярополку. Зрадники умовили великого князя залишити місто під приводом, що серед киян зріє змова на користь Воло-димира. Ярополк втік з Києва, а потім за порадою тих же таємних доброзичливців Володимира з'явився до брата па переговори. Як тільки він зайшов у палату, як охоронці Володимира прокололи його мечами.
Початок правління Володимира. Таким чином, в 980 р Рус-ський північ знову переміг південь на чолі з Києвом. Володимир з це-го року став одноосібним правителем Русі. Свою перемогу він був багато в чому зобов'язаний язичникам. Тому, захопивши владу, він в пер-шу чергу віддав подяку язичницьким богам і тим самим ще більше зміцнив язичництво. Неподалік від великокнязівського палацу Володимир наказав поставити нові статуї язичницьких бо-гам на чолі з Перуном. За часів Володимира в жертву Перуну, впер-ші за довгі роки, були принесені живі люди і серед них - кілька християн. Здавалося, що язичництва на Русі тепер не бу-дет кінця.
Сам Володимир поводився як переконаний і жорстокий язичник. Він взяв собі в якості ще однієї дружини дружину свого брата, ко-торая чекала дитину. Літописець характеризував Володимира в пер-ші роки його правління як морально розпущеного людини, «женолюбца».
Але вже в цей час Володимир приступив до вирішення великих державних завдань. В першу чергу він відновив знову єдність Руської землі, тому що під час його міжусобної війни радимичі і в'ятичі відмовилися підкорятися Києву. Три роки знадобилося Володимиру, щоб знову включити їх до складу Русі. Продовжив новий великий князь і зміцнення системи управ-ління країною. Як і батько, він посилав своїх численних сино-вей від різних дружин в якості своїх намісників в колишні племен-ні князівства. Так, старшого Вишеслава, а після його смерті - Ярослава він направив до Новгорода, Бориса послав управляти в Ростов, а Гліба - в Муром. У древлянській землі став правити Святослав, а у Володимирі на Волині, на кордоні з Польщею і Угорщиною, - Всеволод. У далеке Тмутараканське князівство на Таманський півострів великий князь послав правити Мстислава. Цікаво, що Святополка, сина вбитого ним брата, він не дав в управління ніякої віддаленій землі. Володимир хоча і усиновив його, але не любив, боявся, що не довіряв йому і тримав під прісмот-ром недалеко від Києва.
Продовжував Володимир і активну зовнішню політику Свято-слава. Він знову почав похід проти Дунайської Болгарії, але зустрів сильний опір і уклав з болгарами світ. За часів Володимира позначилося новий напрям у зовнішній по-літики - західне: Русь вступила в боротьбу з новою слов'янською державою в Східній Європі - Польщею. Об'єктом раздо-ра стали прикордонні території в районі Закарпаття - так на-звана Червенські Русь з міста Червень, Перемишлем і ін. Володимир організував похід на південний захід і підпорядкував ці землі Русі.
Створення оборонної системи на півдні. В цей час Русь стала відчувати все сильніший натиск кочівників-печелегов. Численні орди печенігів контролювали всі північне по-бережемо Чорного моря. Вони перерізали дорогу по Дніпру, і лише при великій озброєну охорону купецькі каравани могли плисти по річці. Печеніги часто порушували мирні угоди, гра-били міста і села, продавали російських полонених на невільничих ринках Криму і Візантії.
Прагнучи захистити південні кордони Русі від постійних набе-гов, Володимир зробив будівництво фортець на левобере-жье Дніпра. Тут з'явилися чотири лінії оборони. Фортеці розташовувалися в 15 - 20 км один від одного і знаходилися, як пра-вило, при бродах, на березі річок, що впадають в Дніпро, щоб перешко-відати переправ печенежской кінноти. У глибині цих ліній князь побудував місто-фортеця Білгород, який став місцем збору всіх російських сил під час навали печенігів.
Для попередження про небезпеку Володимир ввів систему світового ОПОВ-щення. На високих пагорбах або спеціально насипаних курганах стояли сигналь-ні вежі. Як тільки вдалині над степом з'являвся дим, це означало, що кон-ні маси печенігів йдуть на Русь. У той же момент на вежі запалювалися сигнальні вогні, які видно було на великих відстанях. Такі сигнали б-б передавалися від однієї вежі до іншої, і незабаром в Києві вже знали про при-найближ небезпеки.
У південні міста-фортеці Володимир привернув богатирів, завзятість-цов, сміливих і досвідчених воїнів зі всієї Русі. Тут були вихідці з новгородських земель, з вятских лісів, представники кривичів, чуді і інших народів. Вся їх життя складалося з постійних січ зі степовиками, сміливих подвигів. Тут складався тип билинних богатирів, таких, як Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, про які на Русі складалися легенди, про них ство-валися пісні і билини. І самому Володимиру приділяється в цих ле-ГЕНД і билинах велику увагу як організатору російського війська, дбайливому і щедрому оберегатель дружини, як люд-ку, відданому своїм бойовим товаришам. Він часто радився зі своїми соратниками і дружиною про устрої країни, про її зако-нах, військових справах, давав дружинникам бенкети. А одного разу, почувши, що дружинники незадоволені своїми дерев'яними ложками, прик-зал викувати для них ложки зі срібла і заявив: «Сріблом і зо-лотом не знайду собі дружини, а з дружиною здобуду срібло і зо-лото, як дід мій і батько з дружиною дошукалися золота і срібла ».
Передумови хрещення Русі. Однією з найважливіших державних валют-ських реформ Володимира стало хрещення Русі в 988 р
До цього часу християнство вже широко проникло на Русь. Багато христи-ан було серед бояр, купців, міщан. Позначалися і традиції - адже Русь вже неодноразово приступала до хрещення. Християнкою була і баба Володимира - Ольга. Але ще сильно було на Русі язичництво.
І все-таки Володимир в другій половині 80-х рр. X ст. став здійснювати пер-ші дуже обережні напади до хрещення. Цього вимагала вся обстановка як у самій Русі, так і в решті Європи.
Володимир багатьом був зобов'язаний язичникам, і він віддячив їм, піднісши язи-кість на недосяжну висоту. Але він зовсім не хотів далі ділитися своєю владою з язи-чеський верхівкою, з волхвами.
Хрещення Русі пояснювалося цілим рядом історичних причин. По-перше, інтереси розвивалося держави вимагали отка через від багатобожжя з його племінними богами і введення монотеіс-ної релігії: єдина держава, один великий князь, один всемогутній Бог. По-друге, цього вимагали міжнародні умови. Майже весь європейський світ вже перейшов до християнства, і Русь більш не могла залишатися язичницької окраїною. По-третє, християнство з його новими моральними нормами вимагало гу-манного ставлення до людини, до жінки, матері і дітям; воно зміцнювало сім'ю - осередок суспільства. По-четверте, залучення до християнства могло допомогти в розвитку культури, писемності, ду-ховної життя країни. По-п'яте, поява на Русі нових гро-ських відносин, поглиблення нерівності людей, поява бо-гатих і бідних вимагало пояснення, вимагало нової ідеології. Язичництво з його думкою про рівність всіх людей перед силами природи не могло дати цього пояснення. Християнство ж з його ідеєю, що все йде від Бога - і багатство, і бідність, і щастя, і нещастя, давало людям деякий примирення з дійсно-стю. Головним в християнстві були життєві успіхи - багатий-ство, влада, видобуток на війні, а вдосконалення душі, свер-шення добра і досягнення тим самим вічного спасіння і блаженства в послеземной життя. Людина могла бути немічний і вбогий, АЛЕ якщо він вів праведний спосіб життя, то ставав духовно ви-ше будь-якого багатія, нажившего своє добро неправедним чином. Християнство могло відпустити гріхи, очистити душу, виправдати людино в його вчинках.