- це процес суспільного виробництва, який постійно і безперервно повторюється і відновлюється. Він охоплює всі сторони й елементи способу виробництва. Відтворення продуктивних сил і виробничих відносин називається суспільним відтворенням.
Для існування людства виробництво має постійно відновлюватись через свої стадії: виробництво, розподіл, обмін, споживання. Оскільки споживання безперервно, то і виробництво матеріальних благ повинно відбуватися неспреривно.
Відтворення можна розглядати на мікрорівні (на підприємствах - співвідношення між виготовленим продуктом і витратами, вартістю і собівартістю) і на макрорівні (пропорції між галузями, узагальненими показниками господарювання, виробництвом засобів виробництва і предметів споживання в усіх галузях).
1. Елемент відтворення - сукупний продукт - основа багатства суспільства;
2. Відтворення всіх факторів виробництва: робочої сили, предметів праці, засобів праці;
3. Відтворення виробничих відносин.
Типи відтворення можна виділити відповідно до таких основних критеріїв:
Відповідно до першого критерію розрізняють просте, звужене, розширене відтворення.
Просте відтворення - це повторення виробництва в колишніх, незмінних масштабах. Це означає, що суспільство весь знову вироблений продукт, в т.ч. і додатковий, витрачає на споживання, а саме виробництво поновлюється в тих же обсягах і в тій же кількості. Таке відтворення спостерігається в деяких країнах Азії, Латинської Америки і в більшості африканських країн.
Розширене відтворення - це повторення процесу виробництва в збільшеному масштабі, при цьому отриманий дохід йде не тільки в особисте споживання товаровиробника, а й на придбання додаткових виробничих ресурсів. Саме за рахунок їх використання подальша процедура поновлюється в збільшеному розмірі.
Розширене відтворення означає відновлення виробництва в кожному новому відтворювальному циклі на більш високому (щодо попереднього) рівні, що повинно приводити в результаті до вищого ступеня споживання людей і зростання добробуту суспільства в цілому.
Згідно з другим критерієм в економічній теорії розрізняють: екстенсивне, інтенсивне і змішане відтворення.
Екстенсивне відтворення - це процес розширення масштабів виробництва за рахунок залучення додаткових ресурсів на колишньої технологічній основі. Можна виділити кілька шляхів екстенсифікації: зростання чисельності робітників, збільшення робочого дня, зростання обсягу інвестицій і капіталовкладень, освоєння нових ділянок землі, зростання сировини, що видобувається і т.п. Чисто екстенсивний тип відтворення не має перспективи, тому що очевидно, що відтворення зіткнеться з обмеженістю ресурсів. Отже, даний вид розширеного відтворення є своєрідною економічною моделлю і класичного виду екстенсивного відтворення не існує.
Інтенсивне відтворення - це процес збільшення обсягу виробництва за рахунок якісного поліпшення технологій і техніки. Для даного типу відтворення характерні наступні шляхи його забезпечення: оновлення техніки, більш ефективне використання всіх ресурсів, економія матеріальних ресурсів, підвищення кваліфікації робітничих кадрів, зміцнення трудової дисципліни, а також інтенсифікація управління, розвитку науки, інфраструктури.
У чистому вигляді інтенсивне відтворення, як і екстенсивне, не існують. Вони взаємно переплітаються і доповнюють один одного, тим самим утворюючи третій вид відтворення, існуючий в реальному житті, - змішане відтворення.
Змішане відтворення - це процес збільшення масштабів виробництва за рахунок одночасного підвищення кількості економічних ресурсів і вдосконалення техніки і технології.
Сукупний попит і пред -
Сукупний попит - це модель, представлена у вигляді кривої, яка показує реальний обсяг національного виробництва, споживаний всередині країни при будь-якому рівні цін. За інших рівних умов, чим нижче рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати споживачі. І навпаки, чим вище рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони захочуть купити. Залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва є зворотною, або негативною. Крива сукупного попиту виглядає так само, як і крива попиту на окремий товар.
Характер кривої сукупного попиту визначається в основному трьома факторами:
1) ефектом процентної ставки (споживчі витрати і інвестиції);
2) ефектом багатства, або реальних касових залишків (ціна на товари і послуги впливає на «значимість» накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю);
3) ефектом імпортних закупівель (зменшення сукупного попиту на вітчизняні товари і послуги при підвищенні рівня цін).
До нецінових факторів сукупного попиту відносяться:
1. Зміна в споживчих витратах;
2. Зміни в інвестиційних витратах;
3. Зміни в державних витратах ;.
4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту.
Зміна нецінових чинників зміщує криву сукупного попиту вправо або вліво, як і при зміні попиту на окремий товар.
Сукупний попит (AD) - це сума планованих витрат на придбання кінцевої продукції; це реальний обсяг виробництва, який споживачі (включаючи фірми і уряд) готові купити при даному рівні цін. Основний фактор, що впливає на AD - загальний рівень цін. Їх взаємозв'язок відбивається кривою, яка показує зміну сумарного рівня всіх витрат в економіці в залежності від зміни рівня цін. Залежність між реальним обсягом виробництва і загальним рівнем цін є негативною або зворотного. Чому? Щоб відповісти на це питання необхідно виділити основні складові AD: споживчий попит C, інвестиційний попит I, попит з боку держави G і чистий експорт X, і проаналізувати вплив зміни цін на ці складові.
Сукупний попит AD = C + I + G + X
Сукупна пропозиція - це модель, представлена у вигляді кривої, яка показує рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін. Залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є прямий, або позитивною.
Крива сукупної пропозиції складається з трьох відрізків (рис.13.1):
1. Кейнсианский (горизонтальний) відрізок означає, що економіка відчуває спад виробництва; тут неможливо стимулювання виробництва за рахунок зростання цін.
2. Класичний (вертикальний) відрізок означає, що в економіці досягнута повна зайнятість і, відповідно, повний обсяг виробництва; зростання рівня цін не може забезпечити збільшення пропозиції товарів і послуг.
3. Проміжний (що відхиляється вгору) відрізок, розташований між вертикальним і горизонтальним відрізками означає, що перехід економіки до зростаючої відбувається за рахунок зростання цін.
Крім змін в реальному обсязі національного виробництва, є й інші фактори, що змінюють витрати на одиницю продукції. Коли один або декілька чинників змінюються, то відбуваються зміни і в витратах на одиницю продукції при даному рівні цін. Це означає, що крива сукупної пропозиції зміщується. Точніше кажучи, зменшення витрат на одиницю продукції зміщує криву пропозиції вправо. І навпаки, збільшення витрат на одиницю продукції зміщує криву сукупної пропозиції вліво. Коли витрати на одиницю продукції змінюються під впливом певних факторів, крім змін в обсязі національного виробництва, всі фірми, разом узяті, змінюють об'єм національного виробництва, який вони виробляють при даному рівні цін.
Нецінові фактори сукупної пропозиції:
1. Зміна цін на внутрішні і зовнішні ресурси.
2. Зміни в продуктивності.
3. Зміни правових норм:
а) податки з підприємств і субсидії,
б) державне регулювання.
Зміна нецінових чинників зміщує криву сукупної пропозиції вправо або вліво, як і при зміні пропозиції одного товару.