+4 datagir7888 (Тагір) / ВІДКРИТИЙ ЛИСТ Рамазанов Гаджимурадович Абдулатіпова
Дійсно, коли Ви прийшли у владу, я раділа, як наївний дитина, думаючи, що почнеться світанок нового дня для багатостраждальних дагестанців. А тепер бачу - світанок настав для деяких тупих лехов і лизоблюдів. Один Аллах знає, як мені сьогодні соромно перед Новомосковсктелямі за свої слова. Я бачу, майже кожен день по дагестанському телебаченню говорять про відкриття дитячих садків, шкіл, теплиць і т.д. Дагестанці-то добре розуміють, що всі ці перетворення відбуваються за програмою «Розвиток Північно-Кавказьких республік» і те, що сьогодні менше стало терору, вибухів і т.д. теж заслуга Москви. В.В. Путін мудрий керівник і він прекрасно розуміє, перш ніж побудувати щось, треба спершу очистити місце для фундаменту.
А Вам, Рамазан Гаджимурадович, кому ПрезідентомУкаіни довірено керувати всіма цими перетвореннями, не вистачає человеколюбивого підходу до проблем простого дагестанського народу, великодушності, співчуття, розуміння і справедливості. Навіть не намагаєтеся зрозуміти проблеми простого народу, до якого Ви ставитеся зарозуміло, обзиваючи їх по-різному.
Ви професор філософії, тому Ви повинні були знати слова Вільсона: «Абсолютно мудрий ставить себе позаду інших, завдяки чому він виявляється попереду».
Я з дитинства патріотка не тільки Дагестану, але іУкаіни. Тому звикла завжди висловлювати свої щирі переконання. Це все, на що я здатна запропонувати своїм Новомосковсктелям. Справедливість у всьому - сенс мого життя.
І друге. Як поет-письменник, віддала більше 50 років творчості, 20 років, ризикуючи своїм життям, яка виступала проти зла і несправедливості, не можу не сказати і про дагестанської літературі.
Одного разу Юсуп Хаппалаев сказав: «Про що і що може написати поет, коли в голові його постійно миготять думки, чим би завтра прогодувати своїх дітей?» Саме з такими думками в голові в найтяжких умовах жили багато дагестанські письменники, завдяки ненаситним літературним хапугам.
З усіх національних письменників, які можуть ще щось писати, напевно, залишилося десь 10 чоловік. І ці залишилися поети-письменники і сьогодні поставлені в бідує положення. Навіть за свій рахунок видані книги вони не можуть реалізувати. Щороку керівництво республіки веде «порожні» Хабари «про збереження рідних мов», а викладачі районів і сіл постійно скаржаться, що не вистачає книг на рідних мовах. Тут виникає питання, для чого потрібен з енною кількістю керівників та всякими придуманими працівниками Союз письменників, якщо він не здатний вирішити такі елементарні питання?
А що стосується «нового» Дагестану, який нам так необхідний, Ви дійсно його вже створили, повністю змінивши обличчя Дагестану.
Сьогодні куди не дивися, на всіх керівних посадах сидять Шарикова з кінофільму «Собаче серце».
І на закінчення скажу, половина нещасть в нашому житті відбувається через брак мужності, що дозволяє говорити і вислуховувати правду.