Вибори в СРСР - це «всенародне свято, торжество радянського народу», в ході якого «в обстановці могутнього патріотичного піднесення» мільйони радянських людей своїм одностайним голо-ження за кандидатів блоку комуністів і безпартійних «під-тверждаем перемогу соціалізму».
Т очкой відліку діяла в СРСР виборчої системи став 1936 рік - час прийняття сталінської Кон-статиці.
Як створювалася історія
На виборах завжди балотувався тільки блок комуністів і безпартійний-них, він же незмінно і перемагав, при-ніж з результатом, близьким до 99 процен-там. Тобто теоретично існування не згодних в країні тоді допускалося. Втім, в середньоазіатських республі-ках колишнього СРСР цей показник міг бути істотно вище - там інакомис-лиє було менш розвинене.
Всенародний день волевиявлення
За радянських часів виборчі дільниці відкривалися о шостій ранку. Але, навіть не дивлячись на настільки ранній час, біля них вже юрмилися свідомі громадяни.
Секрет такої свідомості простий. Справа в тому, що в день виборів на виборчі-рательних ділянках працювали буфети, в яких продавався всякий колбасно- цукерковий дефіцит. Віддавши свій голос за кандидата, будь-який радянський громадянин в якості подяки міг приоб-Рест той чи інший делікатес і випити 100 грамів на розлив, але без перебив-ра - за цим суворо стежила міліція. Люди йшли на виборчі дільниці, де їм вручали виборчі бюллете-ні, в яких була всього одна прізвище. Ніяких зборів підписів для регістра-ції кандидатів, ніякої передвиборної агітації. Все було чинно і акуратно. У якийсь момент до населення доводь-лось, що такого-то числа відбудуться вибо-ри. Одночасно повідомлялося, хто буде кандидатом від тієї чи іншої ділянки. Біографія цієї людини вивішування, віддрукована на крейдованому папері. Але часто «трудовий шлях» безальтернативних кандидатів ніхто не Новомосковскл. Бо все знали, що якщо чиясь біографія з'явилася під заголовком «Ваш кандидат», то саме ця людина буде обраний. Просто пото-му, що інших немає. Ніякої конкуренції.
До речі, закони- радянського часу зовсім не забороняли висування НЕ-скількох кандидатів на одне місце. Але то було в теорії, а на практиці будь-кому, хто спробував би висунутися «несанк-ціонірованно» (якби така єресь по-загально прийшла комусь в голову), просто не вдалося б цього зробити. Кандидатів висували трудові колективи, кото-які повністю контролювалися пар-тійно органами і за визначенням не могли прийняти незапланованих ре-шений. А якщо що - завжди напоготові були сформовані ними ж виборчі комісії, які просто не включи-ли б незапланованого кандидата в бюлетень.
Кандидатів в депутати «Блок кому-ність і безпартійних» висували рів-но стільки, скільки було депутатських місць, і всі вони в обов'язковому порядку вигравали вибори, стаючи «народ-ними депутатами» - так в ті часи на-нази вали всіх депутатів від районного до Верховної Ради СРСР.
Ладом на вибори наших людей тоді не водили, навіть в армії. Але, незважаючи на це, явка на вибори в ті часи була майже стовідсотковою.
Це не було ні пропагандистським трюком, ні приписками. Настільки високий результат пов'язаний з великою роботою, про-водимо перед виборами. По-перше, кандидати висувалися в трудових кол-колективів. І навіть Брежнєву, щоб стати кандидатом в депутати Верховної Со-вета СРСР, потрібно було їхати на збори якогось трудового колективу і виступати перед ним зі своєю програм-ної промовою. Потім вислуховувати накази депутату. І тільки після цього збори трудового колективу брало реше-ня про висунення Леоніда Ілліча кан-Дідат в депутати Верховної Ради.
По-друге, скрізь висіли великі пла-кати, що закликають громадян на вибори. По-третє, кожен виборець поштою отримував кілька разів повідомлення - де, коли, в який час він повинен був про-голосувати. По квартирах ходили аги-татори від виборчих дільниць. Але вони не агітували за будь-якого кан-Дідат, як зараз, а з'ясовували, скільки людей проживають в даній квартирі, звіряли зі своїми списками, чи мо-гут прибути для голосування на виборчі-рательний ділянку. Якщо були хворі, які не можуть прибути, відразу запіси-вали їх в список, куди потрібно направити переносну урну. Якщо хтось збирався кудись їхати, пояснювали, де і як отримати відкріпний талон. Голо-женням в цей день в СРСР проводилося повсюдно - в поїздах, в аеропортах, на пароплавах і т.д. Ось звідси і така ви-сокая явка виборців.
А в день виборів біля урн для голо-ження стояли піонери, які отда-вали честь кожному, хто опускав Бюлль-тіні. Кабінки зі шторками були, але туди заходили одиниці. Решта після по-одержанні бюлетеня в руки йшли і відразу кидали його в урну. Негласно вважалося, що якщо людина заходить в кабінку, то значить, щось тут не те: або проти го-лосует, або пише скаргу, або лає со-радянської влада.
Проголосувати можна було і за себе, і за дружину, і «за того хлопця», якщо він передав вам свій паспорт. Дане діяль-ня хоч і не було офіційно разреше-но, але ніяк не переслідувалося - як-то ці самі 99,99% потрібно було набирати.