Наташа, якщо під спінальної анестезією-ноги зігнуті в коленях.ви не відчуваєте хребет і все, що ніже.У мене було бажання опустити ноги.
І страшний і смішно і паніка. Екстрене кесарів, хоча в думках вже розуміла, що без КС необойдусь. Лежала я в палаті з переймами і чоловік поруч сидів, набігло купа лікарів підняли мене і повели кудись, це виявилася операційна, роздягли догола і пішли, я стою і одна думки треводіт мене, я ж нічого несказанно чоловікові, чому то захотілося зростання з ним і сказати, щоб берег малюка, а тут і він виглянув махнув мені і все повели мене. Коли лежала на операційному анестезіолог жартував зі мною я і відповідала йому, пам'ятаю схатка сильна, він говорить дитинко, щас все пройде. все я мама.
І страшний і смішно і паніка. Екстрене кесарів, хоча в думках вже розуміла, що без КС необойдусь. Лежала я в палаті з переймами і чоловік поруч сидів, набігло купа лікарів підняли мене і повели кудись, це виявилася операційна, роздягли догола і пішли, я стою і одна думки треводіт мене, я ж нічого несказанно чоловікові, чому то захотілося зростання з ним і сказати, щоб берег малюка, а тут і він виглянув махнув мені і все повели мене. Коли лежала на операційному анестезіолог жартував зі мною я і відповідала йому, пам'ятаю схатка сильна, він говорить дитинко, щас все пройде. все я мама.
а я була під загальною анестезією, тому нічого не пам'ятаю. Правда коли на стіл лягала була спокійна, ніч сутичок так виматала. Була 1 думка-скоріше б все закінчилося.
Я рада за тих хто вважає, що кесарів краще. Я після 3 місяці взагалі лежала й як не дивно не з вини лікарів. Сама така слабка виявилася. А взагалі не важливо як народилася дитина, головне народився :-)
а я була під загальною анестезією, тому нічого не пам'ятаю. Правда коли на стіл лягала була спокійна, ніч сутичок так виматала. Була 1 думка-скоріше б все закінчилося.
Я рада за тих хто вважає, що кесарів краще. Я після 3 місяці взагалі лежала й як не дивно не з вини лікарів. Сама така слабка виявилася. А взагалі не важливо як народилася дитина, головне народився :-)
На столі було не зручно лежати, голову потрібно було в якийсь поглиблення покласти, і попу опустити в поглиблення, а з моїм маленьким ростом це вийшло в розтяжку-неудобно.Ногі, руки превязалі.в операційної холодно, трясе, але напевно більше від страху, прийшов хірург розкричався, щоб вікно закрили, і мене накрилі.Всё невдоволено зробили, але правда його послушалі.Как наркоз вдихнула, відразу від'їхала, ні чого не відчувала.
На столі було не зручно лежати, голову потрібно було в якийсь поглиблення покласти, і попу опустити в поглиблення, а з моїм маленьким ростом це вийшло в розтяжку-неудобно.Ногі, руки превязалі.в операційної холодно, трясе, але напевно більше від страху, прийшов хірург розкричався, щоб вікно закрили, і мене накрилі.Всё невдоволено зробили, але правда його послушалі.Как наркоз вдихнула, відразу від'їхала, ні чого не відчувала.
може я і не права, але від ЕР я довше відходила, мені страшні сни снилися, шов там хворів, спина так боліла. Цього разу мені ніколи себе жаліти було, дівчатка мої плакали і я не дивлячись на страшний біль вставала і йшла до них, придумувала різні способи підйому з ліжка. А ось операційний стіл мене здивував-незручне страшне спорудження! Чому не можна обладнати пологовий будинок? Що не виділяють гроші? Адже найменша помилка може коштувати життя мами і дитини, а на такому незручному столі. Мій лікар на стільчик вставала, щоб другого вийняти зручно було!
може я і не права, але від ЕР я довше відходила, мені страшні сни снилися, шов там хворів, спина так боліла. Цього разу мені ніколи себе жаліти було, дівчатка мої плакали і я не дивлячись на страшний біль вставала і йшла до них, придумувала різні способи підйому з ліжка. А ось операційний стіл мене здивував-незручне страшне спорудження! Чому не можна обладнати пологовий будинок? Що не виділяють гроші? Адже найменша помилка може коштувати життя мами і дитини, а на такому незручному столі. Мій лікар на стільчик вставала, щоб другого вийняти зручно було!
мені скоро доведеться з цим зіткнутися вдруге. аж мороз по шкірі. доживши до 23років, я незнаю що це таке операція, хоча сама на практиці сто раз бачила операції, але тоді це здавалося мене ні коли не торкнеться. а тут КС! Страшно від невідомості, лежиш і дивишся, як хірурги чекають, готуються, розмовляють між собою, мені тоді ні хто навіть слова не сказав, а так хотілося підтримки, будь-який то.ещё я чомусь не вірила, що взагалі ні чтого не відчую. але виявилося не права. моє життя розділилася на до і після операції. другий раз хоч і знаєш чого чекати, але дуже страшно все одно.
мені скоро доведеться з цим зіткнутися вдруге. аж мороз по шкірі. доживши до 23років, я незнаю що це таке операція, хоча сама на практиці сто раз бачила операції, але тоді це здавалося мене ні коли не торкнеться. а тут КС! Страшно від невідомості, лежиш і дивишся, як хірурги чекають, готуються, розмовляють між собою, мені тоді ні хто навіть слова не сказав, а так хотілося підтримки, будь-який то.ещё я чомусь не вірила, що взагалі ні чтого не відчую. але виявилося не права. моє життя розділилася на до і після операції. другий раз хоч і знаєш чого чекати, але дуже страшно все одно.
Ірин (Коваль), так в МПЦ в родблоке на кшталт ремонт робили? Або оперблок не торкнулися?
Ну, чому в одному місті таке різне фінансування двох лікарень? Або справа не у фінансуванні.
Ірина, ви не знаєте, скільки в МПЦ операційних?
Ірин (Коваль), так в МПЦ в родблоке на кшталт ремонт робили? Або оперблок не торкнулися?
Ну, чому в одному місті таке різне фінансування двох лікарень? Або справа не у фінансуванні.
Ірина, ви не знаєте, скільки в МПЦ операційних?