Білява діва Вероніка Лейк стала легендою ще за життя, адже її обожнювали шанувальники і боготворили мільйони жінок. Але її історія зовсім не схожа на казку зі щасливим кінцем, скоріше - це була історія красивої, знаменитої і нескінченно нещасної жінки.
За короткий термін Вероніка Лейк перетворилася з старлетки в справжню зірку Голлівуду. Багато фільмів тих років з її участю, такі як «Мандри Саллівана» (1941), «Зброя для найму» (1942) і «Скляний ключ» (1942), стали касовими хітами. Королева Нуар, так називали Вероніку Лейк. Вона виглядала крихкою, беззахисною і, в той же час, дуже хибною. Як і належить в нуар, «де жінка спочатку падала в обійми, а потім холоднокровно підставляла чоловіка». Уже після перших ролей її стали називати «богинею Голлівуду» і «секс-символом». Вона ж лише загадково посміхалася у відповідь, зводячи з розуму всіх чоловіків (за нею доглядали такі магнати як Арістотель Онассіс і Хауард Хьюз) і викликаючи заздрість і обурення у жінок. Але під зовнішнім блиском Вероніки Лейк ховалися печаль, депресія і самотність. Незважаючи на велику популярність серед глядачів, колеги-актори не любили Вероніку, адже у неї був примхливий і абсолютно нестерпний характер. Так, наприклад, актор Едді Брекен, її партнер по фільму, говорив: «Вона всім була відома як« The Bitch, »і вона цілком заслуговувала цей титул». Її улюбленим партнером був Алан Ледд, вкрай популярний незважаючи на свій невеликий зріст в 162 см. Лейк була єдиною актрисою, якій поруч з ним не доводилося стояти в спеціально виритому поглибленні - її зростання було всього лише 151 см.
