Напередодні п'ятого сезону найпопулярнішого шоу каналу «Культура» його ведучий поговорив з оглядачем «Вечірньої Москви».
Перед прем'єрою п'ятого сезону «Поліглота» ведучий шоу Дмитро Петров зустрівся з оглядачем «Вечірньої Москви» і розповів про своє бажання викладати на ТБ китайський і про те, чому його не турбують докори в поганому вимові.
- Дмитро, чому для п'ятого сезону обраний саме німецький?
- Дуже просте пояснення - це останній з великих європейських мов, який ще не вчили в рамках нашої програми.
- Тоді логічно запитати, що буде далі, якщо великі мови закінчилися?
- Тут є дві можливості. По-перше, це розширення кількості мов. Існують мови, які володіють величезною кількістю носіїв - наприклад, португальська і китайський. Друга можливість - підвищення рівня. Тобто ми можемо почати вивчати просунутий англійська, італійська і французька. Але поки рішення про те, в якому напрямку «Поліглот» буде рухатися далі, не прийнято.
- Вам самому який з цих шляхів ближче?
- Розширення числа, звичайно. Але це в силу моєї персональної пристрасті до оволодіння великою кількістю мов. На телебаченні ж доводиться враховувати не тільки особисті переваги, але і побажання величезного числа людей, які будуть дивитися програму.
- З того, що ви говорите, можна зробити висновок, що шостий сезон «Поліглота» абсолютно точно буде знято.
- Гарантувати нічого не можна, але рейтинги не знижуються - причому незалежно від популярності тієї чи іншої мови, так що поки закривати програму не збираються.
- «Поліглот» став справжнім феноменом «Культури» - жоден проект цього телеканалу в останні роки не обговорювали з таким інтересом така велика кількість людей. Цей успіх планувався?
- Ні. Взагалі починалося все з чистої імпровізації. Сталося так, що на «Культурі» до моменту початку зйомок першого сезону «Поліглота» вже кілька років не було передачі про іноземні мови. А у мене вже давно існувала методика, яку я досить успішно застосовував. Але ніхто не очікував, що так багато людей - а рахунок йде на мільйони - будуть дивитися освітню програму в прайм-тайм, коли на інших каналах йде маса розважальних шоу.
- Особисто на вас раптово звалилася популярність як вплинула?
- Я намагаюся з вдячністю реагувати, коли хтось мене вітає в метро або на вулиці. Мені це приємно не як інтерес до моєї особи, а як до справи, якою я займаюся. Мені дуже приємно, що в нашій країні, де довго вважалося, що культура деградує зі страшною швидкістю, а інтерес до утворення знижується, раптом вдалося цей процес хоча б призупинити.
«У ВНЗ Я комплексувала через СВОГО НЕПРАВИЛЬНОГО АНГЛІЙСЬКОЇ ВИМОВИ»
- У «поліглот» ви викладаєте мови знаменитостям. Вони з легкістю підписуються на вивчення будь-якої мови?
- Погоджуються досить охоче. Тут свою лепту, думаю, вніс перший сезон. Ми тоді, нагадаю, вивчали англійську мову, з яким більш-менш все з нас в житті стикалися. Тому туди учасники йшли без остраху. Хоча в той час ні їм, ні нам не була відома реакція глядачів і то, як все буде виглядати в остаточному монтажі. А потім на нас вже працювала репутація. При цьому ми, звичайно, завжди намагалися кликати в «Поліглот» тих людей, у яких була хоча б якась мотивація. Тому що без особистого інтересу язик не вивчиш, завжди потрібна хоч якась реальна і відчутна мета. У кого-то це з учасників програми такою метою були подорожі, хтось планував творчі контакти, інші хотіли вивчати культуру країни.
- У мене якраз склалося трохи інше враження. У вас, скажімо, в сезоні італійської мови однієї з учениць була Валерія Гай Германіка, яка в якийсь момент зробила вам шоу з точки зору видовищності, але ближче до фіналу італійський їй, очевидно, страшно набрид.
- Треба віддавати собі звіт в деякій мірі умовності того, що ви бачите на екрані. Зйомки «Поліглота» набагато компактніше, ніж здається глядачеві. Часу дуже мало. Зрозуміло, в таких умовах не йдеться про виконання домашніх завдань. Але навіть якби не було цих стислих термінів, треба розуміти, що ми маємо справу з людьми, які викроюють кілька годин зі свого щільного графіка, щоб приїхати на зйомки. Ну а що стосується Валерії, та й взагалі якихось індивідуальних емоційних проявів учасників програми. Вони є у всіх, і всі ми якось з ними вживаємося.
- Щодо емоційних проявів - ви, наприклад, як раз справляєте враження незворушного людини.
- Чи не справляю враження, я такий і є. Я ж і до «Поліглота» викладав мови багато років в різних форматах різним людям - і індивідуально, і студентам в університеті. Вважаю, що емоційний фактор у вивченні мови - другий за важливістю після мотивації. Тобто створити спокійну доброзичливу атмосферу набагато важливіше, ніж просто змусити учнів освоїти якийсь обсяг інформації. Перш за все люди повинні перестати боятися вивчати мову, перестати відчувати себе ні до чого не здатними невдахами. А адже багато хто саме з цим відчуттям закінчують школу і вузи- відучившись 10-15 років, вони не можуть сказати іноземною мовою ні слова.
- А чи були у вашій телевізійній практиці зовсім вже важкі учні, до яких було неймовірно складно достукатися?
- Всі люди по-різному засвоюють інформацію. Є інтроверти, які, можливо, все зрозуміли, але їм психологічно складно підняти руку і щось сказати. А є екстраверти, які можуть зрозуміти менше, зате вони постійно на виду і через це здається, що знаннями вони оволоділи краще. Я всі ці особливості учасників «Поліглота» для себе помічаю і намагаюся знайти підхід до кожного. Так що безнадійних учнів у мене на програмі не було.
- У кадрі це не дуже помітно, але виходить, що в «Поліглот» ви ще й функцію педагога виконуєте?
- Зрозуміло. Вчитися адже ніколи не пізно, тому педагоги потрібні не тільки дітям. Взагалі в моїй методиці для мене важливі дві задачі - математична і психологічна. Математична - показати, що можна досить швидко осягнути матрицю мови. Психологічна - дати зрозуміти, що це зовсім не страшно.
- Вам нерідко нарікають на вимову - особливо в Інтернеті часті зауваження щодо французького сезону «Поліглота». Ви на ці зауваження увагу звертаєте?
- Я не вважаю це пріоритетом.
- Свого часу я навчався у вузі, в якому вимові приділялася колосальна увага. Перші кілька місяців вивчення ми освоювали так званий «королівський англійська». У багатьох в результаті утворився моторошний комплекс щодо вимови. Я тоді жив у гуртожитку. І до мене в кімнату підселили шотландця, який, звичайно ж, говорив з сильним шотландським акцентом. І як тільки я почув від нього першу фразу, тут же забув про всі свої комплексах. Тому що то вимова, яке нам вбивали в голову, з одного боку саме «правильне» для Великобританії, але з іншого боку, так говорять лише 1,5 відсотка носіїв англійської мови. І ще один момент. Моя мета - щоб люди висловлювалися і були понятими, а не грали в Штірліца. При необхідності кожен зможе скорегувати свою вимову на місці.
«РОСІЙСЬКИМ ВЧИТИ МОВИ ПРОСТІШЕ, ніж англійці»
- Скількома мовами ви в тій чи іншій мірі володієте в даний момент?
- Мені доведеться дати ухильну відповідь на ваше запитання - точної цифри я вам назвати не зможу. Існують мови, з якими мені доводиться професійно працювати як викладачеві і перекладачеві. Це основні мови романської і німецької груп: французька, іспанська, англійська ... Є мови, які мені цікаві з академічної точки зору. Найчастіше це мови однієї країни, що не поширені за її межами - наприклад, грецький. Інша група мов цікава мені як досліднику еволюції. Це можуть бути мертві мови на зразок санскриту. Крім того, всі ті мови, які я вивчав, не можуть утримуватися на одному рівні. Для роботи, поїздок і спілкування з людьми я користуюсь не такою великою кількістю мов. Інші я взагалі використовую раз в десять років. Але при необхідності я можу їх в досить короткі терміни «розморозити».
- Чи є мови, якими ви ще не володієте, але хочете опанувати?
- Китайський. Хочу зайнятися їм грунтовно.
- Так ви самі сказали, що у вас є ідея розпочати викладати китайську в «Поліглот» вже в найближчих сезонах.
- Правильно! Спочатку сам вивчу, а потім буду викладати іншим.
- Ну ось мені бачиться, що вивчення в рамках 16 випусків «Поліглота» мов, чия граматика складніше граматики мов романо-германської групи може перетворитися на профанацію. І китайський виглядає як один з найбільш ризикованих експериментів.
- У китайському найважча його частина - ієрогліфічне письмо. І якщо мені вдасться можливість викладати його в рамках «Поліглота», то я буду користуватися латиницею. Китайці ж самі адаптували латинський алфавіт для своєї мови. Самі не змогли або не захотіли перейти - це так. Але офіційна транслітерація ієрогліфів існує. Що стосується граматики китайської, то вона простіше, ніж у більшості європейських мов. Там не змінюється дієслово, немає ні дієвідмін, ні відмінків, ні часів. Я взагалі прихильник ідеї, що труднощі будь-якої мови - це здебільшого міф.
- А як же, наприклад, угорський?
- Ну да, мови угро-фінської групи, до якої відноситься і угорський, славляться великою кількістю відмінків. Але відмінки в цих та, наприклад, тюркських мовах виконують функцію прийменників, яких там немає. Тобто фактично відмінкові закінчення в них - це послелоги, які за досить логічним правилам приєднуються до основи слова. Тобто знову нічого страшного.
- По Інтернету проте вже пару років гуляє рейтинг мов, які складні для вивчення англомовними людьми. Там немає російського, зате є китайська, арабська, естонський і польський. А які мови, по-вашому, складніше даються тим, для кого рідною є російська?
«Вечірня Москва» - міська газета і портал міських новин. Ми завжди на зв'язку з нашими читачами. Ми раді вам і працюємо для вас.