Як йде справа з подальшим утворенням випускників вальдорфських шкіл?
Які дипломи отримують вони і на яке подальше освіту можуть розраховувати?
Одним з найбільш широко поширених забобонів щодо вальдорфської школи є уявлення, що ця школа не дає реальних знань, що забезпечують учневі можливість подальшого вступу до вищої школи або університету. Так, в дитині зберігається безпосередність, «дитячість», так він буде «вчитися без страху». Але що стосується рівня знань. Причиною такої думки, яке було широко поширене і на Заході років тридцять тому, є те, що вальдорфська школа не декларує підготовку до вузу як свою головну мету. На дітей не надається ніякого тиску. Їх не залишають на другий рік. Відміток немає. Все це створює загальну атмосферу, в якій дитині «добре». Як правило, діти люблять свою школу і з задоволенням вчаться. А якщо дитині добре, тоді в таких умовах неможливо здійснити многотрудною роботу з підготовки до університету, яку слід починати вже мало не з дитсадка. Такою є загальна думка, яке міцно володіє свідомістю багатьох педагогів і батьків.
Однак досвід вальдорфських шкіл показує - і в цьому знову-таки її актуальність для нашого часу, - що це не більше ніж наше упередження. Так, згідно зі статистичними даними, кількість абітурієнтів, які успішно склали держіспит на вступ до університету, в вальдорфських школах становило в процентному відношенні до загальної кількості випускників в 92, 93, 94 роках відповідно 48,5%, 49,1%, 47,5% . Для порівняння наведу дані по тим же років для випускників держшколи і гімназій: 24,0%, 23,7%, 23,4%. В цьому році, за показником іспитів в університет землі Баден-Вюртемберг, один вальдорфский клас Штуттгартский школи зайняв друге місце, а в Берліні - перше. Для того, щоб правильно оцінити значення цих даних, слід врахувати, що в вальдорфських школах відсутній селекція (відбір), що туди потрапляє підвищене число проблемних дітей, а також те, що цілеспрямованої підготовки до вузу дійсно не проводиться. Держіспит на вступ до університету - абитур - школярі здають добровільно, провчившись додатковий тринадцятий рік, як це передбачено шкільною системою Німеччини (Загальна освіта - 12 років, плюс один рік для абітура). Наведена вище статистика міцно тримається протягом більше десятка років і характерна і для 80-х років. На жаль, у мене немає даних по 60 і 70-х років, але в цілому, я вважаю, тенденція досить очевидна. У літературі також відзначається, що велика кількість вальдорфських учнів отримують подвійну кваліфікацію. Наприклад, здавши після закінчення школи іспит реальної школи, що дає право на здобуття вищої фахової освіти, або отримавши диплом за фахом - в деяких вальдорфських школах інтегрована підготовка за фахом, - учень здає потім ще і абитур. Число таких подвійних кваліфікацій досить велика і в вищенаведених даних не враховується. Цей факт приводить в подив багатьох педагогів традиційного типу: в школі начебто «нічому не вчать», а на виході результати досягаються вище середнього. Як пояснить це? Це може бути темою окремої великої статті. Тут скажу лише одне, що вальдорфська школа формує у дітей мотивацію вчитися. Діти вчаться з задоволенням. Як правило, пересичення школою не наступає (є, безумовно, і винятки). Для випускників вальдорфських шкіл Швеції взагалі не потрібно ніяких додаткових держіспитів. У Швеції репутація вальдорфських шкіл дуже висока, і для випускника школи достатнього диплома, виданого самою школою для вступу до університету.
У наших умовах вальдорфские школи існують менше десяти років, і старше ланка ще тільки формується. Однак в московській школі кілька учнів для проби сил здавали в цьому році іспити в інші престижні школи і надійшли всі. Двоє перейшли в ці школи. Решта залишилися в своїй. Нещодавно я розмовляв з мамою хлопчика, яка забрала свою дитину з московської школи і перевела в школу поряд з будинком. Вона дуже вдячна школі за все, що отримав там її син. Але ось що цікаво: згідно з її розповіді вчителя школи, в якій навчається її син, кажуть, що він - єдиний учень у класі, який хоче вчитися і вчиться із задоволенням.