Клінічний перебіг аденоми простати нерідко ускладнити-ється затримкою сечі, інфекцією сечостатевого тракту, гематурією, каменеутворенням. Ці ускладнення при аденомі простати зовсім змінюють картину бо-лезни.
Гостра повна затримка сечі є одним з глав-них симптомів її, тому що спостерігається при цьому стражданні дуже часто. Вона може розвинутися в будь-якій стадії його. Іноді саме раптова затримка сечі є першим симптомом захворювання.
Затримка сечі настає без видимих причин, частіше ж внаслідок охолодження, прийому алкогольних напоїв, при запорах і після тривалої «перетримки» сечі. Іноді їй передує поліурія.
Гостра затримка сечі зазвичай дуже болісна для хворих, супроводжується сильними болями і болез-застосовуватиме позивами до сечовипускання. Лише катетеризація сечового міхура припиняє це тяжкий стан. Після катетеризації сечі-випускання може повністю відновитися і, таким чином, затримка сечі з'явиться ускладненням без шкідливих наслідків. В інших випадках сечовипускання після однієї або декількох катетеризації восстанавли-ється, але у хворого з'являється залишкова сеча.
Нарешті, іноді гостра затримка сечі зберігається після катетеризації і стає, таким чином, постійної і хронічної.
В одних випадках хронічна повна затримка сечі слід за гострої, в інших - розвивається поступово внаслідок все воз-Растан кількості залишкової сечі, коли хворим все частіше при-ходиться вдаватися до катетера. Хворі з розширенням сечового міхура, що піддавалися катетеризації або лікувалися постійним катетером, як правило, вже не можуть мочитися самостійно і їх продовжують катетеризировать або оперують.
Хворі аденомою простати легко схильні до різних инфекци-онним ускладнень, починаючи зі звичайною пиурии і закінчуючи піелонеф-ритом. У них може розвинутися уретрит, головним чином після частих і недостатньо асептично проведених катетеризації і особливо при ле-чении постійним катетером.
Такий уретрит може бути джерелом ін-фекции самої простати і сечового міхура. Для ліквідації його прихо-диться видаляти постійний катетер або ж при зміні його промивати уретру по Жане дезінфікуючими розчинами і призначати антибіотики.
Цистит при аденомі простати є найбільш частим ускладненням. Він не спостерігається лише у небагатьох хворих аденомою, що піддаються катетеризації. Гіперемія, стаз сечі, травматизація при введенні катеті-рів - все це сприяє розвитку інфекції в сечовому міхурі. Бактеріальна флора при цих циститах найрізноманітніша. Майже постійно зустрічається кишкова паличка, іноді стафілокок та інші мікроорганізми.
Спочатку виникає лише бактериурия, але потім починається воспали-вальний процес і розвивається картина циститу. Зазвичай такий цистит має хронічний характер і проявляється невеликими прискорене і хворобливе сечовипускання.
Цистити у хворих аденомою простати дуже важко піддаються ліку-ня, поки існує затримка сечі, і тягнуться місяцями. У першій ста-дии аденоми простати цистит може ліквідуватися.
Запальні процеси можуть розвиватися безпосередньо в аденомі (аденома) і в самій простаті.
Мікроскопічно зрідка на поверхні розрізу аденоми простати спостерігаються дрібні гнійники, іноді зливаються між собою. Рідше в аденомах виявляються гнійники великих розмірів і рубцеві втягнення на місцях колишніх запальних вогнищ. Іноді інфекція проникає в аденому гематогенним шляхом.
Клінічно такі аденоміти проявляються відчуттями тяжкості в про-межності і особливо прискореним утрудненим сечовипусканнями з ним-ператівнимі позивами. Іноді спостерігаються гострі затримки сечі. Аденоми внаслідок запалення можуть швидко збільшитися, стають «соковитими». В їх секреті маса лейкоцитів і залізистих клітин. Іноді при аденомітах спостерігаються кров'янисті-сечові виділення з уретри.
До всього цього може приєднатися лихоманка. В інших же випадках запальний процес протікає латентно і тривалий час залишається непоміченим. Про можливість аденоміта слід пам'ятати, якщо у хворого з аденомою простати раптово виникає затримка сечі, сопровождающа-яся лихоманкою.
Запальні процеси можуть розвиватися і в тканинах самої предста-тельной залози, відтиснутих аденомою. Такі процеси локалізуються навколо аденоми (періаденоматозно). У більшості випадків це старі простатити, до яких приєдналася аденома. Іноді ж відбувається спалах гострого простатиту, що ускладнює хронічний перебіг процесу або ж виникає без попереднього хронічного простатиту.
Хронічний простатит у хворих з аденомою простати іноді супроводжується розвитком щільних вузлів, які легко змішати з раковими вогнищами. Такі вузли запального походження, зазвичай множинні і зникають при відповідному лікуванні. В інших слу-чаях простатит проявляється наполегливими, більш-менш рясними ви-поділами з уретри, які підтримуються наявністю аденоми і исче-зают лише після видалення її.
Гострий же простатит при наявності аденоми часто може протікати латентно, проявляючись лише поганим загальним відбутися у-яніем, що нагадує стан при пієлонефриті, і лише дослідження через пряму кишку дозволяє розпізнати його.
Орхозпідідіміти належать до числа частих обкладань аденоми простати. Вони розвиваються переважно після катетеризації і особливо при користуванні постійним катетером внаслідок возникаю-ного при цьому уретриту. Іноді вони спостерігаються після спалаху проста-тита. Зазвичай уражаються одночасно придаток і яєчко, рідше процес обмежується тільки придатком.
Орхозпідідіміти протікають гостро і нерідко у ослаблених хворих абсцедируют. У ряді випадків вони роз-вають в післяопераційний період у хворих, які перенесли простатектомію. З метою профілактики слід рекомендувати вазектомію, яка практично виключає можливість цього ускладнення.
Найбільш важким, а нерідко раковим ускладненням для хворих аденомою простати є пієлонефрит. Пієлонефрит у них може виникнути або гематогенним, або висхідним шляхом. При гема-тогенном пієлонефриті мікроби проникають в кров'яне русло внаслідок якого-небудь, іноді незначного пошкодження уретри, предстатель-ної залози або сечового міхура при катетеризації.
Потрапивши в нирки, мікроби викликають в них освіту міліарний абсцесів і інших звичайних для пієлонефриту змін.
При пієлонефриті висхідного походження інфекція проникає у верхні сечові шляхи безпосередньо з сечового міхура по роз-ренним внаслідок сечового стаза сечоводу. Зміни, що призводять до розтягування усть сечоводів і міхурово-сечоводо рефлюксу відкривають сечовий інфекції прямий доступ в верхні сечові шляхи.