Жив-проживав Кузенька один-однісінький в темному лісі; у нього був худий будиночок, та один півник, та п'ять курочок. До цього Кузенька внадилася ходити лисичка; пішов він раз на полювання, і тільки з дому, а лисичка як тут; прибігла, заколола одну курочку, засмажити і з'їла. Вернувся Кузенька, хвать - немає курочки! і думає: вірно, шуліка поцупив. На другий день пішов знову на полювання. Попадається йому назустріч лисичка і питає:
- Куди, Кузенька, йдеш?
- На полювання, лисичка!
- Ну, прощай! - і негайно ж побігла до нього в хату, заколола курочку, засмажити і з'їла. Прийшов додому Кузенька, кинувся курочки - нету! Пало йому в здогад: «Чи не лисичка чи їсть моїх курочок?»
Ось на третій день він міцно-міцно забив у себе в хаті вікна і двері, а сам пустився на промисел. Неоткуль взялася лисичка і питає:
- Куди йдеш, Кузенька?
- На полювання, лисичка!
Лисичка тут же і побігла до будинку Кузенька, а він повернув так слідом за нею. Прибігла лисичка, обійшла кругом хату, бачить: вікна і двері забиті міцно-міцно, як потрапити в хату? Взяла та й спустилася в трубу. Тут Кузенька і зловив лисичку.
- Ба, - каже, - ось який злодій до мене шанує. Постойка-ка, Сударушка, я тебе тепер живу з рук не випущу!
Лисичка стала просити Кузенька:
- Не вбивай мене! Я тебе зроблю Козьма Скоробогатов, тільки засмажити для мене одну курочку з маслечком пожирнее.
Кузенька погодився, а лісонька, наївшись такого жирного обіду, побігла на царські заповідні луки і стала на тих заповідних луках кататися.
Біжить вовк і каже:
- Ех ти, проклята лисиця! Де так жирно обтрескалась?
- Ах, любий волченёк-куме! Адже я була у царя на бенкеті. Невже тебе, куме не кликали? А нас там було всяких різних звірів, куниць, соболів, видимо-невидимо!
- Лисонька, що не сведёшь чи й мене до царя на обід?
Лисичка обіцяла і веліла зібрати сорок сороков сірих вовків і привести з собою. Вовк зігнав сорок сороков сірих вовків. Лиса повела їх до царя; як привела, зараз же увійшла в білокам'яні палати і вклонилася цареві Сорока сірих вовків від Козьми Скоробогатов. Цар вельми тому зрадів, наказав всіх вовків загнати в огорожу і замкнути міцно. А лисичка кинулася до Кузенька: прибігла, веліла засмажити ще одну курочку; пообідала ситно і пустилася на заповідні луки і стала кататися по траві.
Біжить ведмідь мимо, побачив лисоньку і каже:
- Ач адже ти, проклята хвостомеля, як обтрескалась!
- Я була у царя в гостях; нас там було всяких різних звірів, куниць, соболів, видимо-невидимо! Та й тепер ще залишилися - бенкетують вовки. Ти знаєш, любий куме, які вони об'едали! По цю пору все обідають.
- Лисонька, що не сведёшь чи й мене на царський обід?
Лисичка погодилася й наказала зібрати сорок сороков чорних ведмедів:
- Для одного тебе цар-де і турбуватися не захоче.
Мишка зібрав сорок сороков чорних ведмедів. Лиса повела їх до царя; привела і вклонилася йому Сорока чорних ведмедів від Козьми Скоробогатов. Цар того і радий, наказав загнати їх і замкнути міцно. А лисичка вирушила до Кузенька; прибігла і веліла засмажити останню курочку з півником. Кузенька не пошкодував, засмажив їй останню курочку з півником; лисичка з'їла на здоров'я і пустилася на заповідні луки і стала валятися по зеленій траві.
Біжить мимо соболь з куниці і питає:
- Ач ти, лукава лисиця, де так жирно наїлася?
- Ах ви, соболь і куниця! Я у царя в превеликим пошані. У нього нині бенкет і обід на всяких звірів; я щось пораделі, таки багато жирного поїла; а що звірів на обіді-то було, видимо-невидимо! Тільки вас там і бракувало. Ви самі знаєте вовків, як вони заздрісні, ніби зроду жирного НЕ їдали, про сю пору тріскають у царя! А про клишоногого Мишка і говорити нічого: він Потулов їсть, що трохи дихає!
Соболь і куниця стали лисицю просити:
- Кумушка, зводь ти нас до царя; ми хоч подивимося.
Лиса погодилася і веліла їм зігнати до себе сорок сороков соболів і куниць. зігнали; лисиця привела їх до палацу і вклонилася цареві Сорока соболів і куниць від Козьми Скоробогатов. Цар не може надивуватися багатства Козьми Скоробогатов, з радістю прийняв дар і наказав всіх звірів перебити і познімати з них шкури.
На другий день лисичка знову прибігла до царя і каже:
- Ваша величність! Козьма Скоробогатий наказав тобі низько кланятися і попросити пудовкі [1]; потрібно размерівать срібно гроші. Свої ж бо пудовкі все запростани [2] у нього золотом.
Цар без відмови дав лисиці пудовку. Вона прибігла до Кузенька і веліла міряти пудовкою пісок, щоб висвітлити у ній бочок! Як висвітлити, вона заткнула в заутори [3] скільки-то дрібних грошей і понесла назад до царя. Прийшла і стала сватати у нього прекрасну царівну за Кузьму Скоробогатов. Цар не відмовляє, велить Кузьмі зовсім виготовити і приїжджати. Поїхав Кузенька до царя, а лисичка забігла вперед і підрядила працівників підпиляти місток. Кузенька щойно в'їхала на місток - місток разом з ним і рухнув у воду. Лисичка стала кричати:
- Ой лишенько! Пропав Козьма Скоробогатий!
Цар почув і негайно послав людей перехопити Кузьму. Ось вони перехопили його, переодягли в ошатне вбрання і привели до царя.
Обвінчався він на царівну і живе у царя тиждень і дві.
- Ну, - каже цар, - підемо тепер, люб'язний зять, до тебе в гості.
Козьми робити нічого, треба збиратися. Запрягли коней і поїхали. А лисичка вирушила вперед. Бігла-бігла, дивиться: пастухи пасуть стадо овець; вона запитує їх:
- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?
- Стадо царя Змиулан.
Лисичка початку їх вчити:
- Повідайте всім, що це стадо Кузьми Скоробогатов, а не Змиулан-царя; а то їдуть цар Вогонь та цариця Маланьіца, коли не скажете їм, що це стадо Кузьми Скоробогатов, - вони всіх вас і з вівцями-то спалять і спалять.
Пастухи бачать, що справа неминучий, треба слухатися, і обіцяються всякому казати про Кузьму Скоробогатов, як лисиця вчила.
А лисичка пустилася вперед; бачить - пастухи стережуть свиней, і питає:
- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?
- Повідайте, що стадо це Козьми Скоробогатов, а то їдуть цар Вогонь і цариця Маланьіца; вони всіх вас спалять і спалять, коли станете поминати царя Змиулан.
Пастухи погодилися. Лисиця знову побігла вперед; добігає до коров'ячого стада царя Змиулан, потім до кінського стада і велить пастухам казати, що ці стада Козьми Скоробогатов, про царя ж Зміулане нічого не говорити. Добігає лисиця і до стада верблюжого.
- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасеться?
Лиса строго заборонила їм казати про царя Зміулане, а веліла говорити, що це стадо Кузьми Скоробогатов; а то цар Вогонь і цариця Маланьіца спалять і спалять все стадо!
Лисонька знову побігла вперед, вдається в царство царя Змиулан і прямо в білокам'яні палати.
- Що скажеш, лісонька?
- Ну, цар Змиулан, тепер-то треба скоро-нашвидку сховатися. Їде Коломия цар Вогонь і цариця Маланьіца, все палять і палять. Худобу свою та з пастухами припекли; спочатку овече, потім свиняче, а тут коров'яче і кінське. Я не стала зволікати, пустилася до тебе сказати і трохи від дим не задохлась!
Цар Змиулан зажурився-зажурився:
- Ах, лісонька, куди ж я подівся?
- Є в твоєму саду старий заповідний дуб, середина вся повигніла; біжи і поховали в дупло, поки вони мимо не проїдуть.
Цар Змиулан вмить зібрався і за сказаним, як по писаному, зробив так, як лисиця навчила.
А Козьма Скоробогатий їде собі так їде з дружиною і тестем. Доїжджають вони до стада овечого. Молода княгиня і питає:
- Пастушки, пастушки, чиє стадо пасеться?
- Козьми Скоробогатов, - відповідають пастухи. Цар того і радий:
- Ну, любий зять, багато ж у тебе овець.
Їдуть вони далі, доїжджають до стада свинячого.
- Пастушки, пастушки, - запитує молода княгиня, - чиє стадо пасеться?
- Ну, любий зять, багато ж у тебе свиней.
Їдуть вони все далі і далі; тут пасеться стадо коров'яче, там кінське, а там і верблюже. Запитають у пастухів:
- Чиє стадо пасеться? - вони знай собі відповідають одне: «Козьми Скоробогатов».
Ось приїхали до царського палацу; лісонька зустрічає і вводить їх в палати білокам'яні. Цар увійшов і задівілся: настільки добре було прибрано! Давай бенкетувати, пити-їсти й радіти, Живуть вони день, живуть і тиждень.
- Ну, Кузенька, - каже лісонька, - перестань гуляти, треба справу виправляти. Іди з тестем в зелений сад; в тому саду стоїть старий дуб, а в тому дубі сидить цар Змиулан - від вас сховався. Розстріляйте дерево на друзки!
Тоді Кузенька за сказаним, як по писаному, пішов разом з тестем в зелений сад, і стали вони в той дуб стріляти і вбили царя Змиулан до смерті. Козьма Скоробогатий запанував в тій державі, і став він з царівною жити та поживати, і тепер живуть - хліб жують. Лисоньку всякий день пригощали вони курочками, і вона до тих пір у них гостювала, докуда всіх курей не спаскудити [4].
[1] - Четвериков.
[2] - Зайняті, наповнені.
[3] - Утор - вирізка по внутрішній поверхні четверика, близько краю, в яку вставляється ребро дна.
[4] - винищили (переїла).