Українська Центральна Рада (УЦР). I і II універсал.
Українська Центральна Рада - орган державної влади в Україні в 1917-1918 рр.
Важливу роль в її створенні, зміцненні та визначенні основних напрямків діяльності відіграли три провідні українські партії:
- Українська соціал-демократичної робітнича партія (УСДРП);
- Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР);
- Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ).
Весь період існування УЦР можна розділити на два етапи:
Михайло Грушевський сформулював програму і платформу Української Центральної Ради, основною метою якої було домогтися від Тимчасового уряду визнання і проголошення національно-територіальної автономії України.
Повний склад ЦР до осені 1917 р налічував 822 представника політичних партій, громадських організацій, територіальних представництв, профспілок, селянських спілок. Четверта частина місць в ЦР належала російським, польським, єврейським та іншим партіям (соціал-демократам, есерів, Бунда). За ними стояли мільйони жителів України. Це давало УЦР всі законні підстави виступати в ролі загальнонаціонального представницького органу.
Керівництво УЦР стало створювати в повітах, містах, губерніях українські раді, підтримувало заходи щодо створення української преси, введення української мови в школах і становлення українських культурно-просвітницьких організацій ( «Просвіт»).
Навесні 1917 року в Україні склалися три центри влади:
- Тимчасовий уряд в Петрограді віддало наказ про перехід влади на місцях до рад об'єднаних громадських організацій (громадських рад), губернських земських установ, комісарів Тимчасового уряду;
- Рада робітничих і солдатських депутатів;
- Українська Центральна Рада - центр українського національно-демократичного руху.
IУкраінскій військовий з'їзд, що відбувся 5-8 травня 1917 року прийняв рішення домагатися світу без анексій і контрибуцій, підтримав домагання УЦР про автономію України. Його делегати (понад 700 осіб) виступили за українізацію армії, обрали Генеральний український військовий комітет з 18 осіб на чолі з С. Петлюрою.
4. Перший і другий Універсали УЦР.
Основні положення I Універсалу:
- вимога надати Україні автономію в рамках демократичної та федеративної Росії;
- обрання на основі загального прямого таємного голосування Українських Установчих зборів;
- УЦР проголошувала себе виразником всенародної волі і брала на себе в зв'язку з цим всю повноту політичної відповідальності;
- Універсал закликав українських громадян до злагоди та порозуміння з демократичними силами інших націй;
- в Універсалі містилася вимога усунення на місцях окремих осіб і організацій, які «вороже ставилися до ідеї української незалежності», але не насильницькими методами, а шляхом їх переобрання;
- проголошувалася необхідність створення української скарбниці за рахунок організації збору податків з населення;
- містився заклик до населення створювати органи влади на місцях, які б перебували у віданні УЦР;
- засуджувалася політика Тимчасового уряду на переговорах з представниками УЦР.
4.3. II Універсал УЦР .. I Універсал став поворотним моментом у відносинах УЦР з Тимчасовим урядом. Якщо до проголошення I Універсалу УЦР послідовно підтримувала урядовий курс і розраховувала на позитивне ставлення уряду до ідеї української автономії, то проголошення Універсалу означало перехід в опозицію до Тимчасового уряду.
Тимчасовий уряд не наважився на розправу з Центральною Радою, a вислало до Києва повноважну делегацію в складі міністрів І. Церетелі, А. Керенського, М. Терещенка. Переговори завершилися компромісом, який був зафіксований у спеціальній урядовій декларації та II Універсалі Центральної Ради. УЦР зобов'язувалася надати представникам неукраїнської революційної демократії місце в парламенті, що сприяло б перетворенню її з національного органу в територіально-національний.
Основні положення II Універсалу:
- Українська Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, що живуть в Україні;
- Центральна Рада утворює Генеральний секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий уряд;
- Українська Центральна Рада починає розробку закону про автономічних устрій України, який повинен бути затверджений Всеросійським Установчими зборами. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не ставити питання про надання автономії Україні;
- Українська Центральна Рада призначає своїх представників для роботи при військовому міністрі Тимчасового уряду, генеральному штабі та Верховному головнокомандуючому, на яких покладалася безпосередня організація українських військових частин;
- формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового уряду.