Попередження про обмеження!
Іркіпедія на мапі
Інтерактивна карта Іркутської області ⇔ перейдіть за посиланням і ви отримаєте повний (тут - ознайомлювальний! 10 міток з 4000) доступ до сервісу: натиснувши на мітку на карті ви ознайомитеся з короткими даними про це місце на карті і перейдете по посиланню на статтю в Іркіпедіі, пов'язану з ним. В інтерактивній карті також є пошук об'єктів на карті.
Нове в енциклопедії
У шаманському світогляді особливий і важливий розділ складають предста-тичних про душу, смерть і загробне життя, багато в чому визначають соціаль-ні функції цієї релігії і систему відповідних обрядів. Згідно шаманським поглядам, у кожної людини є душа (hунеhен, сунес), яка невидима, повітряна, знаходиться в тілі. Вона в той же час матері-альні, відрізняється від тіла, може за своїм бажанням покинути його, странство-вать по землі, побувати в світі духів і повернутися на своє місце. Душа має всі здібностями і недоліками людини, може голодувати, радіти, ве-селитися, злитися. Властивості її залежать від особистих якостей, віку та фізичного стану того, кому вона належить: у дітей душа дитяча, у розумних - розумна, у сердитих і жадібних - сердита і жадібна. М.Н. Хангалов абсолютно справед-ливо зазначав, що душа - "справжній двійник людини у багатьох відношеннях, розумовому, моральному і фізичному" (Хангалов. 1958. Т. I. С. 194).
У різних етнічних груп бурят були свої тлумачення душі. Балаганськ і аларскіе буряти вважали, що у людини три душі. Перша - добра - має доступ до вищих божествам - тенгрі і піклується про свого господаря. Вів-раю - середня (дундою) - теж знаходиться в тілі, іноді її ловлять і з'їдають духи, тоді людина захворює і вмирає; після смерті людини вона перетворюється в боохолдоя. Третя душа постійно перебуває в тілі, після смерті людини ос-шається на місці, оберігаючи його кістки (Хангалов. 1958. Т. I. С. 59-60). За предста-тичних аларскіх бурят, перша душа, як тільки людині прийде час розумі реть, ловиться духами Ерлен-хана і виводиться на суд; друга стає боохолдоем і живе так, як жив її господар, а третя знову народиться людиною (Баторія. 1890. С. 13-14).
Однак найбільш поширеним у бурят було уявлення, що з усіх частин тіла найближчим ставлення до душі мають голова та дихальне горло з осердям - печінкою, легенями і серцем. Буряти в деяких випадках кололи на м'ясо священного коня, бика або цапа. При цьому особливо відокремлювали сулде - голову з дихальним горлом і осердям. Сулде разом з кістками, шкірою і ногами спалювалося на спеціальному жертовнику - шерее. Обряд спалювання вва-тался дуже важливим і відповідальним, а замість вбитої тварини присвячували інше. Цікаво відзначити, що у древніх монголів слово сулде означало "душа", "одна з душ", а у бурят - духовну міць, життєву силу. Сулде вели-кого людини ставало генієм-охоронцем роду, племені, народу. Воно є-лось генієм війська, втілювалося в прапор - тугий, чому слова "сулде" і "тугий" були синонімами (Владимирцов. 1927. С. 23).
На тайлагане з туш убитих тварин вирізали осердям з дихальним горлом, яке називалося Хура, і все спалювали. З жертовного м'яса виділено-ли так звані даланг - дрібні шматочки різних частин тіла, що підлягають освячення. Під час освячення даланг учасники молебня ставали ли-цом до жертовника і, махаючи відром з даланг, уривчасто вигукували: "Ай, хурий!" Таке вигук вимовлялося під час обряду повернення нібито вискочила або втекла від переляку душі, а сам обряд називався хурилха (від слова Хурай - хурий) (Санжеев. Архів. АН СРСР. Ф. 282. Оп. 1. Д. 66. Л. 5 ).
Душа по поглядам бурятів залишає тіло під час сну, але вона може виска-чить від переляку в будь-який час через ніс, рот або разом з кров'ю. Вискочила від переляку душа сама не повертається тіло, її потрібно повернути зробивши обряд хурилха, запросивши знавця або шамана. Іноді втекла душа упирається, не бажаючи повернутися до господаря. Тоді людина відчуває себе мляво, сонливо і, якщо не вжити необхідних світи, він може померти, а неповернення душа перетворюється-тається в боохолдоя (Хангалов. 1958. Т. I. С. 194).
Душа часто ототожнювалася з тінню - hудер. Існувало повір'я, СОГ-ласно якому можна було наступати на тінь людини, кидати в неї гострі предмети в іншому випадку душа образиться, буде поранена або вбита. Тождест-судинними з душею були також поняття "життя" і "дихання", означуваним словом амін. Вирази амяа татаха, амяа гарах і амяа геехе відповідно озна-чають "віддати Богові душу, дихання; скінчити життя; втратити душу, дихання, тобто померти".
Смерть і загробне життя. За поняттями бурят, хвороба і смерть відбуваються двояко. По-перше, за визначенням владики підземного царства Ерлен-хана. У цьому випадку питання про життя вирішене і ніхто не в перебуваючи-ванні запобігти смерті. По-друге, смерть може бути випадкова, наслав якимись духами - пекла, анахай, му шубуун і т.п. Від подібної смерті мож-но позбутися за допомогою бризкаються і жертвопринесення. Ліки і цілюще-ні джерела - лише допоміжний засіб після задоволення требо-ваний духів. У деяких випадках смерть розглядалася як приречення неба, наприклад, смерть від удару блискавки. Після смерті людини душа при тілі залишається протягом трьох днів. З померлим протягом цього часу намагалися об-ходиться м'яко, запобігливо, ховали його на третій день. Загробне життя представлялася продовженням земного життя, так як людина, по мені-нию анімістів, не просто помирав, а переносився в інший світ. Якщо людина померла, говорили наhа бару - "скінчив літа свої", мунхерɵɵ (від слова мунхе - веч-ний) - "перейшов і вічність", ехе есегедее ошоо - "відправився до праотців". Слово ухее (помер, здох) звучало грубо, образливо, воно вживалося рідко і головним чином по відношенню до тих, до кого неприязно ставилися в про-вин. Слово "ховати" в бурятском розумінні звучить інакше і багатоваріантно. Найбільш вживаними були вирази худоолуулхе - "супроводити, відправити", хадагалха - "заховати" (від людей), хеере абаашаха - "відвезти в поле, в ліс". При повітряному похованні, тобто при виставленні на спеціальний по-міст Аранго, говорили ундерлехе - "підняти, підняти", а при спаленні тру-па - хунгелхе - "полегшити" (для вознесіння душі на небо разом з димом).
Оскільки душа - досконалий двійник людини, остільки і світ духів, тобто потойбічний світ - двійник реального світу. Душі небіжчиків, Перес-лівш в новий для них світ ставали не просто духами, що утворюють ка-кую безлику масу, а істотами конкретних розрядів, ієрархічних груп, з певними функціями і призначенням. "Душі" видатних людей, ватажків пологів і племен зберігали своє високе положення і в потойбічному світі. Вони, зберігаючи імена своїх господарів, ставали, як правило, благодійник-ними і вельми шанованими істотами. Їм давали різного роду титули - ежін, нойон, хан та інші, приписувалися функції покровительства над визна-ленними елементами ландшафту - великими річками, озерами, горами, місцево-ня - і сферами людської діяльності. Ступінь поширеності їх "панування" або почитаемости могла бути різною, починаючи з декількох родо-вих груп і закінчуючи общеплеменного масштабами. Душі багатьох видатних людей, іменовані ежінамі, ханами і найняв мали общебурятское поширенням страненіе. Такі, наприклад, ежіни р. Олени Ажірай БуХЕ і Харамцгай мерген, Хан Шаргай, що має місцеперебування в Тункинских Саянах і ін.
Душі завзятих і вправних мисливців перетворювалися в духів-онгонов, покрови-будівництві місцевим мисливцям. Цікаво, що в числі мисливських духів-онгонов у бурят були такі, які мали евенкійське походження. До та-ковим, наприклад, відноситься онгон Анда Бара (або Сеежін Бар) - син Тимиршея, який, згідно з переказами, був одночасно шаманом. Тому функції цього онгонов не обмежувалися сприянням вдале полювання.
Знавців і виконавців творів усної народної творчості (улігершінов, туухешінов) і співаків ховали звичайним чином. В їх знаннях і ис-полнітельском таланті, по поглядам бурятів, потребували потойбічному світі, по-цьому там з радістю приймали їх душі в своє суспільство. Взагалі вважалося, що влучні стрілки, ковалі, ювеліри, хороші оповідачі і співаки довго не живуть на землі, так як небожителі - тенгрі і інші вищі божества заби-рают їх до себе.
Шаманов і шаманок, що пройшли обряд посвячення і користуються широ-кою популярністю ховали по шаманським традиціям, з дотриманням дуже складних і дорогих обрядів. В одних випадках небіжчиків ставили на при-піднятий над землею поміст (Аранго), в інших - спалювали. Вважалося, що душі таких людей ставали ежінамі навколишньої місцевості - гір, долин, ліси - і покровителями роду чи декількох родових об'єднань.
Їх шанували жителі як улусу в цілому, так і невеликої громади. Душі померлих в різний час простих шаманок і шаманів становили особливий розряд духів, які називаються в різних місцях по-різному: Хада уулин убгед - гірські старці, дайдин убгед - старці землі, дайдинhамгад - жінки землі, тоодейнууд - бабусі. У кожній місцевості або улусі були свої старці і ста-рушки, їм приписувалися функції покровительства і робилися спеціальні жертвоприношення. Загалом пантеоні бурят гірські старці, бабусі землі і т.п. займали цілком визначене і почесне місце.
Душі шаманів і шаманок, померлих неприродною смертю або випробувавши-ших в житті труднощі і гоніння, ставали ежінамі місцевої гори, сопки, річки, хвороби або будь-якої сфери людської діяльності. Наприклад, шамани і шаманки, вигнані з Монголії і Забайкалля в зв'язку з утвержде-ням буддизму, знаходили притулок у предбайкальскіх шаманистов, а після смерті шанувалися як "святі мученики". У пам'яті кахінскіх бурять збереглося ім'я забайкальського шамана Гелін Толгоя Лобсона, що жив років 100 тому. Бу-ряти роду готол до недавнього часу вважали великого шамана Зарліка, який прибув з Монголії і похованого на горі Шаманка близько нинішнього районного центру Бохан. Серед Баяндаевскій бурять жила дуже красива, але розпусна шаман Аляа. Вона померла в молоді роки, шаманісти віднесли її в розряд духів. У Балаганськ бурять великим шануванням користувалася шаман ХОМГО. Легенда розповідає, що вона була здатна до гіпнозу і не раз про-манивала торгашів. Згодом вона зійшла з розуму, була схоплена Балаганськ купцями, які прив'язали їй камінь на шию і кинули в Ангару. Після смерті її дух став мстити бурятам і російським.
Світ, що утворюється душами померлих людей, лише частина того загального миру по-читаних сил, який створений шаманістскіе міфологією. Інша частина складається з богів, ежінов, Заян і онгонов, про які йшла мова на початку цього розділу. В сукупності обидва ці частини утворюють бурятський політеїзм - цілком чітку си-стему, в якій немає нічого випадкового, привнесеного, незакономерного. У цій системі навряд чи можливо виділити якісь власне шаманські і дошаманскіе (або нешаманскіе) пласти, як це намагаються робити деякі досліджень-ки. Об'єктивно слід визнати, що шамани і шаманісти мали справу з усім світом богів і духів, що шамани повинні були знати цей світ, розбиратися в походженні і функції кожного бога і духу. У світлі сказаного стає очевидним, що культ шаманів, тобто шанування духів померлих шаманів, є-ється лише одним з однопорядкові ланок великого бурятського політеїзм, а не самостійною формою релігійного комплексу. Тому абсолютно не-обгрунтовано зведення суті бурятського шаманізму до культу шаманів.