Електронна бібліотека »Транспорт» У рефлекторної реакції може бути гормональне ланка, що
характерно для регуляції функцій внутрішніх органів - веге-татівних функцій на відміну від соматичних функцій, рефлек-торная регуляція яких здійснюється тільки нервовим пу-тем (діяльність опорно-рухового апарату). Гормональ-ве ланка включається за рахунок додаткової вироблення биоло-гически активних речовин. Наприклад, при дії на екстерорецептори сильних подразників (холод, спека, больовий раз-подразники) виникає потужний потік аферентних імпульсів, що надходять в ЦНС, при цьому в кров викидається додаткового-тельное кількість адреналіну мозковим шаром надниркових залоз і гормонів кори надниркових залоз, що грають адаптивну (за -щітную) роль.
А. Понятія.Гормони - біологічно активні речовини, ви-ється ендокринними залозами або спеціалізований-ними клітинами, що знаходяться в різних органах (наприклад, в підшлунковій залозі, травному тракті).
За місцем дії на органи-мішені або на інші ендок-рінние залози гормони ділять на дві групи:
1. Ефекторні гормони, які діють на клітини-ефек-тори (наприклад, інсулін, який регулює обмін речовин в орга-низме, підвищує синтез глікогену в клітинах печінки, збільшує транспорт глюкози і інших речовин через клітинну мембрану, підвищує інтенсивність синтезу білка).
2. Тропні гормони, що діють на інші ендокринні залози і регулюють їх функції (наприклад, адренокортикотропний гормон гіпофіза - АКТГ регулює вироблення гормо-нів корою наднирників).
Б. Види впливу гормонів. Гормони роблять два види впливу на органи, тканини і системи організму: функцио-нальное (грають дуже важливу роль в регуляції функцій організму) і морфогенетическое - забезпечують морфо-генез (ріст, фізичний, статевий і розумовий розвиток. Напри-заходів, при нестачі тироксину страждає розвиток ЦНС, таким чи-тельно, і розумовий розвиток).
1. Функціональне вплив гормонів буває трьох видів: пуско-ше, модулирующее і пермісивними.
1) Пусковий вплив - це здатність гормону запус-кати діяльність ефектора. Наприклад, адреналін запускає розпад глікогену в печінці і вихід глюкози в кров; вазопресин (антидіуретичний гормон - АДГ) включає реабсорбцію води з збірних трубок нефрона в інтерстнцій нирки.
2) Модулюючий вплив гормону - зміна інтенсивно-сти протікання біохімічних процесів в органах і тканинах. Наприклад, активація окислювальних процесів тироксином, які можуть відбуватися і без нього; стимуляція діяльно-сті серця адреналіном, яка можлива і без адреналіну. Модулирующим впливом гормонів є також зміна чутливості тканини до дії інших гормонів. Напри-заходів, фолликулин підсилює дію прогестерону на слизову оболонку матки, тиреоїднігормони посилюють дію катехоламінів.
3) пермісивними вплив гормонів - здатність од-ного гормону забезпечувати реалізацію ефекту іншого гормону. Наприклад, інсулін необхідний для прояву дії соматотропного гормону, фоллітропін необхідний для реалізації ефекту лютропина.
2. морфогенетичного вплив гормонів (ріст, фізичний і статевий розвиток) детально вивчається іншими дисциплінами (гістологія, біохімія) і лише частково - в курсі фізіології. Обидва види впливу гормонів (морфогеіетіческое та функціонально-нальное) реалізуються за допомогою метаболічних процесів, що запускаються за допомогою клітинних ферментних систем.
В. Механізм дії гормонів. Якщо клітинна мембрана НЕ-проникна для гормону, то ефекторні рецептори расположе-ни на її поверхні (білково-поліпептидні і амінокислотні гормони гіпоталамуса, гіпофіза, підшлункової залози, мозго-вого шару наднирників водорозчинні, але не розчинні в ліпідах). Якщо клітинна мембрана проникна для гормону, то ефекторні рецептори для цих гормонів розташовані в ос-новному в цитоплазмі (стероїдні гормони - кортикоїди і поло-ші гормони розчинні в ліпідах). Гормони щитовидної ж-лези можуть проникати в клітку тільки в комплексі зі спеці-ним білком плазми крові, за допомогою ендоцитозу. Їх рецептори розташовані як на поверхні клітинної мембра-ни, так і в цитоплазмі.
Гормонрецепторную комплекс білково-пептидних гормонів і похідних амінокислот активує мембранні ферменти, що веде до утворення друге посередників, які реалізують своє дей
ствие в цитоплазмі і ядрі клітини. Ними є: I) аденилатциклаза - циклічний аденозінмонфосфат (цАМФ); 2) гуанілатциклазу - циклічний гуанозинмонофосфат (цГМФ); 3) фосфоліпаза С - інозітолтріфосфат (ІФЗ): 4) іонізований кальцій - кальмодулін (білок нем'язові клітин) або тропонин С - в м'язових клітинах. Гормонрецепторную комплекс стероїдних гормонів і гормонів щитовидної залози, прони-кающих в клітку, з'єднується в клітці з еффекторним рецеп-тором - білком. Цей комплекс надходить в клітинне ядро, де відбувається з'єднання з ядерним рецептором, після чого реалізується вплив даного гормону на клітину. Частина ефек-тов стероїдних гормонів, як і гормонів щитовидної желе-зи, реалізується за допомогою рецепторів, розташованих на клітинній мембрані і друге посередників, як і у білково-пептидних гормонів.
Дія гормонів припиняється за допомогою тканинних ферментів і ферментів самих ендокринних залоз, печінки, нирок. Багато продуктів розщеплення гормонів також активні і ви-викликають іноді подібні ефекти. Продукти розпаду гормонів виводяться головним чином нирками, а також слинними і по-товимі залозами, залозами травного тракту і з жовчю.
Г. Регуляція вироблення гормонів здійснюється безпосереднім-ного нервовою системою, але головним чином за допомогою гормонів гіпофіза, функція якого регулюється в свою чергу гормонами гіпоталамуса - нейрогормонами (схема 1.1). Для деяких ендокринних залоз основним механізмом ре-регуляції є місцева саморегуляція. Так, секреція инсу-лина і глюкагону панкреатическими острівцями (острівці Лангерганса) регулюється рівнем глюкози в крові. Якщо концентрація глюкози в крові висока, то за принципом про-ратної негативного зв'язку стимулюється вироблення инсу-лина, який знижує концентрацію глюкози в крові з по-міццю збільшення утилізації її клітинами організму і збільшення відкладення у вигляді глікогену в клітинах печінки, в результаті чого знижується (нормалізується) концентрація глю-кози в крові. У разі зниження концентрації глюкози в крові вироблення інсуліну зменшується, вироблення глюкагону клітинами острівців Лангерганса зростає (глюкагон увели-чивает перетворення глікогену печінки на глюкозу і вихід її в кров). Секреція кальційрегулюючих гормонів (Параті-рина і кальцитоніну) також регулюється за принципом обрат-ної негативного зв'язку - за рахунок концентрації кальцію в крові.
Схема 1.1. Механізм гіпоталамо-гіпофізарних взаємодій в регуляції вироблення гормонів. АКТГ - адренокортикотропний гормон (кортикотропін), ТТГ - тнреотропний гормон (тиреотропин), ФС Г - фолікулостимулюючий гормон (фоллітропін), ЛГ-лютеінізірукшшй гормон (люгропін), АДГ - аптідіурстіческій гормон. Примітка. Суцільні стрілки - стимулюючий вплив, пунктир-ні - гнітюче. 1.3. РЕГУЛЮВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТАБОЛІТІВ І ТКАНИННИХ ГОРМОНІВ. Миогенной МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ А. Метаболіти - продукти, що утворюються в організмі в процесі обміну речовин як результат різних біохімічних реакцій. Це амінокислоти, нуклеотиди, коферменти, вугільна, молочна, піровиноградна, аденіловая кислоти, іонний зрушення, що опору-вождается зміною рН.
Б. Тканинні гормони: біогенні аміни (гістамін, серотонін), простагландини і кініни. Вони займають проміжне положе-ня між гормонами і метаболітами як гуморальними вещест-вами регуляції. Ці речовини своє регулюючий вплив оказ-вають на клітини тканин за допомогою зміни їх біофізичних властивостей (проникність мембран, їх збудливість), інтенсивності обмінних процесів, чутливості клітинних рецепторів, про-разования друге посередників. В результаті впливу тканинних гормонів змінюється чутливість клітин до нервових і гумо-ральних впливам. Тому тканинні гормони називають модуля-торами регуляторних сигналів - вони надають модулюючий вплив. Тканинні гормони утворюються неспеціалізованими клітинами, але діють за допомогою спеціалізованих клеточ-них рецепторів: наприклад, для гістаміну виявлено два види рецепторів - Н] і Н2. Відомо, що тканинні гормони впливають напроніцаемость клітинних мембран: вони регулюють надходження в клітину і вихід з неї різних речовин і іонів, що визначають мембранний потенціал, а значить, і ПД.
В. Многснний механізм регуляції. З розвитком м'язової системи в процесі еволюції міогенний механізм регуляції функцій поступово стає все більш помітним. Організм людини по своїй масі приблизно на 50% складається з м'язів. Це скелетні м'язи (40% від маси тіла), м'яз серця, голод-кі м'язи кровоносних і лімфатичних судин, стінки їжі-ньо тракту, жовчного і сечового міхурів і інших внутрішніх органів. Сутність миогенного механізму регуляції полягає в тому, що попереднє помірне розтягування ську-льотної або серцевого м'яза збільшує силу їх скорочень. Скорочувальна активність гладких м'язів також залежить від ступеня наповнення порожнього м'язового органу, а значить, і його розтягування. При збільшенні наповнення органу тонус гладких м'язів спочатку зростає, а потім повертається до початкового рівня (пластичність гладких м'язів), що забезпечує регуляторної-цію тонусу судин і наповнення внутрішніх порожнистих органів без істотного підвищення тиску в них (до певної вели-чини). Крім того, більшість гладких м'язів має автомат-тией, вони постійно перебувають у деякій мірі скорочення під впливом імпульсів, що виникають у них самих (наприклад, м'язи кишечника, кровоносних судин). Імпульси, поступаю-щие до них по вегетативним нервам, надають модулюючий вплив - збільшують або зменшують тонус гладких м'язових волокон.
ЄДНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ