Головна> Література> Твір на тему: ЧОМУ Мцирі ПОКИНУВ МОНАСТИРЯ?
У поемі «Мцирі», написаної в 1839 році, М. Ю. Лермонтов оповідає про трагічну долю мо-лодого послушника, про його втечу з монастирських стін і про його загибелі. Перед смертю він сповідається старо-му ченцеві, але його мова зовсім не схожа на сповідь, бо він не кається і не шкодує про те, що зробив. Ця розповідь відкриває перед чита-телем загадкову і бунтівну душу героя. Так почім-му ж Мцирі втік? Що рухає їм і до чого він прагне?
Мцирі гордий і сильний. Він дитя гір, син відважного і волелюбного народу. Ці якості проявилися у нього вже дуже рано: полонений в дитинстві, він важки-ло захворів і був готовий померти так, як вмирають на його батьківщині: без сліз і скарг. Але доля зло пожартували-ла над ним, залишивши жити, але позбавивши того, що дорожче життя, - свободи. Мцирі залишився бранцем на чужині.
Незважаючи на те що Мцирі все свідоме життя провів у монастирі, похмурі стіни не стали йому рід-ними. Юний кавказець залишився таким же чужинцем, тому що належав зовсім іншого світу - світу свободи, неосяжних просторах, горам ... Він був пик-ден з палким серцем, яке жадало бурхливої, яскравого життя, і тому він ніколи не зміг би пристосуватися, змиритися зі своєю долею.
Люди, які оточували Мцирі, що не були йому ворогами. Навпаки, вони врятували його від смерті, дали притулок, пі-щу - йому немає в чому дорікнути їх. Вони бачили в ньому брата, бажали йому добра. Але він не міг бути щасливий серед них, тому що відмова від мирського життя для не-го не результат вільного вибору, як для інших мешканців монастиря. Ті, хто прийняв чернецтво з-знательно і добровільно, мали на те якісь причи-ни. Вони хотіли цього, їм до душі таке життя. А Мцирі був змушений прийняти нав'язаний йому про-раз життя. Він каже ченцеві, що врятував його:
Нехай тепер прекрасний світ
Тобі осоружний: ти слабкий, ти сивий,
І від бажань ти відвик.
Що за потреба? Ти жив, старий!
Тобі є в світі що забути,
Ти жив, - я також міг би жити!
Він навіть не встиг дізнатися, чого його позбавили, але чув-ствовал, що не зможе без цього жити. Як би не був шляхетний і гідний шлях служіння Богу і людям, людина має право ненавидіти те, що йому нав'язали без його згоди. Тому Мцирі не можна дорікнути в тому, що він так зухвало відгукується про монастир, називає його в'язницею. Для нього це дійсно так. Нудна, сіра, монотонна і безрадісне життя в монастирі обтяжує Мцирі. Він готовий проміняти
Таких два життя за одну,
Але тільки повну тривог.
Він мріє про життя, повної подій і пережива-ний. Відмова від усього мирського неприйнятний для нього, як і того що як раз те, від чого він готувався раз і навсег-да відректися, і як йому здавалося істинним щастям. Йому остогидло монастир. Його божество - свобода. Він біжить
... Від келій задушливих і молитов
У той дивовижний світ тривог і битв,
Де в хмарах ховаються скелі,
Де люди вільні, як.
Безумовно, Мцирі має на увазі Кавказ, свою ро-дину. Саме туди і спрямовані всі його помисли. Об-раз батьківщини для Мцирі свят, світлий і прекрасний. Він прагне туди, де залишилося все, чого він був позбавлений на чужині, в тому числі і найголовніше - свобода. Ро-дина в поемі - втілення свободи, символ іншого, ідеального світу, де мешкає щастя.
Крім того, одна з головних причин втечі - це бажання Мцирі знайти те, що у нього відняли ще в дитинстві, разом зі свободою. Сам Мцирі на самому початку сповіді говорить про своє сирітство з тугою і жалем; він згадує, що вже давно присягнулася-ся розшукати свою сім'ю, своїх батьків. Цей по-рив цілком зрозумілий: не можна не співчувати челове-ку, який виріс без материнського тепла і батьків-ської турботи.
Самотність обтяжує героя. А життя в монастирі прирікає його на вічне самотність, так як ніхто з тих, хто його там оточує, не в змозі зрозуміти і розділити його почуття. Він хотів зустріти людей, подібних до нього по духу; нарешті, хотів любити - це так природно для молодої людини.
Йому хотілося побачити світ, побачити красу приро-ди, про яких він уже потім, на смертному одрі, буде так захоплено розповідати старця. Хіба справед-ливо було б, якби він так і не дізнався самих про-стих, самих природних людських радощів: ви-діти, чути, відчувати природу. Бути одним це-лим з природою, просити у неї притулку, спілкуватися з нею на рівних було для Мцирі щастям. Там, серед неосяжних просторів, він відчував себе вільним, і це почуття було для нього справжнім раєм.
Щастя в поемі прирівнюється до свободи. Вихо-дит, що Мцирі втік, щоб пізнати щастя. А потрібно було, якщо розібратися, не так вже й багато. Нехай він і не зміг здійснити свою мрію, але він по-лучіл, як мені здається, не менше: він скуштував немно-го свободи, хоч і поплатився за це життям. Він сам зробив вибір і не пошкодував про це. Він сам сказав, що його життя було б убогої «без цих трьох блаженний-них днів». Лермонтов композиційно підкреслює це. Все життя Мцирі, з шести років і до смертної години, вмістилася в одному вірші; сповідь героя - майже вся поема - це його розповідь про три дні, про-наведених на свободу, які виявилися важливішими, ве-сомее і пам'ятним, ніж довгі дні, місяці, роки в похмурих стінах монастиря. За три дні Мцирі встиг випробувати стільки, скільки не зазнав би за все життя в монастирі. Я стверджую, що він був счаст-лів. Не кожен здатний зрозуміти це щастя, але ма-тіжних геній Лермонтова саме таким щастям на-ділив свого героя. По духу Мцирі близький поетові, він розділяє всі пориви і переживання молодого по-слушніка. Мцирі - романтичний втілення сво-бодолюбія і хоробрості.
Словник:
- твір на тему чому Мцирі втік з монастиря
- чому Мцирі втік з монастиря
- твір чому Мцирі втік з монастиря
- чому Мцирі втік з монастиря твір
- життя Мцирі в монастирі
(Поки оцінок немає)