Трам (Театр робітничої молоді) - рус. сов. театр переважно самодеят. або полупроф. типу. Широке театр. рух, що одержало розвиток в 2-й пол. 20-х рр. і поч. 30-х рр. в Росії, на Україні, в Білорусії, Ср. Азії та ін. Уже в 1928 в країні працювало 11 Т. До 1930 кількість їх зросла до 70 (найбільш значить. В Ленінграді, Москві, Ростові, Іванові, Воронежі, Пермі, Владивостоці, Свердловську, Самарі, Баку, Харкові, Мінську та ін .). У поч. 30-х рр. виникли нові Т. - галузеві, районні, заводські, колгоспні і радгоспні, піонерські, а також багаточисельні. т. н. "Трам-ядра" на підприємствах, новобудовах.
Протиріччя трамовского руху, а згодом його криза були обумовлені відмовою від повноцінної драматургії, протиставленням Т. проф. т-рам. Вистави Т. будувалися в основному на сценаріях і спочатку носили полуімпровізаціонний характер. Одним з гл. творч. тез керівників Т. була вимога до виконавця (робітникові - юнакові, дівчині) грати самого себе, виконавець ролі повинен був займати по відношенню до персонажа позицію або "прокурора", або "адвоката". Звідси - орієнтація на спрощеність, схематизм в зображенні людини, ігнорування принципу "перевтілення". Сценічної. кошти, к-римі користувалися актори Т. були близькі прийомам "Живий газети", "Синьої блузи". Багато принципів Т. були пов'язані з теорією Єдиного художнього гуртка, з Пролеткульту.
Режисери вистав Т. щедро користувалися помітними і гострими сценічної. прийомами, прагнули до максимальної дохідливості, публіцистичності (широко використовувалися напливи, пряме звернення до глядачів, музика).
Родоначальник Т. - Ленингр. т-р робітничої молоді (див. трам ленінградський) був створений в 1925 на основі самодеят. колективу, який працював при Будинку комуністичної освіти ім. Глерона (в 1928 т-р став професійним). Ленингр. Т. справив великий вплив на все трамовское рух і його репертуар був повторений мн. колективами. Мистецтв. метод Ленингр. Т. і загальні принципи трамовского руху зазнали обговоренню на Всесоюзній трамовской конференції, а також на першому і другому пленумах Центр. ради Т. в 1929. В результаті посилилася зв'язок Т. з профспілковою самодіяльністю, але ще довгий час давало про себе знати нехтування мистецтв. майстерністю, вплив Пролеткульта.
У Москві працювало одночасно дек. Т. Центральний, Замоскворецький, Рагожско-Симоновського району. Моск. центральний Т. був організований в 1927 (див. Московський театр імені Ленінського комсомолу). Ще раніше, в 1926, виник Замоскворецький Т. відразу спробував, на відміну від ін. Т. встановити зв'язок (хоча і не в усьому вдало) з літературою, драматургією, залучити досвідчених режисерів-реалістів. Тут був показаний спектакль "Похід 10 тисяч" за романом Серафимовича "Залізний потік" (1927). До керівництва були запрошені Б. Є. Захава і І. М. Толчанов, підготувавши "Вечір уривків з класичних творів".
Трамовское рух досягло найбільшого розмаху в нач. 30-х рр. Серед кращих колективів на Всесоюзній олімпіаді самодеят. позовква (1932) були відзначені моск. Центр. Т. Китайський Т. (Владивосток) п ін. В зв'язку з постановою ЦК ВКП (б) від 23 Квітня. 1932 «Про перебудову літературно-художніх організацій" з усією гостротою постало питання про творч. перебудові Т. 4-й пленум Центральної ради Т. окреслив завдання перебудови. У рішеннях пленуму підкреслювалося, що нехтування драматурга було корінний помилкою, к-рую необхідно виправити, треба створити конкретні образи героїв соціалістичної. будівництва, долаючи поверхневу, схематичну трамовскую драматургію. Постало питання про недоцільність існування особливого трамовского руху. Самодеят. колективи були передані у відання профспілок; проф. Т. (ДО 1932 їх налічувалося двадцять) стали державними. Колективам Т. були пред'явлені вимоги - опанувати теоретич. і проф. знаннями, ставити класику і твори сов. драматургів, створювати мистецтв. реалистич. спектаклі. Багато акторів були спрямовані в театр. уч-ща. У Ленингр. Т. куди прийшли проф. режисери В. П. Кожичі і Н. С. Рашевская, почалося вивчення системи Станіславського. До творч. методу МХАТу звернувся моск. Центр. Т. мистецтв. рук. догрого з 1933 став І. Я. Судаков.
У 1936 Ленингр. Т. був злитий з Червоним т-ром і отримав назву Ленингр. т-ра ім. Ленінського комсомолу. На базі моск. Центр. Т. був створений в 1938 Моск. т-р ім. Ленінського комсомолу. Проф. навчання, перегляд акторських складів, зміцнення творч. керівництва допомогли багатьом Т. стати міцними проф. колективами (Т-р ім. 20-річчя ВЛКСМ - Куйбишев, Т. імені "Комсомольської правди" - Свердловськ і ін.). Частина колективів була перетворена в ТЮЗи; Т. НЕ вирішили нових завдань, розпалися.
Літ. Маринчик П. Народження комсомольського театру, [Л.-М. 1 963]; Збірник матеріалів до III пленуму Центрального ради трам при ЦК ВЛКСМ, М. 1930; За трам. [Упоряд. І. І. Чичеров, вступ. ст. А. В. Луначарського], М. 1929; Луначарський А. трам і проблема соціалістичного театру, "Мистецтво", 1929, № 5 - 6; його ж, Мистецтво і молодь. Збірник, М. 1929; Зограф Н. Театральна самодіяльність [1921 - 1929 року і 1930 - 1934 р], в кн. Нариси історії російського радянського драматичного театру, т. 1, М. 1954.
- Театральна енциклопедія. Том 5 / Глав. ред. П. А. Марков - М. Радянська енциклопедія, 1967. - 1136 стб. з іл. 8 л. іл.