Напишіть відгук про статтю "Тотіно, Сальваторе"
Уривок, що характеризує Тотіно, Сальваторе
Князю Андрію дали чаю. Він жадібно пив, пропасними очима дивлячись вперед себе на двері, як би намагаючись що то зрозуміти і пригадати.
- Не хочу більше. Тимохін тут? - запитав він. Тимохін підповз до нього по лавці.
- Я тут, ваша світлість.
- Як рана?
- Моя то з? Нічого. Ось ви то? - Князь Андрій знову задумався, як ніби пригадуючи що то.
- Чи не можна дістати книжку? - сказав він.
- Яку книгу?
- Євангеліє! У мене немає.
Доктор обіцяв дістати і став розпитувати князя про те, що він відчуває. Князь Андрій неохоче, але розумно відповідав на всі запитання доктора і потім сказав, що йому треба б підкласти валик, а то незручно і дуже боляче. Доктор і камердинер підняли шинель, яку він був накритий, і, кривлячись від тяжкого запаху гнилого м'яса, що розповсюджувався від рани, стали розглядати це страшне місце. Доктор ніж то дуже залишився незадоволений, що то інакше переробив, перевернув пораненого так, що той знову застогнав і від болю під час повертання знову втратив свідомість і почав марити. Він все говорив про те, щоб йому дістали скоріше цю книгу і підклали б її туди.
- І що це вам варто! - говорив він. - У мене її немає, - дістаньте, будь ласка, підкладіть на хвилиночку, - говорив він жалюгідним голосом.
Доктор вийшов в сіни, щоб умити руки.
- Ах, безсовісні, право, - говорив доктор камердинерові, що лилася йому воду на руки. - Тільки на мить не додивився. Адже ви його прямо на рану поклали. Адже це такий біль, що я дивуюся, як він терпить.
Персональні інструменти
